10. Локальні нормативні акти

До локальних нормативних актів як джерел аг. права належать нормативні акти територіальних громад та органів місцевого самоврядування місцевих державних адміністрацій, районних і обласних управлінь сільського господарства, місцевих органів вете­ринарної служби, насіннєвої служби, земельних ресурсів, а також установчі документи з питань створення сільськ. підпр., господарського товариства, сільгосп. кооперативу, зокрема статути, засновницькі договори, рішення зборів засновників господарського товариства, загальних зборів ко­оперативу, внутрішні акти сільськогосподарських організацій, ко­лективні договори та інші акти.

Кожний із названих органів виконує відповідні функції з управ­ління сільським господарством чи його окремими галузями на ра­йонному та обласному рівнях. Вони мають відповідні адміністра­тивні повноваження щодо вирішення організаційних та інших спе­ціальних питань у галузі сільського господарства і правом прийма­ти нормативні акти місцевого значення.

Головною посадовою особою територіальної громади відповід­ного села (добровільного об'єднання в одну територіальну громаду мешканців кількох сіл), селища, міста є сільський, селищний, місь­кий голова. Сільський, селищний, міський голова очолює виконав­чий комітет відповідної ради, головує на її засіданнях.

Виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у/ місті (в разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Сільський, селищний, міський голова, голова районної у місті, районної обласної ради в межах своїх повноважень видає розпорядження.

Акти органів і посадових осіб місцевого самоврядування дово­дяться до відома населення. Акти органів місцевого самоврядуван­ня, що мають нормативний характер, належать до джерел права місцевого самоврядування. Ті акти місцевого самоврядування, які регулюють агр. відносини, належать до нормативних актів (дже­рел) аг. права.

Закон "Про місцеве самоврядування в Україні" не визначає прийняття місцевими радами та їх виконавчими органами актів, що безпосередньо стосуються сільського господарства й аг. сектора економіки.

Окремим джерелом аг. права є внутрішньогосподарські локальні акти. До першої групи він відносить внутріш­ньогосподарські нормативні акти, які набирають юридичної сили з моменту їх державної реєстрації. До другої — акти, що набирають юридичної сили з моменту прийняття їх найвищими органами (са­моврядування) господарств — загальними зборами членів підпри­ємств, акціонерів, учасників товариств з обмеженою відповідаль­ністю та членів трудового колективу орендного підпр.¹ та ін. До таких належать установчі документи про створення юридичної особи, що є суб'єктом аг. права.

11. Поняття, види й особливості аг. Правовідносин

Аг. законод. є однією з провідних галузей законод. У. і являє собою сукупність правових актів, що регу­люють агр. відносини. Аг. законодавству притаманний комплексний підхід. Це зумовлено тим, що в аг. секторі економіки складаються суспільні відносини, що регулюються нор­мами різних галузей права: цивільного, фінансового, адміністра­тивного, земельного, кооперативного та ін. Узагальнюючою озна­кою, що характеризує незалежність аг. законод. (як і аг. права в цілому) від інших галузей права, є сільгосп. вироб. з усім спектром суспільних відносин, пов'язаних із землеробством, специфікою земельних відносин.

Аг.и правовідносинами, тобто відносинами, урегульова­ними нормами аг. права й суміжними з ним галузями пра­ва, є відносини, що складаються в процесі вироб. сільгосп. продукції, а також після її перероблення та реаліза­ції.

Суб'єктами аг. правовідносин визнаються фіз. й юр. особи, наділені правами та обов'язками у сфері вироб., переробки й реалізації сільгосп. продукції, а також у їхньому виробничо-технічному й соціальному забезпеченні.

Склад суб'єктів аг. правовідносин, так само як і їхня роль у сільгосп. виробництві, не лишилися незмінними. Вони змінюються внаслідок зміни самих регульованих аг. правом суспільних відносин. Земельна й аграрна реформи докорін­но змінили не тільки статус сільськогосподарських підприємств та організацій, які раніше функціонували, але й сприяли виникненню нових суб'єктів аг. правовідносин — фермерських госпо­дарств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподар­ських товариств, приватних (приватно-орендних) підприємств та ін. Суб'єктами аг. правовідносин є не лише юр. особи, а й громадяни, які ведуть особисті селянські господарства. Об'єктам аг. правовідносин властиві й інші особливості, які не мають аналогів в інших галузях права. До таких, насамперед, належать ті, що з'явилися в ході реформування сільськогосподар­ських підприємств — нові види майна: земельні й майнові паї, що є об'єктами складних, але досить поширених на селі правових від­носин. Своєрідними об'єктами аг. правовідносин є селекцій­ні досягнення в рослинництві і тваринництві. Зазначені об'єкти аг. правовідносин надають особливої, неповторної специфіки цим відносинам, роблять їх несхожими на відносини, врегульовані іншими галузями українського права.

Змістом будь-яких правовідносин, у тому числі й аг., є права та обов'язки учасників цих відносин. Права та обов'язки суб'єктів правовідносин взаємозалежні й взаємозумовлені. Тому характеристика прав одного контрагента, як правило, означає й ха­рактеристику відповідних обов'язків іншої сторони.

Залежно від сфери, в якій виникають ті чи інші агр. право­відносини, вони поділяються на 2 групи: внутрішньогосподарські й зовнішньогосподарські. Ці відносини відрізняються не тільки сво­їм змістом, а й характером нормативних актів, що їх регулюють, і методами цього регулювання. Так, якщо зовнішні відносини сіль­ськогосподарських організацій регулюються переважно н.- п.актами, прийнятими компетентними органами дер­жавної влади, то відносини, що виникають всередині сільськогос­подарських комерційних організацій, регулюються в основному ак­тами внутрішньогосподарських органів.