68. Виробнича функція та її види. Ізокванти.
Виробнича функція
показує
технічний зв’язок між вхідними факторами
виробництва і вихідною продукцією та
підкреслює, що вихід продукції є лише
функцією кількості вхідних факторів,
що використовуються у виробничому
процесі. Виробнича функція має вигляд:
,
де L–
праця;K–
капітал, Q
– рівень
(обсяг) виробництва.
Виробнича функція дає нам знати про мінімальну кількість вхідних факторів, що є необхідною для виробництва певного рівня Qвихідної продукції за даною технологією.
Виробнича функція має прив’язку до певної технології. Технологія – це практичні знання про різні способи поєднання виробничих факторів у процесі випуску продукції. Наприклад, хліб можна виготовляти трудомістким способом із застосуванням машинного обладнання.
Виділяють рти типи виробничих функцій:
неокласична виробнича функція – ця функція характеризує гнучку технологію виробництва.
Виробнича функція Леонтієва – він характеризує абсолютно не гнучку технологію виробництва
Виділяють виробничу функцію для досконало замінюваних вхідних ресурсів.
Ізокванти. Технікою ізоквант користуються для ілюстрації виробничої функції. Однак тільки двофакторна виробнича функція (праця і капітал) дає можливість графічного аналізу виробництва. Якщо ж враховується три або чотири фактори виробництва, то потрібне застосування математичного аналізу.
Ізокванта – це крива у просторі вхідних факторів, що показує всі можливі їхні комбінації (наприклад усі можливі технології) фізично і технічно спроможні виробити даний рівень продукції. Ізокванти паралельні, якщо рівень виробництва підтримується постійним уздовж ізокванти. Чим далі ізокванта перебуває від початку відліку, тим вищий рівень виробництва вона відображає. Звичайно ізокванти є угнутими до початку координат. Вони подібні до кривих індиферентності. Так само, як криві індиферентності відображають альтернативні варіанти споживчого вибору продуктів які забезпечують певний рівень корисності, ізокванти відображають альтернативні варіанти комбінацій витрат для виробництва певного обсягу продукції.
Задача
33.[Споживач розпочав працювати у 22 років. Він сподівається прожити до 79р., вийшовши на пенсію в 65р. Свій середньомісячний заробіток він оцінює у 15тис.гр.од. Яка сума щорічно ним споживатиметься, а яка –заощаджуватиметься? Вказати, яким буде споживання індивіда на 45 році життя, якщо до цього часу він заощадив певні суми і може використати частину з них для споживання ]
,
де w-майно,
У-дохід, L-планує
прожити(79), T-45,
R-робочий
вік (65-22=43) ,У=15тис.гр.од. C=R*Y/L=8.16,
З=У-С=15-8,16=6,84. w=6,84*45=307,8.
=1/(L-T)=1/(79-45)=0,0029,
=(R-T)/(L-T)=-0,059
Споживання на 45р. С=0,029*307,8-0,059*15=8,041тис.гр.од.
Білет 9
21. Правові форми ділових підприємств. Нові форми господарювання в Україні.
Залежно від основних типів і форм власності виділяють такі правові форми підприємств: приватні, колективні, державні. Приватна власність у класичному розумінні – це власність однієї особи. У ході еволюції приватна власність модифікувалася. Відповідно змінюються й організаційно-правові форми підприємств. У межах приватної власності виділяють:
одноосібне володіння(індивідуальне підприємство);
партнерство(товариство);
корпорацію.
Одноосібні підприємства та товариства є власністю однієї особи, суб’єкта, що самостійно веде справу, організовує, працює, веде бухгалтерію, здійснює управління, повністю відповідає за ризик і отримує увесь дохід.
Партнерство, як форма підприємства ґрунтується на об’єднанні майна різних власників. Партнерства – це переважно закриті підприємства, з відносно невеликою кількістю учасників.
Повне товариство – це об’єднання громадян або юридичних осіб для спільної діяльності на основі угоди між ними. Члени повних товариств несуть і повну солідарну відповідальність за діяльність товариства не тільки своїми паями, але й власним майном.
У товаристві з обмеженою відповідальністю його члени відповідають за діяльність підприємства тільки в межах своїх паїв у статутному фонді.
Командитні товариства можуть об’єднувати на основі угоди кількох фізичних чи юридичних осіб, (чи їх комбінацій) для спільної діяльності. Об’єднують: дійсних членів, членів-вкладників.
Корпорація – форма об’єднання капіталів учасників акціонерного товариства. Утворюється об’єднанням пайових внесків акціонерів і тому належить до товариств з обмеженою відповідальністю.
Акціонерні товариства бувають двох видів: закриті (ЗАТ) і відкриті ВАТ. У першому випадку акції розподіляють тільки між засновниками і не підлягають вільній купівлі-продажу. Щодо ВАТ, то акції цих корпорацій вільно купують і продають на відповідних ринках.
. Нові форми господарювання в Україні.
Переведення економіки України на ринкові засади супроводжується формуванням нових форм господарювання, до яких передусім належать господарські товариства.
Господарські товариства – це підприємства, організації й установи, створені на засадах договору юридичних осіб і громадян шляхом об’єднання їхнього майна і підприємницької діяльності з метою отримання прибутку.
До господарських товариств належать:
акціонерні товариства;
товариства з обмеженою відповідальністю;
товариства з додатковою відповідальністю;
повні товариства;
командитні товариства;
Ще однією новою формою організації підприємства в Україні є спільні підприємства(СП). СП може самостійно здійснювати всі види господарської діяльності, дозволені законодавством.
За свої зобов’язання спільні підприємства несуть відповідність усім майном, що їм належить.
Кооперативна фірма(спілка) – це добровільне об’єднання громадян з метою спільного виробництва товарів та послуг. Майно кооперативу складається з паїв його членів. Вищим органом управління кооперативом є загальні збори його учасників.
Державна форма господарювання – це така діяльність, яка ведеться на основі державної власності. В умовах ринкової ек-ки державні підп-тва функціонують поряд з іншими формами власності. Державні підп-тва здебільшого менш ефективні
Майно казенного підп-тва належить йому згідно з правом оперативного управління.
Комунальне підприємство – це підп-тво, яке засноване на власності відповідної територіальної громади.
Колективне підприємство засноване на власності трудового колективу підприємства. У таких підп-твах фактори виробництва, включаючи вироблену продукцію й отримані доходи, належать колективу підп-тва вцілому.
Оренда – цеюридична угода між двома сторонами: орендодавцем, власником майна, і орендарем, який користується цим майном.