- •1) Етногеографія як наукова дисципліна
- •2) ) Етнічна географія в системі етнознавчих наук
- •3) Джерела етнічної географії України
- •5) Історія еннічної географії в Україні
- •6) . Історико-географічні особливості розвитку етнічного складу населення України в хх ст.
- •Перепис населення 2001 року
- •8) Розселення українців в державі
- •9) Розселення росіян в Україні
- •10) Розселення етнічних і національних меншин в Україні
- •12) Західна українська діаспора
- •13) Східна українська діаспора.
- •15) . Етногеографічні проблеми України та шляхи їх подолання.
- •16) . Українські етнічні землі
- •17) Методика та методи етногеографічних досліджень
- •18) . Історико – географічні особливості розвитку мовного складу населення України в другій половині xXст.
- •20) . Українські етнографічні землі
17) Методика та методи етногеографічних досліджень
Спираючись на основні методологічні підходи етногеографічного дослідження держав, можна виділити такі основні складові методики регіонального етногеографічного аналізу: а)методика аналізу історичних етногеографічних процесів; б) методика аналізу сучасної територіальної організації етнонаціональної сфери, включаючи і проблеми етногеографічного районування; в)методика оцінення регіональних проблем і перспектив етноонаціональних взаємин в Україні.
Дослідження історичних етногеографічних процесів передбачає таку послідовність методичних прийомів:
Виділення методом періодизації основних етапів історичних етногеографічних змін. Аналіз за допомогою порівняльного та статистичних методів етногеографічної ситуації на історичних зрізах та виявлення тенденцій основних змін
Виявлення тенденцій етнодемогеографічного роз-витку шляхом поріняння аналізу рядів динаміки к-сті етнонаціональних спільнот і груп, а також груп населення за рідною мовою впродовж останніх історичних періодів.
Виявлення причинно - наслідкових зв*Язків релігійно – конфесійних та етнографічних процесів.
Оцінення рівня інерції історичних етногеографічних процесів у сучасні територіальній організації етнонаціональної сфери держави.
Кожне з цих завдань у методиці дослідження геополітичних змін реалізують через використання спеціальних і загальнонаукових методів. Найбільше значення має методІстоико- географічної періодизації, який полягає у виділенні часових проміжків у розвитку етногеографічних об*єктів.Застосовання цього методу є необхідним у будь-якому історико-географічному дослідженні, бо вичання кожної проблеми вимагає окреслення конкретного істор.періоду.
Метод Історико-географічних зразів.Сутність методу полягає у детальній реконструкції на конкретний час конкретного періоду етногеографічної ситуації, яку описують науковою мовою та моделюють на картах.
Метод діахронічного аналізу-полягає у детальному відстеженні впродовж істор. часу змін в оремих етногеографічних об*єктах(зміна розмірів, географ. положення).
Основним етапом етногеографічного вивчення держав є аналіз сучасної територіальної організації етнонаціональної сфери, методика якого передбачає:
К-сний аналіз демографічних співвідношень в етнонаціональній структурі державиза допомгою статистичних методів.
Аналіз етнонаціональної мозаїчності держави та регіонів за допомогою відповідних показників. Ідентифікація держав за етнонаціональним складом.
Аналіз географії окремих етнонаціональних спільнот та груп з використанням методу типологізації за демографічним потенціалом, особливостями заселення, ступенем асиміляції та характером розселення.
Етногеографічне районування держави.
Методів для етногеографічного аналізу є багато, але основними є статистично-математичний та картографічних методи.
Дослідження поширення субетнічних та етнографічних груп здійснюють методопм польових досліджень, зокрема експедиційних.Польові дослідження можна поєднувати з соціологічними методами(Опитування,анкетування.)Також використовують соціологічні опитування.
Методика аналізу регіональних проблем і перспектив розвитку етногеографічних взаємин передбачає інтегральне оцінення їхньої складності на основі аналізу етнонаціональної мозаїчності. Компактності розселення етнонаціональних меншин Рівня асиміляції, ступеня забезпеченості етнонаціональних меншин соціально- культурною інфраструктурою.