7. Відповідальність спадкоємців по боргах спадкодавця.

1. Спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.

2. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

3. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

4. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Якщо у спадкодавця за життя були борги і про них стало відомо його спадкоємцям, то обов'язок повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини після смерті останнього законом покладається на спадкоємців.

Якщо ж кредитору особисто стане відомо про відкриття спадщини після смерті спадкодавця (боржника), він має пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги, але в межах 6 місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини.

Інколи незалежно від обставин, кредитор не знає і не може знати про відкриття спадщини після смерті боржника (спадкодавця). У такому випадку кредитор має право протягом одного року від дня настання строку вимоги пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами України справ про спадкування» від 24 червня 1983 р. № 4 встановлений ст. 557 ЦК УРСР шестимісячний з дня відкриття спадщини строк для пред'явлення претензій кредитора спадкодавця до спадкоємців подовженню не підлягає. Непред'явлення у зазначений строк претензій призводить до втрати належного кредиторові права вимоги за боргами спадкодавця.

Однак ці правила не застосовуються до зобов'язань, забезпечених заставою (за позичками кредитних установ), оскільки відповідно до ст. 572 ЦК, ст. 1 Закону України «Про заставу» кредитор вправі одержати задоволення з вартості (за рахунок за новим Кодексом) заставленого майна переважно перед іншими кредиторами, і при переході права власності на заставлене майно до іншої особи право застави зберігає силу щодо нового власника (абз. 2 п. 10 із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 13 від 25 грудня 1992 р.).

Не застосовується зазначений строк при пред'явленні вимог потерпілими особами про визнання права власності, про відшкодування витрат по догляду за спадкодавцем під час його хвороби, на поховання спадкодавця, оскільки вони не випливають із зобов'язань спадкодавця, для яких встановлено обов'язок кредитора пред'явити претензію до спадкодавця (абз. З п. 10 із змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України № 13 від 25 грудня 1992 р.).

Після смерті спадкодавця, майно якого знаходиться у податковій заставі, обов'язок з повідомлення податкового органу про відкриття спадщини покладено на спадкоємців цих осіб.

Проте права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені ст. 608 ЦК України, не входять до складу спадщини, оскільки є нерозривно пов'язані з особою спадкодавця.

Так, 22.11.2005 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Києва задовольнила апеляційну скаргу Д. Є. на рішення районного суду від 23.08.2005 р. у справі за позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства до Д. Є. про стягнення боргу.

У червні 2004 р. Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства пред'явило позов до Д. Є. Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість зі сплати витрат на утримання будинку та прибудинкової території та плати за комунальні послуги в сумі 3 177,61 грн. за період з січня 1998р. по квітень 2005 р. Позивач зазначав, що Д. Є. відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 21.01.2003 р. є спадкоємцем квартири після смерті сина - І. Д., який помер 08.07.2002 р. Д. Є. повинен відповідати за зобов'язаннями зі сплати боргу, який залишився після смерті сина.

Рішенням суду першої інстанції задоволено позов Комунального підприємства. Проте з таким висновком районного суду не погодився апеляційний суд.

Відповідно до п.17 Правил користування приміщеннями житлових будинків та прибу-динковими територіями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992р. №572, власники квартир багатоквартирних будинків зобов'язані вносити на відповідний рахунок власника будинку плату за обслуговування і ремонт будинку.

Відповідач набув право власності на спірну квартиру за заповітом у січні 2003 р. після смерті сина, з яким фактично було укладено договір щодо сплати витрат на утримання будинку і прибудинкової території та комунальних послуг. За зобов'язаннями зі сплати боргу за послуги, які надавалися позивачем, до липня 2002 р. мав відповідати спадкодавець, померлий син відповідача у справі, і ці зобов'язання нерозривно пов'язані з його особою (відповідно до ч.І ст.608 ЦК України), тому рішення в частині стягнення заборгованості за період з січня 1998 р. по грудень 2002 р. є безпідставним.

Між тим позивач до спадкодавця -1. Д. з позовом про стягнення заборгованості з витрат на утримання будинку та квартирної плати з січня 1998 р. до суду не звертався. Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Після набуття права власності на квартиру, відповідач свої зобов'язання з оплати послуг виконує добросовісно, своєчасно вносить плату за утримання будинку та прибудинкової території та оплачує комунальні послуги, що свідчить про безпідставність вимог, заявлених позивачем і в цій частині.

Апеляційну скаргу Д. Є. задоволено.