4. Історичний та сучасний аспекти формування етичних норм діяльності журналіста

Термін «етика» ввів Аристотель, у 4 ст. до н. е. «Велика етика» Аристотеля; «Ендемові етика» - визначали етику як внутрішню природу людини, як постійність явищ.

«Етос» - з грецького звичай.

Мораль – синонім етики, латинське слово, ввів Цицерон.

Існувала релігійна етика, рицарський кодекс.

Переходячи до журналістської етики, слід сказати, що Теофраст Ренодо, засновник «Ла Газетт» (1631 р) у своїх щотижневих газетах і щорічних збірках складав передмови:

- треба уникати брехливих чуток, які зазвичай, розпалюють заворушення і суперечки.

Нормативна етика, як зведення етичних правил почала формуватися у другій половині 19 ст, внаслідок прийняття професіонального статусу для журналістики. У Франції її розвиток стає відчутнішим після заснування перших професійних спілок, а також у ході дискусії у Палаті Парламенту про закон 1881 р., який визнавав свободу преси.

Цей розвиток також спостерігався в США та Британії.

Сьогодні існують кодекси журналістської етики, які відповідають трьом основним критеріям:

- забезпечувати людей точною, достовірною інформацією

- захист журналістів від усіх форм тиску

- забезпечення поширення інформації у суспільстві

Перші кодекси зявилися на світ на початку 20 ст, водночас були засновані перші Ради з преси.

5. Аксіологічний та нормативний аспекти журналістської етики

Аксіологія журналістики вивчає документи, що містять професійні етичні цінності. Нормативний аспект більше тяжіє до права.

7. Відмінність етичного і правового регулювання діяльності змі

Етика журналістики – сукупність правил і норм поведінки і професійної діяльності журналістів, які не зафіксовані в законодавстві, але мають статус звичаєвого права, добровільно прийняті в мас-медіасередовищі й підтримуються силою громадської думки, обєднаннями журналістів та викладені у схваленими ними етичних кодексах. Кожен працівник медіа зацікавлений у дотриманні журналістської етики, оскільки вона відіграє роль професійної совісті, править за основи безпеки у його роботі. Недотримання норм професійної етики загрожує втратою повани з боку колег, але більшість норм етики перегукуються з нормами права, за недотримання яких чекає відповідальність на судовому рівні.

8. Правова основа свободи слова та зловживання нею.

Конституційне право визначає індивідуальні свободи, свободу преси та режими радіо і телебачення. Воно затверджує основу діяльності ЗМІ і місію журналістів

Адміністративне право регламентує запровадження прав і свобод. Завдяки йому держава забезпечує необхідний контроль, розподіляє дозволи, надає ЗМІ допомогу, робить обмеження. Положення адміністративного права визначають уадіо-візуальний режим, регламентують поширення преси, обґрунтовують за потреби, обмеження в комерційній рекламі.

Кримінальне право визначає відповідальність і перелічує порушення, що стосуються преси – наклеп, обмова, проти суспільної моралі, особистих таємниць

Цивільне право гарантує захист від протизаконних дій ЗМІ в усіх сферах.

Конституція як основоположний акт прямої дії гарантує право на свободу слова (ст.. 34), заборону цензури (ст..15).

Міжнародні документи

Загальна Декларація прав людини ООН: право на свободу переконань і їх вільне висловлювання (ст. .19)

Європейська Конвенція про права людини : свобода висловлювання і її межі (ст.. 10), інформаційна безпека держави

Міжнародний Пакт про громадянські і політичні права – ст.. 19 – свобода думки, поглядів, вільне висловлення переконань.

Цивільний Кодекс Україниправо на інформацію

Кримінальний Кодекс України – «Перешкоджання законній професійній діяльності журналіста»

Нормативно-правові акти =- Закони України «Про інформацію», «Про друковані ЗМІ (пресу) в Україні), «Про телебачення і радіомовлення», «Про інформаційні агенції», «Про рекламу», «Про захист суспільної моралі», «Про порядок висвітлення органів державної влади і місцевого самоврядування», «Про державну підтримку ЗМІ та соціальний захист журналістів», «Про авторське право та суміжні права», «Про державну таємницю»

Але інформація не може бути використана для закликів до повалення конституційного ладу;

• закликів до порушення територіальної цілісності України

• пропаганди війни, насильства, жорстокості

• розпалювання расової, релігійної чи національної ворожнечі

• зазіхання на права та свободи людини (посягання на честь і гідність, втручання в особисте життя, лікарська таємниця, грошові вклади, усиновлення, листування, нерозголошення державних таємниць).

Економіка і організація ЗМІ