74. Олександр Довженко – основоположник українського кіномистецтва.

У 1920 р. він як більшовик боровся проти білополяків у житомирському та київському підпіллі.

О. Довженко в 1921 р. працював при українському посольстві у Варшаві, в Німеччині.

У 1923 р. повернувся до Харкова й став художником-ілюстратором «Вістей», автор політичних карикатур, який підписувався псевдонімом «Сашко». Довженко належав до літературних організацій «Гарт» та «ВАПЛІТЕ». Протягом 1926—1933 pp. він працював на Одеській кінофабриці та Київській студії художніх фільмів. У 1930р. О. Довженко зняв картину «Земля», яка вивела українське мистецтво на міжнародні обшири й принесла митцю світову славу.

У 1932р. Довженко зняв перший звуковий фільм «Іван» і був запрошений до кіностудії «Мосфільм».

У 1935 р. Довженка нагороджують орденом Леніна, а восени на екранах з'явився «Аероград», у 1939р. вийшов «Щорс».

Протягом 1941—г 1945 pp. О. Довженко створив низку новел: «Ніч перед боєм», «Мати», «Стій, смерть, зупинись», «Хата», «Тризна» та інші. Епосом війни називають кіноповість «Україна в огні» (1943). Повість стала першим гострим, вразливим сприйманням фашистської навали. Довженко не оминав гострих проблем, запитував, як же сталося, що не «б'ємо ворога на його території» і цілий народ український — віддано на заклання. Цей твір був Сталіним заборонений, а Довженку не було дозволено повертатись в Україну. «...мені важко од свідомості,— записував у щоденнику Довженко,— що «Україна в огні» — це правда.

За «ідеологічно правильний» фільм «Мічурін» митець у 1949 р. одержав Державну премію, яка означала офіційну його реабілітацію після «України в огні».

Протягом 1949-56 pp. Довженко викладав у (Всесоюзному Державному інституті кінематографії), ставши професором цього навчального закладу.

У 1956 р. у березневому номері журналу «Дніпро» була опублікована «Зачарована Десна». У цей час була завершена й «Поема про море». У листопаді розпочались зйомки однойменного кінофільму. А 25 листопада Олександр Довженко раптово помер.

У 1957р. з'явилася друком збірка повістей митця «Зачарована Десна».

За своє творче життя О. Довженко поставив 14 ігрових і документальних фільмів, написав 15 літературних сценаріїв і кіноповістей, дві п'єси, автобіографічну повість, понад 20 оповідань

Його кінопоеми «Звенигора» 11928) та «Арсенал» (1929), кіноповість «Земля» (1930) були визнані світовою кінокритикою шедеврами світового кінематографа, а Довженко — першим поетом кіно. Низку кіноповістей О. Довженка було екранізовано після його смерті: «Повість полум'яних літ» (1944, 1961), «Поема про море» (1956, 1958), «Зачарована Десна» (1956, 1957).

75. Музична культура і театральне мистецтво України хх ст.

Значну роль у розбудові української культури відігравало театральне мистецтво. Продовжували працювати корифеї сцени – М.Старицький і П.Саксаганський, створювалися професійні та аматорські театри.

Справжнім реформатором театру був Л.Курбас, що заснував „Березіль” – експериментальний театр, метою якого було формування засад нового сценічного мистецтва. Л.Курбас прагнув до оновлення театрального мистецтва, виступав проти штампу на сцені. Перебував під впливом експресіонізму. У різний час у „Березолі” виступали Д.Антонович, А.Бучма, М.Крушельницький, Д.Мілютенко, В.Скляренко.

Добу бурхливого розвитку переживала в 20-ті р. українська музика.

У галузі музичного мистецтва в Україні розвивалася обробка народних пісень. У цьому напрямі плідно працювали М.Леонтович, Я.Степовий, К.Стеценко. Композитори і педагоги Б.Лятошинський, Л.Ревуцький, М.Вериківський, В.Косенко, С.Людкевич збагатили українську музику інструментальними, симфонічними, оперними творами.

Широкого розмаху набула концертна діяльність. У 1920 р. було створено хорову капелу „Думка”, що за короткий час стала одним з кращих хорів країни. „Думка” активно пропагувала українську музику не лише в республіці, а й за кордоном.

У 1925–26рр. створено театри опери та балету в Харкові, Києві та Одесі, а в 1928–29рр. ще чотири пересувних оперно-балетних колективи. У 1923 р. у Харкові створено перший Державний симфонічний оркестр.

Новий вид мистецтва – кіно – швидко поширилося і набуло популярності в Україні. Перші кроки кінематографа в Україні пов’язані з іменами механіка І.А.Тимченка та фізика М.А.Любимова, які ще в 1893 р. створили апарат для відтворення на екрані неперервного руху людей і предметів.

У 1896 р. фотограф А.К.Федецький знімав і демонстрував документальне кіно. З 1907 р. В перші роки радянської влади знімалися документальні, агітаційні та хронікальні фільми („Все для фронту”, „Ми переможемо”, „Червоний командир”, „Мир хатам – війна палацам”).

З 1922 р. почалося виробництво художніх фільмів, більшість з яких розкривали події громадянської війни.

У цей час продовжують працювати кінорежисери П.Чардинін, В.Гардін, І.Кавалерідзе.

У кінці 20-х – на початку 30-х рр. були екранізовані твори класиків української літератури: „Микола Джеря” (1927), „Борислав сміється” (1927), „Фатаморгана” (1931).

У 20–30-х р. розвивалося документальне і науково-популярне кіно. На Київській кінофабриці режисер Дзиґа Вертов (Кауфман Денис Аркадійович, 1896–1954) поставив ряд документальних фільмів: „Одинадцятий” (1928), „Людина з кіноапаратом” (1929), що зробили значний вплив на розвиток української кінопубліцистики.

У 1927 р. в Харкові була створена мультиплікаційна майстерня.

Значну роль у становленні українського кіномистецтва відіграв О.Довженко (1894–1956), який з 1926 р. працював режисером на Одеській кіностудії, знімаючи фільми за власними сценаріями (, „Звенигора”, „Щорс”, „Арсенал”, „Земля” та інші.). Новаторським і визначальним у творчості О.Довженка став фільм „Звенигора” (1928). Вперше в історії кіномистецтва до фільму було введено епічну, філософську стихію, з цим фільмом пов’язаний новий етап у розвитку українського кінематографа – поетичне кіно. Шедевром світового кіно став фільм О.Довженка „Земля” (1930), у якому режисер порушує важливі загальнолюдські проблеми: життя і смерть, людина і земля, оспівує землю і працю на землі. У 1958 р. цей фільм було визнано одним з 12 кращих фільмів світу.