8. Поділ спадкового майна та підстави його перерозподілу.

1. Частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними.

2. Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі.

1. Спадкова маса у момент відкриття спадщини юридично виступає як єдине ціле незалежно від того, які права та обов'язки до неї входять.

Ситуація, коли є один спадкоємець або частки кожного із спадкоємців визначені спадкодавцем у заповіті, є зрозумілою і у такому разі питання про поділ спадщини не виникає.

У інших випадках, коли частки не визначені, законодавець застосовує принцип рівності часток всіх спадкоємців у спадщині. Названий підхід до визначення часток у спадщині найбільше відповідає інтересам самих спадкоємців.

2. Вже після визначення рівного розміру часток кожного спадкоємця кожен з них має право на виділ його частки у натурі. Такий виділ може бути здійснений спадкоємцями за взаємною згодою, шляхом укладення договору або (у разі наявності спору) в судовому порядку. Якщо ж неможливо виділити частку спадкоємця у натурі, то спадкове майно передається одному із спадкоємців, а іншим — відповідна грошова компенсація. Знову ж такий виділ чи поділ спадкового майна може бути здійснений у нотаріуса відразу, під час отримання кожним із спадкоємців свідоцтва про право на спадщину, шляхом укладення відповідного договору між спадкоємцями. А якщо між ними не досягнуто згоди, то виділ чи поділ спадкового майна відбувається за рішенням суду з урахуванням правил ЦК про право спільної власності (глава 26 ЦК).

1. Якщо після спливу строку для прийняття спадщини і після розподілу Ті між спадкоємцями спадщину прийняли інші спадкоємці (частини друга і третя статті. 1272 цього Кодексу), вона підлягає перерозподілу між ними.

Такі спадкоємці мають право вимагати передання їм у натурі частини майна, яке збереглося, або сплати грошової компенсації.

2. Якщо майно, на яке претендує спадкоємець, що пропустив строк для прийняття спадщини, перейшло як відумерле до територіальної громади і збереглося, спадкоємець має право вимагати його передання в натурі. Уразі його продажу спадкоємець має право на грошову компенсацію.

1. Дана стаття регулює таку ситуацію, коли спадкоємці, котрі прийняли спадщину, поділили її між собою і отримали свідоцтво про право на спадщину, однак з'являються інші спадкоємці, які пропустили строк для її прийняття з поважних причин у двох визначених законом випадках, а саме: за заявою спадкоємців, що прийняли спадщину або за рішенням суду про визначення їм додаткового строку для прийняття спадщини вони включені до кола спадкоємців.

У цьому разі законодавець дає можливість названим спадкоємцям вимагати перерозподілу спадщини між ними. Якщо таке право виникло у них, коли спадкоємці вже отримали свідоцтво про право на спадщину, але, наприклад, ще не зареєстрували своє право власності (на нерухомість) або не пред'явили це свідоцтво до банку і не отримали гроші, які належали померлому, тоді всі спадкоємці можуть звернутися до нотаріуса і укласти договір про перерозподіл спадщини.

2. Якщо таке свідоцтво про право власності (на нерухомість) вже зареєстроване у реєстрі прав власності чи за ним отримали кошти у банку, то спадкоємці мають право вимагати передання їм у натурі частини майна, яке збереглося, чи сплати грошової компенсації. Якщо між спадкоємцями з приводу цього досягнута згода, то всі вказані питання можна врегулювати шляхом укладення цивільно-правових правочинів. А якщо між спадкоємцями є спір, він вирішується у судовому порядку. Це ж стосується і майна, яке перейшло як відумерле до територіальної громади та збереглося. У такому випадку спадкоємець має право вимагати від органу місцевого самоврядування передання його у натурі або також має право на грошову компенсацію у разі, коли це майно вже продано. Розмір компенсації у даному випадку буде відповідати розміру вартості успадкованого майна, за яку його продано.