3. Судові рішення, що можуть бути оскаржені в апеляційному порядку.

Об'єктами апеляційного оскарження є вироки, постанови і ухвали місцевих судів, постановлені по першій інстанції. Відповідно до ст. 347 КПК України, апеляція може бути подана:

1) на вироки, які не набрали законної сили, ухвалені місцевими судами;

2) на постанови про застосування чи незастосування примусових заходів виховного і медичного характеру, ухвалені місцевими судами.

3) на ухвали (постанови), ухвалені місцевим судом, про закриття справи або направлення справи на додаткове розслідування;

4) на окремі ухвали (постанови), ухвалені місцевим судом;

5) на інші постанови місцевих судів у випадках, передбачених КПК.

Щодо судових рішень, які ухвалені апеляційним судом під час розгляду справи по першій інстанції, то вони не можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, а на них подається касаційна скарга за такими ж підставами, які є апеляційними.

4. Зміст та форма апеляційних скарг. Строки та порядок апеляційного оскарження.

В апеляції зазначаються:

1) назва суду, якому адресується апеляція;

2) особа, яка подає апеляцію;

3) вирок, ухвала чи постанова, на які подається апеляція, і назва суду, який їх постановив;

4) вказівка на те, в чому полягає незаконність вироку, ухвали, постанови та доводи на її обгрунтування;

5) прохання особи, яка подає апеляцію;

6) перелік документів, які додаються до апеляції.

При обгрунтуванні прокурором та захисником необхідності зміни чи скасування вироку, ухвали, постанови апеляція повинна містити посилання на відповідні аркуші справи.

До апеляції додаються документи, яких немає у справі, але на які є посилання в апеляції, а перелік цих документів наводиться в апеляції.

Процесуальний порядок апеляційного провадження відрізняється від провадження в місцевих судах тим, що воно не повторює порядку розгляду справи судом першої інстанції (судове слідство при розгляді апеляції проводиться лише у випадках, коли апеляційний суд визнає необхідним його проведення).

У КПК застосований неоднаковий підхід до строків подання апеляції. Апеляція на судове рішення місцевих судів може бути подана в такі строки:

1) на вироки - протягом 15 діб з моменту їх проголошення, а засудженим, що перебуває під вартою, - у той же строк з моменту вручення йому копії вироку;

2) на постанови (ухвали) суду щодо застосування примусових заходів виховного і медичного характеру - протягом 15 діб з моменту їх проголошення;

3) на постанову (ухвалу) суду про направлення справи на додаткове розслідування - протягом 7 діб з моменту її проголошення;

4) на постанову (ухвалу) суду про закриття справи - протягом 7 діб з моменту її проголошення;

5) на окремі ухвали (постанови) суду - протягом 15 діб з моменту її проголошення;

6) на інші постанови місцевих судів, які можуть бути оскаржені, апеляція подається в строк, вказаний у статтях КПК, якими передбачено ухвалення судом постанови з конкретного питання (протягом 3 або 7 діб).

Апеляція, за винятком деяких випадків, подається через суд, який постановив вирок, ухвалу чи постанову (в інших випадках апеляція подається безпосередньо до апеляційного суду). До апеляції прокурора і захисника додається стільки її копій, щоб їх можна було вручити всім учасникам судового розгляду, інтересів яких стосується апеляція.

Якщо апеляція подана у встановлені строки безпосередньо до суду апеляційної інстанції, він надсилає її до суду першої інстанції.

Протягом строку, встановленого для подання апеляції, справа ніким не може бути витребувана із суду. Протягом цього строку суд зобов'язаний надати сторонам за їх клопотанням можливість ознайомитися з матеріалами справи.