58. Цінова еластичність попиту і загальний виторг продавця. Залежність між ціною і загальним виторгом продавця.

Еластичність попиту за ціною найчастіше застосовується для того, щоб визначити, як зміниться загальний дохід продавця в разі зміни ціни на товар. Загальний дохід визначається як добуток кількості проданого товару на його ціну. Унаслідок різної еластичності попиту між зміною ціни і зміною загального доходу встановлюються різні взаємозалежності. Розглянемо три можливі випадки.

Випадок 1.Попит відносно еластичний (Е(d)>1). Відсоток зміни ціни є меншим за відсоток зміни величини попиту. Припустимо, що ціна підвищилася від до , а величина попиту зменшилася від до .

Ураховуючи умову еластичного попиту, змоделюємо дану ситуацію на рисунку (рис. 1).

Рис 1. Заг. дохід продавця за еласт. попиту Рис 2. Заг. дохід продавця за нееласт. попиту

Отже, за умови E(d)>1 підвищення ціни спричинило зменшення величини доходу продавця від А+С до А+В. Тобто між зміною ціни і зміною загального доходу продавця встановилася обернена залежність.

Випадок 2.Попит відносно нееластичний (Е(d)<1). Відсоток зміни ціни є більшим за відсоток зміни величини попиту. Враховуючи умову нееластичного попиту, змоделюємо ситуацію на рисунку, припустивши, що ціна підвищилася від до (рис. 2).

Отже, за умови E(d)<1 підвищення ціни спричинило збільшення загального доходу продавця від А+С до А+В. Тобто між зміною ціни і зміною загального доходу продавця встановилася пряма залежність.

Випадок 3.Попит одинично-еластичний (Е(d)=1). Відсоток зміни ціни дорівнює відсотку зміни величини попиту. За даної умови, будь-яка зміна ціни не вплине на зміну загального доходу продавця (рис. 3).

Підвищення ціни від до не спричинило змін у загальному доході продавця: А+С=А+В.

Задача

3. Визначити ввп за методом видатків за таких умов:

1. обсяг випуску меблевої фірми склав 65 млн.гр.од., з якого 70% придбано споживачами, 15% - урядом, решту – експортовано;

2. фірми, що спеціалізуються на оптовій торгівлі, закупили у фермерів продукції на суму 18 млн.гр.од. і реалізували її крамницям на суму 22 млн.гр.од. Виторг крамниць склав 24 млн.гр.од.;

3. фірма з виробництва іграшок виготовила продукції на 12 млн.гр.од., з якої 40% - експортовано, 55% - придбано споживачами;

4. в країну імпортовано зброї урядом на 7 млн.гр.од. та одягу для споживачів на суму 5 млн.гр.од. Імпорт устаткування склав 4 млн.гр.од.;

5. будівельні фірми здали “під ключ” 2000 будинків вартістю 18 тис.гр.од. кожен.

ВВП = С+І+У+(Експ-Імп)

С : 65*0,7+24+12*0,55+5+2*18=117,1

І : 12*0,05+4=4,6млн.

У : 65*0,15+7=16,75

Експ. : 65*0,15+12*0,4=14,55

Імп. : 7+5+4=16

ВВП = 117,1+4,6+16,75+14,55-16=137 млн.

Білет 20

7. Суть власності, її типи та форми. Приватна та державна власність. Акціонерна власність

Власність – це відносини між людьми щодо привласнення умов їхньої життєдіяльності – засобів виробництва, благ особистого споживання, інших економічних та соціальних благ. Власність охоплює відносини привласнення і відчуження. Привласнення благ озн., що окремий індиві, група людей чи держава здобуває права на володіння, користування й розпорядження конкретними благами. Володіння озн., що конкретний об’єкт власності належить конкретному суб’єктові необмежено в часі, тобто має повний фізичний контроль над благом. Користування озн. використ. у в-ві чи споживанні корисних властивостей об’єкта власності. Розпорядження – ухвалення управлінських рішень щодо функціонування і реалізації об’єкта власності, яке робить власник або ін. ек. суб’єкти, яких він уповноважив. Об’єктом прав власності є найрізноманітніші речі (одяг, машина), ек. ресурси (земля, її надра), інформація, технології, особисті здібності людини (фізичні або розумові). Слід зауважити, що суб'єкт привласнення власності єодночас­но володарем, розпорядником і користувачем. Володар реалізує також права розпорядника і користувача. Розпорядник може бу­ти користувачем, але далеко не завжди реалізує себе як володар. Користувач окремих благ може функціонувати, зовсім не реалізуючи прав володаря і розпорядника.

Парною категорією привласнення є відчуження. Відчуження— процес перетворення діяльності та здібностей людини на самостійну силу, оречевлення результатів функціоную­чої індивідуальної та суспільної праці з перетворенням власності суб'єктів на об'єкти економічних відносин.

Форма власності - певна організація відносини приналежності володіння, розпоряджання та використання об’єктів власності в рамках того чи іншого типу та виду власності. Так, спільний тип власності може бути організований в державну, орендну або акціонерну форму функціонування, а приватний тип власності приймає організаційні форми одноосібної або групової власності (партнерської, кооперативної, акціонерної власності, інші форми). Тип власності – це найбільш фундаментальне її утворення, що складається залежно від її суб’єктів (суспільство в цілому, трудовий колектив, особистість).

Основні типи власності:1) суспільна;2) приватна;3) колективна; 4) державна.

Типи (форми) власності:

Приватна власність - при­власнення окремим індивідуумом, максимум однією сім'єю, матеріальних благ і послуг та певна підсистема відносин між суб'єктами цього типу власності у різних сферах суспільного відтворення. Об'єктами цього типу власності в Україні є: а) індивідуальні підприємства, засновані на особистій власності фізичної особи та виключно її праці;

б) приватні капіталістичні підприємства, засновані на власності окремого громадянина, який експлуатує найма­них працівників;

в) підприємства, засновані на власності окремих іно­земних громадян;

г) сімейні підприємства, засновані на власності та праці громадян — членів однієї сім'ї, які проживають ра­зом;

ґ) селянські (фермерські) господарства, засновані на власності та праці членів однієї сім'ї;

д) селянські (фермерські) господарства, засновані на експлуатації найманих працівників. Проміжною між двома останніми формами власності є селянські (фермерські) господарства, де використовують працю членів сім'ї та найманих працівників, праці яких внаслідок їх незначної кількості недостатньо, щоб звільнити від неї членів сім'ї;

е) майно громадян, у тому числі тих, хто займається підприємницькою діяльністю без наявності юридичної особи. До нього належать житлові будинки, квартири, са­дові будинки, дачі, продуктивна і робоча худоба, земельні ділянки та насадження на них, засоби виробництва, виго­товлена продукція, транспортні засоби, грошові кошти, інші цінні папери, майно виробничого призначення, відкриття, винаходи, промислові зразки, твори науки, літератури, мистецтва, предмети особистого користування та домашнього господарства, майно споживчого призна­чення.

• одноосібна власність - форма організації приватної власності, що характеризується приналежністю умов виробництва окремому індивіду, який здійснює виробництво на основі як своєї, так і чужої (найманої) праці;

• особиста власність - відносини щодо приналежності, володіння, розпоряджання та використання засобів особистого (невиробничого) споживання;

• групова власність - форма організації приватної власності, яка характеризується сумісною частковою (дольовою) приналежністю умов виробництва групі осіб (фізичних, юридичних) та відповідної участі у прибутках. На основі групової власності створюються та функціонують підприємства (фірми) різних організаційно – правових форм: товариства (партнерства) з необмежено та обмеженою відповідальністю, кооперативи, акціонерні товариства та ін.

• Кооперативна власність - форма організації групової власності, її сутнісна риса полягає у тому, що майно (капітал) кооперативу, яке формується за рахунок вступних та пайових внесків його членів, належить, з одного боку, членам кооперативу як їх спільна власність, а з іншого, є дольовою приналежністю кооператорів пропорційно до паю кожного в майні кооперативу.

• Акціонерна власність - найбільш розвинена організаційна форма групової власності, сутність якої становить асоційована (спільна) приватна власність. Основними рисами акціонерної власності є: приналежність капіталу акціонерного товариства (АТ) усім його акціонерам, що обумовлює асоційований, спільний характер акціонерної власності; приналежність кожному акціонеру певної кількості акцій АТ, що обумовлює приватний характер акціонерної власності; акція свідчить, що той, хто купив акцію АТ, вніс до його капіталу певну суму грошей і як акціонер має право на управління (володіння, розпоряджання та використання) капіталом АТ та отримання доходу від прибутку АТ у формі дивіденду. Акціонерна власність – це така форма власності, яка заперечує та скасовує капітал як приватну власність в рамках самого капіталістичного способу виробництва і тому є перехідною формою до суспільної власності;

• Колективна власність - організаційна форма групової власності, її сутнісною рисою є те, що майно (капітал) колективного підприємства належить усім його членам як їхня спільна (а не дольова) власність;

Державна власність - представницька форма організації та функціонування загальнонародної (суспільної) власності, опосередковується державою як органом суспільства, який управляє об’єктами суспільної власності, суспільними відносинами загалом. Основними рисами державної власності є: приналежність об’єктів державної власності народу країни, суспільству загалом, тобто кожному індивіду суспільства як їх спільна власність; здійснення державою в різних формах функцій реалізації (володіння, розпоряджання та використання) об’єктів суспільної власності від імені та в інтересах народу країни. Якщо державна власність служить інтересам всього населення, не узурпується окремими особами у своїх вузько-корисливих цілях, вона перетворюється на суспільну власність. Формами державної власності є загальнодержавна, регіональна, муніципальна, комунальна. Найважливішими об'єктами загальнодержавної влас­ності є:

1) єдина енергетична система;

2) системи транспорту загального користування, зв'яз­ку та інформації загальнодержавного значення;

3) частка одержавленого національного доходу;

4) державні підприємства;

5) Національний банк України та його установи і ство­рювані ними кредитні ресурси;

6) об'єкти соціально-культурної сфери;

7) державні резервні, страхові та інші фонди, майно вищих і середніх спеціальних навчальних закладів;

8) оборонні об'єкти, майно Збройних сил, органів дер­жавної безпеки, прикордонних і внутрішніх військ та ін.