72. Структурно – геоморфологічні (морфоструктурні) карти.

Структурно – геоморфологічні карти (карти морфоструктур) дуже часто складають під час розшуків корисних копалин, особливо нафтогазоносних структур. Під геоморфологічними структурами (морфоструктурами) розуміють комплекс форм рельєфу і геологічної структури, історично пов’язаних у єдине ціле спільністю умов розвитку. Так само, як геологічні структури є різних розмірів (від планетарних, регіональних до локальних), морфоструктури, які їм відповідають, теж мають різні виміри. Виділяють морфоструктури першого, другого, третього, четвертого, п’ятого порядків. У разі складання цих карт чітко виділилися два підходи: типологічний і регіональний.

За типологічним підходом виділяють, залежно від масштабу, форми й елементи рельєфу та їхні комплекси, що виникли на відповідних геологічних структурах. У випадку регіонального підходу ці комплекси (типи або підтипи рельєфу) отримують власні назви і нагадують карти геоморфологічної регіоналізації (районування) за морфоструктурним принципом. Як звичайно, вони є основою карт геоморфологічного районування (одна або кілька морфоструктур певного порядку утворюють відповідні таксономічні одиниці).

На окремих структурно – геоморфологічних картах показують морфоструктури тільки або певного рангу (регіональні, локальні), або певного походження (складчасті, брилові). Розрізняють окремі карти відновлених, первинно – тектонічних морфоструктур із зображенням рельєфу, який сформувався за активного впливу тектоніки, і карти денудаційних (пасивних) морфоструктур, які сформувалися переважно за пасивної ролі давніх структурних форм земної кори.

Особливо чітко на структурно - геоморфологічних (морфоструктурних) картах можна простежити історію розвитку рельєфу і новішу тектоніку, що важче і дорожче виявити геологічними методами. Зокрема: 1) загальну інтенсивність новішої тектоніки; 2) ступінь диференційованості новіших деформацій, їхній знак і напрямленість; 3) план деформацій тощо

На структурно – геоморфологічних типологічних картах обов’язково позначають генетичні типи (комплекси) форм рельєфу, а також деякі дані про морфологію схилів і вододільних територій, які, як звичайно, переносять із загальної геоморфологічної карти.

Легенди структурно - геоморфологічних карт мають переважно три головні розділи. У першому розділі наводять геоморфологічні ознаки тектонічних структур, у другому – умовні позначення ділянок розвитку тектонічних структур, які виражені у сучасному рельєфі й виділені за комплексом геоморфологічних ознак, у третьому – деякі додаткові позначення, які розширюють і поглиблюють її зміст.

73.

74.

75.

76. Синтетичні карти

На систематичних картах виділяють морфологічні комплекси, які є природними угрупуваннями форм, об’єднаних спільністю зовнішніх обрисів, геологічної будови, походження і розвитку. В основний спосіб картографічного зображення ( якісний фон) вкладають не один , а декілька геоморфологічних показників, домагаючись синтетичного показу рельєфу.

Синтетичні карти будують різного масштабу ( великому, середньому та дрібному).Переважно ці карти використовують для побудови дрібномасштабних.