70. Витрати виробництва та їх класифікація. Короткострокові витрати.

Поняття витрати виробництва по різному утлумачать економісти та бухгалтера чи обліковці. Економісти під витратами виробництва розуміють економічні витрати, які ще називають альтернативні витрати або альтернативна вартість. Економічні витрати – це платежі потрібні для отримання та використання ресурсів. Економічні витрати включають в себе як частину бухгалтерські витрати. Бухгалтерські витрати ще називають явними витратами – це платежі, які здійснює фірма з метою залучення факторів виробництва які їй належать. До складу економічних витрат входять також неявні витрати – виражають вартість тих ресурсів чи факторів виробництва, якими володіє певна фірма і які вона використовує у власному виробництві.

Економічні витрати ще поділяють на короткострокові та довгострокові. Короткостроковий період це такий проміжок часу, в межах якого фірма не може змінити хоча б одного ресурсу, але може пристосувати змінні витрати (на матеріали і працю). Отже, у цей період затрати на працю і матеріали є змінними витратами, а витрати на капітал сталими. Довгостроковий період – це такий проміжок часу, в межах якого фірма може змінити всі наявні ресурси, хоч не обов’язково їх змінить. Виділяють ще миттєвий період -- це настільки короткий проміжок часу, що жодні зміни у виробництві відбуватися не можуть. Витрати у цьому періоді сталі.

Короткострокові витрати – це платежі фірми потрібні для отримання і використання нею ресурсів у короткому періоді.

Види короткострокових загальних витрат:

1. власне загальні (валові, сукупні) витрати ТС – всі платежі фірми за необхідні ресурси, які фірма використовує для виробництва певного обсягу продукції Q у короткостроковому періоді.

2. загальні постіні витрати TFC – це такі витрати (платежі за ресурси), які не змінюються при зміні обсягу випущеної фірмою продукції.

3. загальні змінні витрати TVC – та частина загальних витрат фірми, яка змінюється внаслідок обсягу випущеної продукції.

TC=TFC+TVC

Короткострокові середні витрати – це витрати на одиницю обсягу продукції:

1. середні загальні витрати АТС=ТС/Q

2. середні постійні витрати AFC=TFC/Q

3. середні змінні витрати AVC=TVC/Q

ATC=AFC+AVC

Граничні витрати – це додаткові валові витрати на одну додаткову одиницю обсягу продукції. Граничні витрати (MC) показують на скільки мають зрости загальні витрати (загальні змінні витрати) вірми при обсязі випуску продукції на певну величину. MC=∆TC/∆Q=∆TVC/∆Q.

Б ілет 16

11. Ринкова економічна система та принципи її організації. Моделі ринкової економіки.

Економічна система – це спосіб організації економіки, сукупність взаємопов’язаних і відповідно впорядкованих її структурних елементів (галузей, господарських суб’єктів та людей, що стоять за ними), які визначають взаємозв’язки між виробниками та споживачами благ і послуг.

Ринкова економіка ґрунтується на при­ватній власності та ціновому механізмі розв'язання проблем економічної організації. Іншими важливими її принципами є: свобода підприємництва й вибору; особиста заінтересованість як головний мотив економічної поведінки; конкуренція та обмежена роль уряду в господарському житті.

Приватна власність дає змогу окремим особам і підприємствам на свій розсуд залу­чати й застосовувати ресурси. Ціновий механізм збалансовує ринкову економіку, розв'язуючи питання: що, як і для кого виробляти. Зміна цін сигналізує виробникам, за яки­ми напрямами потрібно змінити пропорції в розподілі ресурсів.

Свобода підприємництва означає, що власники матеріальних ресурсів і грошей можуть вільно організовувати виробництво товарів і послуг. Вибір конкретної галузі діяльності або вихід з неї здійснюється підприємцями самостійно.

Свобода вибору передбачає, що власники ресурсів і грошей використо­вують їх на свій розсуд, і що особа вільна вибрати будь-який вид діяль­ності. Цей принцип також означає, що споживачі на свій розсуд у межах грошових доходів вирішують, які товари й послуги купувати. Особиста заінтересованість (особистий інтерес) є рушійною силою ринкової економіки. Кожна людина й господарська ланка намагаються робити те, що їм вигідно.

Ринкова економіка сприяє ефективному використанню ресурсів. Тому втручання держави в господарську діяльність фірм обмежене. Уряди вста­новлюють юридичні обмеження для використання приватної власності та здійснення індивідуального вибору. Концепція ринкової економіки як са­морегульованої системи виключає директивне, централізоване державне управління нею.

Сучасна ринкова економіка має кілька основних різновидів, або моделей.

Американська модель є найчистішим різновидом вільного підприємництва. Основу американської моделі становить систе­ма всілякого заохочення підприємництва, досягнення особистого успіху, зба­гачення найактивнішої частини населення. Групам населення з низькими доходами забезпечується прийнятний рівень життя за рахунок часткових пільг і допомоги. Завдання соціальної рівності тут узагалі не ставиться. Державне втручання в економіку є неглибоким і охоплює питання ви­значення правил гри на ринку, підтримання стабільної кон'юнктури й еко­номічної рівноваги та перерозподілу доходів через податковий механізм тощо.

Японська модель є різновидом узгодженого вільного підприємництва. Ця модель характеризується значним втручанням держави в господарське життя, спрямованим на створення такого макроекономічного середовища, в якому прогресивні галузі зростають найшвидше. Розвиток економіки під­порядкований загальним національним завданням. Розв'язанням соціальних завдань здебільшого займаються корпорації. Для цієї моделі при­таманне певне відставання темпів зростання зарплати порівняно зі зро­станням продуктивності праці. За рахунок цього досягається зниження витрат виробництва і підвищення конкурентоспроможності продукції на світових ринках

Соціальне ринкове господарство, або європейська модель, є своєрідним поєднанням ринкової економіки і соціалістичної ідеології. Її часто назива­ють розподільним соціалізмом. Основний принцип цієї моделі полягає в розмежуванні двох економічних функцій: створення багатства і його роз­поділу.