- •1. Співвідношення приватного і публічного права. Цивільне право як
- •2. Монізм і дуалізм приватного права
- •3. Предмет цивільно- правового регулювання
- •4. Принципи цивільного права
- •6. Функції цивільного права
- •7. Система цивільного права. Підгалузі, інститути, субінститути.
- •8 Наука цивільного права є джерелом, у якому теорія держави і права
- •9. Співвідношення цивільного і господарського права
- •10. Співвідношення цивільного і сімейного права
- •11. Співвідношення цивільного і трудового права
- •12.Поняття і види джерел цивільного права
- •13. Дія цивільного законодавства в часі, просторі, за колом осіб
- •14. Застосування актів цивільного зауонодавства. Аналогія права і аналогія
- •15. Поняття і предмет науки цивільного права
- •16. Основні етапи розвитку науки цивільного права
- •17. Сучасні цивілістичні школи України і рф
- •18. Основні сучасні цивільно- правові системи
- •19, 20. Загальна характеристика цивільного і торговельного законодавства
- •21. Загальна характеристика цивільного і торговельного законодавства
- •22. Загальна характеристика цивільного і торговельного законодавства
- •23. Поняття та ознаки цивільних правовідносин
- •24. Підстави виникнення цивільних правовідносин
- •25. Елементи цивільних правовідносин
- •26. Види цивільних правовідносин
- •27. Загальна характеристика фізичної особи як суб'єкта цивільних
- •28. Цивільна правоздатність фізичної особи
- •29. Цивільна діездатність фізичної особи
- •30. Опіка і піклування. Представництво інтересів діездатної фізичної особи
- •31. Місце проживання юридичної особи та його юридичне значення
- •32. Умови, порядок і правові наслідки визнання особи безвісно відсутньою
- •33. Умови, порядок і правові наслідки оголошення фізичної особи померлою
- •34. Акти цивільного стану
- •35. Правове положення фізичної особи- суб'єкта підприємницької діяльності
- •36. Загальна характеристика юридичної особи як суб'єкта цивільних
- •37. Правосуб'єктність фізичної особи
- •38. Виникнення та припинення юридичних осіб
- •40. Загальна характеристика Української держави, арк, територіальних
- •41.Поняття об'єктів цивільних правовідносин. Теорії об'єктів.
- •42.Види об'єктів цивільних правовідносин
- •43. Нерухоме майно як об'єкт цивільних правовідносин
- •44. Поняття і види правочинів
- •45.Умови дійсності правочинів
- •46. Форма правочинів
- •47. Недійсність правочинів
- •48. Поняття представництва. Відмінність представництва від суміжних
- •49. Повноваження представника
- •50.Представництво за довіреністю
- •51.Строки і їх значення у цивільному праві
- •52.Види строків
- •53.Поняття значення позовної давності
- •54.Види строків позовної давності
- •55.Зупинення і переривання строків позовної давності
- •56.Вимоги на які позовна давність не поширюється
- •57.Здійснення суб єктивних цивільних прав і обов язків
- •58.Поняття і способи захисту цив.Прав
- •59.Поняття та ознаки особистих немайнових прав фіз.Особи
- •60.Види особистих немайнових прав фізичної особи
- •61. Особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи
- •62.Особисті немайнові права що забезпечують соц.Буття людини
- •63.Поняття та ознаки речових прав
- •64.Види речових прав
- •65.Відмінність речових прав від зобов язальних ?????????
- •66.Власність і право власності
- •67.Конституційне регулювання відносин власності
- •68.Зміст права власності
- •69.Набуття та припинення права власності
- •70.Набувальна давність
- •71.Юр.Гарантії здійснення права власності
- •72.Момент виникнення права власності у набувача майна за договором
- •73.Правовстановлювальні та правопідтверджувальні документи власника
- •74.Державна реєстрація прав на нерухоме майно
- •75.Загальна характеристика права приват.Власності
- •76. Загальна характеристика права приват.Власності фіз.Осіб
- •78.Право державної і комунальної власності
- •79.Правовий статус державних підприємств,як носіїв речових прав на майно
- •80.Право спільної власності
- •81.Право спільної сумісної власності
- •82.Право спільної часткової власності
- •83.Інші речові права
- •84.Види речових прав на чуже майно
- •85.Способи захисту права власності
- •86.Речово-правові способи захисту права власності
- •87.Зобов язально-правові способи захисту цивільних прав
- •89.Види прав інтелект.Власності
- •90.Право власності-право інтелект власності спів-ня??????
- •91.Права субєктів права інтелектуальної власності
- •92.Поняття та характеристика авторського права
- •93.Об єкти авторського права
- •94.Суб єкти авторського права
- •95.Особисті немайнові права автора
- •96.Майнові права автора
- •97.Поняття і характеристика суміжних прав
- •98.Загальна х-ка захисту авторських і суміжних прав
- •99.Загальна х-ка патентних прав
- •100.Правова охорона фірмових найменувань
- •101.Правова охорна торговельних марок
79.Правовий статус державних підприємств,як носіїв речових прав на майно
Стаття 37. Правовий режим майна державного підприємства
1. Майно, що є державною власністю і закріплене за державним
підприємством, належить йому на праві повного господарського
відання, крім випадків, передбачених законодавством України.
Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство
володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном,
вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать закону та
цілям діяльності підприємства. До права повного господарського
відання застосовуються правила про право власності, якщо інше не
встановлено законодавчими актами України.
2. У разі прийняття державним органом, уповноваженим
управляти державним майном, рішення про реорганізацію або
ліквідацію державного підприємства, трудовий колектив має право
вимагати передачі підприємства в оренду або перетворення його в
інше підприємство, засноване на колективній власності.
3. Якщо порушено провадження у справі про банкрутство
державного підприємства, його трудовий колектив має право
вимагати передачі підприємства йому в оренду або перетворення його
в інше підприємство, засноване на колективній власності, за умови
прийняття на себе боргів підприємства-боржника і згоди
кредиторів. ( Пункт 3 статті 37 в редакції Закону N 2690-12 від
14.10.92 )
4. Спори, що виникають у випадках, зазначених у пунктах 2 і 3
цієї статті, між державним органом і трудовим колективом,
вирішуються господарським судом.
Стаття 39. Правовий режим майна державної установи
1. Майно, що є державною власністю і закріплене за державною
установою (організацією), яка перебуває на державному бюджеті,
належить їй на праві оперативного управління.
2. Державні установи (організації), що перебувають на
державному бюджеті і можуть у випадках, передбачених законодавчими
актами України, здійснювати господарську діяльність, мають право
самостійно розпоряджатися доходами від такої діяльності і майном,
придбаним за рахунок цих доходів.
3. Державна установа (організація) відповідає за своїми
зобов'язаннями коштами, що є в її розпорядженні. При недостатності
у державної установи (організації) коштів відповідальність за її
зобов'язаннями несе власник
80.Право спільної власності
Власником майна зазвичай є одна особа — громадянин, організація, держава. Якщо майно належить одночасно кільком особам, то такі правовідносини називають спільною власністю.
Право співвласників спільно володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм майном називається правом спільної власності. Спільна власність може виникнути внаслідок отримання у спадщину неподільних речей кількома спадкоємцями, при спільному створенні речі, її придбанні тощо.
Законодавець передбачає два види спільної власності:
- спільну сумісну;
- спільну часткову.
У спільній сумісній власності частки у праві власності на майно співвласників не визначені. Право кожного з них поширюється на все майно. Частки співвласників визначаються у разі припинення правовідносин (поділу, виділу). Спільна сумісна власність виникає в силу закону.
Спільна сумісна власність відрізняється від спільної часткової тим, що її учасники не мають наперед визначених часток в праві на спільне майно. В ній право кожного із співвласників рівною мірою поширюється на все спільне майно.
Режим спільної сумісної власності визначено у статтях 368— 372 ЦК, статтях 60—74 СК, статтях 16, 17 Закону України від 7 лютого 1991 р. “Про власність”.Виходячи зі змісту ст. 368 ЦК, можна виокремити два види спільної сумісної власності за ознакою суб’єктного складу:
а) спільна сумісна власність подружжя;
б) спільна сумісна власність членів сім’ї.
Майно подружжя, набуте після реєстрації шлюбу в органах РАЦС, належить їм на праві спільної сумісної власності. За правилом ст. 60 СК майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між суб’єктами.
Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється учасниками за їх згодою.
У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. Водночас у разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
У спільній частковій власності кожен із співвласників має чітко визначену частку в праві власності на майно. Розмір часток може бути рівним або нерівним. Відповідно до ст. 357 ЦК розмір часток у праві спільної часткової власності вважається рівним, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом. Частка учасника спільної часткової власності (співвласника) у праві власності визначається у відсотках або у вигляді дробу (1/2; 1/4; 1/6 та ін.). Таку частку називають “ідеальною”. Ідеальна частка має відповідати реальній частці. Реальна частка — це частка майна в натурі.
Кожен із співвласників, зазначено у ч. З ст. 358 ЦК, має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Співвласники здійснюють право спільної часткової власності за згодою між ними. Вони вправі домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Співвласники будинку (квартири), як правило, самі визначають порядок користування житловими приміщеннями. Для цього вони можуть укласти між собою договір, в якому визначити, хто і якими житловими (нежитловими) приміщеннями буде користуватися відповідно до частки кожного з них. Такий договір може мати такий вигляд.