Дифілоботріоз

• біогельмінтоз, який характеризується тривалим перебігом, вираженою інтоксикацією та авітамінозом (В12) анемією.

Актуальність. Вогнища дифілоботріозу різної інтенсивності відмічають в Італії, Франції. Інтенсивні вогнища реєструються в Швеції, Фінляндії. Осередки дифілоботріозу реєструються в Ленінградській області, Прибалтиці, Карелії, Архангельської області, в багатьох районах Сибіру, на Далекому Сході. В Україні дифілоботріоз трапляється серед населення, що займається рибальством. Реєструвалися випадки в Одеській області.

Етіологія. Збудник – стьожак (лентець) широкий (Diphyllobothrium latum). Довжина 2-10 м і більше (до 20 м). Сколекс (розмір 3-5 мм) видовжений і замість присосків має дві поздовжні присисні щілини – ботрії. Ширина члеників більша за довжину, тобто членики широкі й короткі. Максимальна ширина члеників 1,5 см, кількість їх у стробілі досягає 4 000. Матка не має бічних відгалужень, а завдяки петлям утворює характерну розетку і має власний отвір, крізь який яйця виводяться назовні.

Яйця мають форму розширеного овалу, із заокругленими кінціями. На одному з полюсів є кришечка. Колір яєць жовтаво-брунатний, розмір 70-83 х 50-54 мкм.

Життєвий цикл. Має місце зміна трьох хазяїнів, серед яких – два проміжних.

Остаточний хазяїн – людина і м’ясоїдні ссавці (лисиця, песець, ведмідь, собака, кішка). Зрілі членики (по декілька разом) відриваються від стробіли й разом з фекаліями виводяться з організму остаточного хазяїна. Фекалії містять також і зрілі яйця, що вийшли з члеників крізь власний отвір матки. У воді при Т 10-20*С відбувається подальший розвиток яєць. Кришечка відкривається, з яйця виходить війчаста личинка – корацидій. Якщо її проковтує циклоп, то з неї виходить онкосфера. За допомогою гачків вона проникає крізь стінку кишки у порожнину тіла і там перетворюється на фіну – процеркоїд. Це зародок червоподібної форми, на задньому кінці якого є шестигачковий придаток. При поїданні зараженого циклопа рибою він перетравлювається в її кишках, а процеркоїд проникає крізь стінку кишечника в м’язи. Там він протягом 2-3 тиж перетворюється на інвазійну для остаточного хазяїна стадію – плероцеркоїд. Це біла червоподібна личинка завдовжки близько 6-10 мм. На її передньому кінці вже є дві присисні щілини. Тіло на членики ще не поділено. Плероцеркоїд капсули не має.

При вживанні такої риби плероцеркоїд присмоктується ботріями до слизової оболонки кишечника і впродовж 2 міс перетворюється на статевозрілого гельмінта. Термін життя паразита до 10 років.

Сприйнятливість висока.

Імунітет вивчений недостатньо.

Епідеміологія. Основним джерелом збудника є хвора людина. Фактором передачі є сира, напівсира риба, свіжосолена ікра риб (щука, налим, оукь, єрш, лосось).

Особливості епідпроцесу:

• Ендемічне захворювання з чіткою осередковістю, пов’язане з фекальним забрудненням водойм неочищеними каналізаційними стоками, нечистотами водного транспорту, при змиванні нечистот із забруднених берегів.

• Весна і початок літа є найбільш кращими сезонами для розвитку у циклопах личинок (пізня осінь і зима, коли знижується температура не є сприятливими умовами).

• В озерах зараженість вища ніж у річках.

• Сприяє зараженню звичка людей вживати строганину та вживання слабко соленої ікри щуки.

Патогенез. При дифілоботріозі має місце:

• Механічне ушкодження слизової кишечника ботріями, іноді скопичення паразитів зумовлює непрохідність кишечника.

• Сенсибілізація продуктами обміну паразита призводить до алергії (еозинофілія крові).

• Авітаміноз – дефіцит вітаміну В 12, пов'язаний з адсорбцією гельмінтами з кишечника людини, зниженим його засвоєнням, дисбактеріозом.

Клініка. Часто захворювання перебігає при слабко вираженій клінічній картині: нудота, рідше блювання, біль в епігастрії чи по всьому животі (не пов'язаний з прийомом їжі), зниження (рідше підвищення) апетиту, розлади випорожнень. Інколи виникає кропивниця. Можуть бути епілептиформні судоми.

При анемії – слабкість, сонливість, голово кружіння, посилюються диспепсичні розлади. Нерідко неприємні відчуття після прийму ліків, кислої, соленої їжі в області язика. При тяжкій формі анемії – шкіра жовтувата, обличчя одутле, набряки на ногах і попереку. Температура субфебрильна, рідко до 38-39*С. На язиці ярко-червоні, болючі плями і тріщини. Протягом часу язик стає «лакірованим» гладеньким, блискучим (сосочки атрофуються). Інколи збільшені печінка і селезінка. У більшості хворих ахілія (іноді підвищена кислотність шлункового соку).

Летально захворювання у теперішній час закінчується рідко.

Лабораторна діагностика. Матеріал – випорожнення хворого, який досліджують гельмінтологічними методами (метод Като).

Опитування про наявність виділення члеників та їх дослідження, що полегшує розпізнавання інвазії.

Специфічна терапія – фенасал,трихосал, фебісол.