Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Agrarnoe_shpora.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
16.09.2019
Размер:
581.63 Кб
Скачать

63. Відносини фермерського господарства з бюджетом, банківськими установами та страховими організаціями

Фермерське господарство має право відкривати на свій вибір у будь-якій установі банку поточні та вкладні (депозитні) рахунки, розпоряджатися власними коштами. Воно самостійно визначає розмір ліміту залишку готівки, що постійно знаходиться в його ка­сі, на поточні витрати. Списання коштів із поточних та вкладних (депозитних) рахунків господарства, крім платежів до бюджету, мо­же провадитися лише за його згодою або за рішенням суду та у ви­падках, зазначених чинним законод.м.

Фермерське господарство має право одержувати у фінансово-кредитних установах довгострокові та короткострокові кредити на підставі укладеного договору. Кредит може бути отриманий під заставу майна, зокрема земельних ділянок господарства (іпотека)1, поручительство (гарантію) та інші види забезпечення зобов'язань. Під заставу майна може прийматися саме фермерське господарство як цілісний майновий комплекс, окремі товарно-матеріальні цін­ності або інші речі, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов'язки.

Страхування майна фермерського господарства здійснюється відповідно до Закону У. від 7 березня 1996 р. "Про страхуван­ня"2 (в редакції Закону від 4 жовтня 2001 р.

Оподаткування фермерського господарства має низку особливос­тей. Так, згідно з п. 7. 13 ст. 7 Закону У. від 28 грудня 1994 р. "Про оподаткування прибутку підприємств"3 (в редакції Закону від 22 травня 1997 р.) звільняється від оподаткування прибуток новос-творених фермерських господарств, отриманий від їхньої господар­ської діяльності, строком на 3 роки, а у трудонедостатніх населе­них пунктах — 5 років.

Сплата земельного податку фермерським господарством здійсню­ється відповідно до положень Закону У. від 3 липня 1992 р. "Про плату за землю"4 (в редакції Закону від 19 вересня 1996 р.). За ст. 12 цього закону, новостворені фермерські господарства звільня­ються від плати за землю протягом 3 років, а в трудонедостатніх населених пунктах — 5 років з часу передачі їм земельної ділянки у власність.

Кошти Державного бюджету У. спрямовуються на меліо­рацію земель, у тому числі їх зрошення та осушення, а також на консервацію та рекультивацію малопродуктивних сільськогоспо­дарських угідь, на придбання сільгосп. техніки (ком­байнів, тракторів, автомашин, бульдозерів, сівалок та ін.). За раху­нок місцевих бюджетів фермерським господарствам може надава­тися допомога на будівництво об'єктів виробничого і невиробни­чого призначення, житла, здійснення заходів щодо землеустрою.

64.Поняття та основні ознаки особистого селянського господарства

Особисте селянське господарство як первинна форма організації вироб. сільгосп. продукції особистою працею членів сільської сім'ї і як форма її ре­алізації, є в цьому процесі джерелом додаткових (а подекуди й єди­них) доходів, котрі забезпечують повне задоволення матеріальних, житлових, культурно-побутових потреб громадян.

Згідно зі ст. 1 Закону У. від 15 травня 2003 р. "Про осо­бисте селянське господарство"1, особисте селянське господарство являє собою господарську діяльність, здійснювану без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально (або тими особа­ми, які перебувають у сімейних або родинних стосунках і спільно проживають), з метою задоволення особистих потреб шляхом вироб., перероблювання й споживання сільгосп. продукції, реалізації її надлишків та надання послуг із використан­ням майна особистого селянського господарства, зокрема й у сфе­рі сільського зеленого туризму.

Особистому се­лянському господарству притаманні такі ознаки: по-перше, це — форма вироб., яка ґрунтується на рівноправних формах влас­ності на землю, на приватній власності громадян, а також на їхній особистій праці та праці членів їхніх сімей, тобто має виключно трудовий характер; по-друге, це — сукупність майна, що має вар­тісне вираження, ціну й належить громадянам на праві спільної су­місної власності; по-третє, особисте селянське господарство допов­нює суспільне вироб., має щодо нього підсобний характер, є додатковим (а не основним) джерелом прибутків; по-четверте, во­но має, в основному, споживчий характер; по-п'яте, його можна на взаємовигідних засадах використовувати для збільшення вироб. товарної маси продуктів харчування та сировини рослинно­го й тваринного походження.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]