- •1 Поняття приватного права. Право Приватне та публічне. Співвідношення понять приватного та цивільного права.
- •2.Європейські системи приватного права.
- •3.Цив право,як галузь права. Предмет,метод,функції цив.Права.
- •4.Цивільне право як наука та навчальна дисципліна.
- •5.Поняття цивільного законодавства. Акти цив законодавства.
- •6. Загальна характеристика цку.
- •7. Дія цивільних законів у часі,у просторі та за колом осіб.
- •8. Застосування цив законодавства по аналогії. Тлумачення цивільно-правових норм.
- •9. Поняття та особливості цив правовідношення.
- •10. Елементи цив правовідносин.
- •11.Зміст цивільного правовідношення. Поняття суб’єктивного цивільного права та цивільного обов’язку.
- •12.Види цив правовідносин.
- •13,14. Виникнення, зміна, припинення цивільних правовідносин.Поняття юридичних фактів.Юридичний склад.Види юридичних фактів.
- •15.Загальні положення про фізичну особу.
- •16.Визначення,характерні риси та зміст цив правоздатності.Правоздатність та суб’єктивне право.
- •17.Дієздатність громадян.Обсяг дієздатності ф.О.
- •18.Обмеження дієздатності ф.О.Визнання ф.О недієздатною.
- •19.Поняття та значення місця проживання.
- •20.Визнання громадянина безвісно відсутнім.Оголошення громадянина померлим.
- •21.Опіка та піклування
- •23. Філії та представництва юридичних осіб.
- •29.Об’єднання громадян як суб’єкти цивільного права.
- •31. Держава як суб’єкт цивільного права. Причини правосуб’єктності держави Україна. Державний імунітет.
- •32.Загальні принципи та форми участі держави, арк, територіальних громад у цивільних правовідносинах.
- •34.Поняття об’єктів цивільних прав(правовідносин). Загальні положення про об’єкти цивільних прав(правовідносин).
- •35.Поняття та класифікація речей. Майно. Єдиний майновий комплекс.
- •41.Умовні правочини. Відмова від правочину.
- •43.Види та підстави недійсності правочинів.
- •44.Поняття, зміст та підстави відносин представництва.
- •45.Суб'єкти представництва. Повноваження представника
- •46.Види представництва. Співвідношення інституту представництва з суміжними інститутами.
- •47.Представництво без повноважень або з перевищенням повноважень.
- •48. Поняття ,форма та строк довіреності. Припинення представництва за довіреністю.
- •49.Поняття та значення строків та термінів у цивільному праві. Початок перебігу та закінчення строків.
- •50. Класифікація строків та термінів у цивільному праві.
- •51.Поняття та види позовної давності. Початок та кінець течії позовної давності.
- •Закінчення строку позовної давності щодо головної вимоги означає, що цей строк закінчився і щодо додаткової вимоги (неустойки, поручительства тощо).
- •52.Зупинення, переривання та відновлення строків позовної давності.
- •53.Наслідки спливу позовної давності. Вимоги на які позовна давність не поширюється.
- •54.Загальні положення про особисті немайнові права. Види та зміст особистих немайнових прав.
- •55.Здійснення та захист особистих немайнових прав.
- •56. Особисті немайнові права , що забезпечують природнє існування фізичної особи.
- •57. Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи.
- •58.Загальна характеристика та види речових прав.
- •59.Поняття власності та право власності. Види права власності.
- •60.Субєкти та об’єкти права власності. Зміст.
- •61. Способи набуття права власності.
- •62.Стаття 346. Підстави припинення права власності
- •63. Поняття захисту права власності . Співвідношення понять «захист права власності» та «охорона права власності»
- •64. .Способи захисту права власності.
- •66. Право власності на житло.
- •67.Загальна характеристика та види прав на чуже майно
- •Стаття 399. Припинення права володіння
- •68. Сервітути .Поняття та види
- •69.Емфітевзис.
- •70. Суперфіцій. Володіння і право володіння.
- •71. Похідні речові права(право повного господарського відання, право оперативного управління).
- •72. Захист прав на чужі речі.
- •74. Загальна характеристика права спільної часткової власності. Виділ частки та поділ майна, що є у спільній частковій власності.
- •Стаття 367. Поділ майна, що є у спільній частковій власності
- •75. Загальна характеристика права спільної сумісної власності. Виділ частки та поділ майна, що є у спільній сумісній власності.
- •76. Право інтелектуальної власності. Співвідношення права власності та права інтелектуальної власності. Стаття 418. Поняття права інтелектуальної власності
- •Стаття 419. Співвідношення права інтелектуальної власності та права власності
- •78. Загальна характеристика авторського права. Стаття 437. Виникненняавторськогоправа
- •1. Авторське право виникає з моменту створення твору. 2. Особа, яка має авторське право, для сповіщення про свої права може використовувати спеціальний знак, встановлений законом.
- •79. Субєкти та об’єкти авторського права. Співавтормтво. Стаття 433. Об'єкти авторського права
- •Стаття 435. Суб'єктиавторськогоправа.
- •Стаття 436. Співавторство
- •80. Особисті немайнові права автора (Стаття 438 )
- •81. Суміжні права: поняття та види. Стаття 449. Об'єкти суміжних прав
- •Стаття 450. Суб'єктисуміжнихправ
- •Стаття 451. Виникненнясуміжнихправ
- •Стаття 452. Майнові права інтелектуальної власності на об'єкт суміжних прав
- •Стаття 453. Використаннявиконання
- •Стаття 454. Використання фонограми, відеограми
- •Стаття 455. Використання передачі (програми) організації мовлення
- •Стаття 456. Строки чинності суміжних майнових прав
- •82. Право інтелектуальної власності на наукове відкриття, винахід, корисну модель та промисловий зразок.
- •Стаття 458. Право на наукове відкриття
- •Стаття 459. Придатність винаходу для набуття права інтелектуальної власності на нього
- •Стаття 459. Придатність винаходу для набуття права інтелектуальної власності на нього
- •Стаття 461. Придатність промислового зразка для набуття права інтелектуальної власності на нього
- •Стаття 462. Засвідчення набуття права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок
- •Стаття 463. Суб'єкти права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок
- •Стаття 464. Майнові права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок
- •Стаття 469. Визнання прав інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок недійсними
- •1. Права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок визнаються недійсними з підстав та в порядку, встановлених законом.
- •Стаття 472. Засвідчення набуття права інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми
- •Стаття 473. Суб'єкти права інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми
- •Стаття 481. Поняття та об'єкти раціоналізаторської пропозиції
- •Стаття 482. Обсяг правової охорони раціоналізаторської пропозиції
- •1. Обсяг правової охорони раціоналізаторської пропозиції визначається її описом, а також кресленнями, якщо вони подані.
- •Стаття 483. Суб'єкти права інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію
- •1. Суб'єктами права інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію є її автор та юридична особа, якій ця пропозиція подана.
- •Стаття 484. Права суб'єктів права інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію
- •84. Право інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин та географічне значення. Стаття 485. Види прав інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин
- •Стаття 486. Суб'єкти права інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин
- •Стаття 487. Майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин, засвідчені патентом
- •Стаття 501. Набуття права інтелектуальної власності на географічне зазначення
- •Стаття 502. Суб'єкти права інтелектуальної власності на географічне зазначення
- •1. Суб'єктами права інтелектуальної власності на географічне зазначення е виробники товарів, асоціації споживачів, інші особи, визначені законом.
- •Стаття 503. Права інтелектуальної власності на географічне зазначення
- •Стаття 504. Строк чинності права інтелектуальної власності на географічне зазначення
- •85. Право інтелектуальної власності на комерційне найменування та торговельну марку. Стаття 489. Правова охорона комерційного найменування
- •Стаття 490. Майнові права інтелектуальної власності на комерційне найменування
- •Стаття 491. Припинення чинності майнових прав інтелектуальної власності на комерційне найменування
- •1. Чинність майнових прав інтелектуальної власності на комерційне найменування припиняється у разі ліквідації юридичної особи та з інших підстав, встановлених законом.
- •Стаття 491. Припинення чинності майнових прав інтелектуальної власності на комерційне найменування
- •1. Чинність майнових прав інтелектуальної власності на комерційне найменування припиняється у разі ліквідації юридичної особи та з інших підстав, встановлених законом.
- •Стаття 493. Суб'єкти права інтелектуальної власності на торговельну марку
- •Стаття 494. Засвідчення набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку
- •Стаття 495. Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку
- •Стаття 496. Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку
- •Стаття 497. Дострокове припинення чинності майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку
- •Стаття 498. Відновлення чинності достроково припинених виключних майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку
- •Стаття 499. Визнання прав інтелектуальної власності на торговельну марку недійсними
- •1. Права інтелектуальної власності на торговельну марку визнаються недійсними з підстав та в порядку, встановлених законом.
- •86. Право інтелектуальної власності на комерційну таємницю. Стаття 505. Поняттякомерційноїтаємниці
- •Стаття 506. Майнові права інтелектуальної власності на комерційну таємницю
- •Стаття 507. Охорона комерційної таємниці органами державної влади
- •Стаття 508. Строк чинності права інтелектуальної власності на комерційну таємницю
- •1. Строкчинностіправаінтелектуальноївласностінакомерційнутаємницюобмежуєтьсястрокоміснуваннясукупностіознаккомерційноїтаємниці, встановленихчастиноюпершоюстатті 505 цк.
- •87. Поняття та види цивільно-правової відповідальності.
- •88. Умови цмвільно-правової відповідальності.
- •89. Відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Принцип повного відшкодування.
29.Об’єднання громадян як суб’єкти цивільного права.
Суб'єкти цивільно-правових відносин реалізують свої права і обов'язки не тільки індивідуально, але й відповідним чином об'єднуючись в організації (асоціації). Колективна форма задоволення потреб громадян - звичайне у світовій практиці явище. Це достатньо самостійні утворення, у справи яких держава, як правило, не втручається, або втручається найменшим чином. Об'єднання громадян органічно вплітаються в тканину суспільства і, перш за все, цивільно-правових відносин. Без них неможливо уявити саму організацію суспільства, механізм здійснення народовладдя в Україні. Іншими словами демократія без різноманітних об'єднань громадян неможлива. До недавніх пір такі об'єднання не мали належного розвитку, їх перелік був занадто обмежений, діяльність формальна, оскільки їх соціальне призначення, цілі й завдання були повність підпорядковані вимогам тоталітарної командно-адміністративної системи.
Своє основне соціальне призначення - задоволення потреб та інтересів громадян - вони не виконували. їх діяльність йшла врозріз із нормами міжнародного права, хоч право громадян на об'єднання - це їх невід'ємне конституційне право.
Стаття 36 Конституції України закріплює право громадян України на свободу об'єднання в політичні партії та громадські організації для здійснення й захисту своїх прав і свобод і задоволення політичних, економічних, , культурних, соціальних та інших інтересів. При цьому ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об'єднання громадян чи обмежений у правах за належність чи неналежність до політичних партій або громадських організаційній.1
1.1 Поняття об’єднань громадян
Право громадян на свободу передбачено в Загальній декларації прав людини й гарантовано Конституцією та законодавством України. Стаття 36 Конституції України закріплює право громадян України на свободу об'єднання в політичні партії та громадські організації для здійснення й захисту своїх прав і свобод і задоволення політичних, економічних, культурних, соціальних та інших інтересів2. При цьому ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об'єднання громадян чи обмежений у правах за належність чи неналежність до політичних партій або громадських організацій.
Об'єднанням громадян є добровільне громадське формування створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод.
ьність об'єднань громадян носить найрізноманітніший характер, вона може бути спрямовано на участь у розробленні державної політики, розвиток науки, культури, відродження духовних цінностей, розв'язання конкретних соціальних проблем окремих категорій і груп громадян, здійснення благодійної діяльності, охорону природного навколишнього середовища, обумовленого спільністю професійних та інших інтересів громадян тощо. Одним із критеріїв класифікації об'єднань громадян може слугувати мета їх діяльності. Так, у Законі України «Про об'єднання громадян» від 16 червня 1992 року наведено чітке визначення різновидів об'єднань громадян -політичних партій і громадських організацій.3 У свою чергу згідно із Законом України «Про політичні партії в Україні» політичною партією визнається зареєстроване відповідно до закону добровільне об'єднання громадян - прихильників відповідної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, яка має за мету сприяння формуванню й вираженню політичної волі громадян, участі у виборах та інших політичних засадах.
На відміну від політичної партії, громадською організацією є об'єднання громадян, створене для задоволення й захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших інтересів.
Найповнішу характеристику об'єднань громадян дозволяє дати їх класифікація за організаційно-правовими властивостями, згідно з якими виділяють:
масові об 'єднання громадян (політичні партії, творчі спілки, релігійні організації, добровільні товариства, професійні спілки тощо).
органи громадської самодіяльності (народні дружини по охороні громадського порядку);
• органи громадського самоврядування (ради й колективи мікрорайонів, домові, вуличні комітети та ін.). Об'єднання громадян можуть класифікуватися і за масштабами діяльності. Згідно з цим критерієм можна виділити об'єднання громадян, які діють у масштабах усієї держави, масштабах окремих адміністративно-територіальних одиниць та їх частин,а також об'єднання громадян, діяльність яких носить міжнародний характер і поширюється на територію не тільки України, а й інших держав. При цьому політичні партії діють тільки в державному масштабі. Масштаб діяльності органів громадської самодіяльності та органів громадського самоврядування обмежений кордонами конкретних адміністративно-територіальних одиниць. Об'єднанням громадян притаманні ознаки, що відрізняють їх від державних організацій. При цьому можна виділити загальні ознаки, характерні для всіх об'єднань громадян, а також окремі специфічні ознаки, властиві тим чи іншим об'єднанням громадян.
До загальних ознак слід віднести:
добровільність об'єднання. Це відображено в добровільності вступу та виходу з об'єднання громадян, методах роботи, сутністю яких досягнення певної мети внутрішньо організаційними методами, особливих формах примусу, з яких найвищою є виключення із членів об'єднання громадян;
організаційні заходи, якими в діяльності об'єднань громадян виступають самоврядування та саморегуляція;
відсутність у об'єднань громадян внаслідок їх природи державно-владних повноважень.
30. Правовий статус релігійних організацій.
Правовий статус релігійних організацій визначається законом «Про свободу совісті та релігійні організації». Церква (релігійні організації) в Україні відокремлена від держави.
Держава захищає права і законні інтереси релігійних організацій; сприяє встановленню відносин взаємної релігійної і світоглядної терпимості й поваги між громадянами, які сповідують релігію або не сповідують її, між віруючими різних віросповідань та їх релігійними організаціями; бере до відома і поважає традиції та внутрішні настанови релігійних організацій, якщо вони не суперечать чинному законодавству.
Держава не втручається у здійснювану в межах закону діяльність релігійних організацій, не фінансує діяльність будь-яких організацій, створених за ознакою ставлення до релігії.
Усі релігії, віросповідання та релігійні організації є рівними перед законом. Встановлення будь-яких переваг або обмежень однієї релігії, віросповідання чи релігійної організації щодо інших не допускається.
Релігійні організації не виконують державних функцій. Релігійні організації мають право брати участь у громадському житті, а також використовувати нарівні з громадськими об'єднаннями засоби масової інформації. Релігійні організації не беруть участі у діяльності політичних партій і не надають політичним партіям фінансової підтримки, не висувають кандидатів до органів державної влади, не ведуть агітації або фінансування виборчих кампаній кандидатів до цих органів. Священнослужителі мають право на участь у політичному житті нарівні з усіма громадянами.
Релігійна організація не повинна втручатися у діяльність інших релігійних організацій, в будь-якій формі проповідувати ворожнечу, нетерпимість до невіруючих і віруючих інших віросповідань.
Релігійна організація зобов'язана дотримуватись вимог чинного законодавства і правопорядку.
Релігійні організації в Україні створюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами (положеннями).
Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (міси), духовні навчальні заклади, а також об'єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об'єднання представлені своїми центрами (управліннями). Релігійна громада е місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того ж культу, віросповідання, напряму, течії, які добровільно об'єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб. Для одержання релігійною громадою правоздатності юридичної особи громадяни в кількості не менше десяти чоловік, які утворили її і досягли 18-річного віку, подають заяву та статут (положення) на реєстрацію до обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а у Республіці Крим - до Уряду Республіки Крим.
Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних і організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості.
Повідомлення державних органів про утворення релігійної громади не є обов'язковим. Релігійні організації мають право засновувати і утримувати вільно доступні місця богослужінь або релігійних зібрань, а також місця, шановані в тій чи іншій релігії (місця паломництва).
Богослужіння, релігійні обряди, церемонії та процесії безперешкодно проводяться в культових будівлях і на прилеглій території, у місцях паломництва, установах релігійних організацій, на кладовищах, в місцях окремих поховань і крематоріях, квартирах і будинках громадян, а також в установах, організаціях і на підприємствах за ініціативою їх трудових колективів і згодою адміністрації.
Командування військових частин надає можливість військовослужбовцям брати участь у богослужіннях і виконанні релігійних обрядів. Богослужіння та релігійні обряди в лікарнях, госпіталях, будинках для престарілих та інвалідів, місцях попереднього ув'язнення і відбування покарання проводяться на прохання громадян, які перебувають в них, або за ініціативою релігійних організацій. Адміністрація зазначених установ сприяє цьому, бере участь у визначенні часу та інших умов проведення богослужіння, обряду або церемонії.
У інших випадках публічні богослужіння, релігійні обряди, церемонії та процесії проводяться щоразу з дозволу відповідної місцевої державної адміністрації, виконавчого комітету сільської, селищної, міської Рад народних депутатів. Клопотання про видання зазначеного дозволу подається не пізніш як за десять днів до призначеного строку проведення богослужіння, обряду, церемонії чи процесії, крім випадків, які не терплять зволікання.
Релігійні організації мають право виготовляти, експортувати, імпортувати і розповсюджувати предмети релігійного призначення, релігійну літературу та інші інформаційні матеріали релігійного змісту.
Релігійні організації мають право здійснювати добродійну діяльність і милосердя як самостійно, так і через громадські фонди. Суми витрат на цю мету оподаткуванню не підлягають. При релігійних організаціях можуть утворюватися товариства, братства, асоціації, інші об'єднання громадян для здійснення добродійництва, вивчення та розповсюдження релігійної літератури та іншої культурно-освітньої діяльності.