85. Карти для раціонального функціонування природоохоронних територій і об’єктів рекреаційних цілей

Спеціальнігеогморфологічні дослідження на заповідних територіях передбачають виявлення елементів форм, форм і комплексів форм рельєфу, які мають пізнавальне, ландшафтопейзажне значення, а також виявлення характеру й інтенсивності сучасного морфогенезу. Для природоохоронної оцінки форм рельєфу важливим є складання карт з відображенням найважливіших характеристик рельєфу – генезису і віку.

Для цілісної рекреаційної оцінки рельєфу, як звичайно, враховують гіпсометрію, ухили місцевості, ступінь розчленованості, експозицію схилів. Морфометричні властивості рельєфу визначаюьб не тільки його індивідуальні орографічні риси, а й рекреаційні властивості території на регіональному та локальному рівнях. У сукупності названі морфо метричні параметри зумовлюють рекреаційні якості рельєфу, тому їх відповідно оцінюють. Від них залежать різні рекреаційні характеристики місцевості (прохідність, оглядовість, різноманітність).

Інженерно-геоморфологічні карти побудовані на морфо генетичній і морфодинамічній засадах, особливо важливі для рекреаційних об’єктів у межах сильно урбанізованих територій. Під час інженерно-геоморфологічних досліджень і складання відповідних карт ґрунтуються на тому що рельєф є природним базисом ландшафту і виконує низку функцій, порушення яких спричинює ланцюгові зміни в природному середовищі.

86. Карти геоморфологічної регіоналізації.

Виконання детальної геоморфологічної регіоналізації території має важливе практичне значення і тому є одним із важливіших завдань під час геоморфологічних досліджень.

Загальновизнаний метод геоморфологічної регіоналізації – це метод, в основі якого є два головні принципи: морфо генетичний і територіальний. На картах геоморфологічної регіоналізації межі територіальних одиниць накладають на генетичні типи і підтипи рельєфу. Тип рельєфу характеризують своєрідні особливості зовнішнього вигляду поверхні та її походження.

За визначенням П. Цися, генетичний тип рельєфу – це комплекс форм, які мають своєрідні зовнішні риси, стійкість геологічної будови і походження.

Для врахування територіального принципу геоморфологічної регіоналізації розроблено систему таксономічних одиниць. У таксономічні одиниці групують елементи рельєфу різного порядку, проте за її основу взято не типологічні ознаки, а районні, не подібність, а відмінність.

До загальновизнаних таксономічних одиниць належать: країна, провінція, під провінція, область, під область, район, підрайон, мікрорайон.

За змістом, залежно від кількості врахованих показників геоморфологічна регіоналізація буває загальною та окремою. Загальне геоморфологічне районування виконують на підставі вивчення всіх геоморфологічних об’єктів конкретної території. Серед головних геоморфологічних показниківпердусім враховують геоморфолологічну тріаду – морфологію, генезис і вік рельєфу.