- •1 Поняття приватного права. Право Приватне та публічне. Співвідношення понять приватного та цивільного права.
- •2.Європейські системи приватного права.
- •3.Цив право,як галузь права. Предмет,метод,функції цив.Права.
- •4.Цивільне право як наука та навчальна дисципліна.
- •5.Поняття цивільного законодавства. Акти цив законодавства.
- •6. Загальна характеристика цку.
- •7. Дія цивільних законів у часі,у просторі та за колом осіб.
- •8. Застосування цив законодавства по аналогії. Тлумачення цивільно-правових норм.
- •9. Поняття та особливості цив правовідношення.
- •10. Елементи цив правовідносин.
- •11.Зміст цивільного правовідношення. Поняття суб’єктивного цивільного права та цивільного обов’язку.
- •12.Види цив правовідносин.
- •13,14. Виникнення, зміна, припинення цивільних правовідносин.Поняття юридичних фактів.Юридичний склад.Види юридичних фактів.
- •15.Загальні положення про фізичну особу.
- •16.Визначення,характерні риси та зміст цив правоздатності.Правоздатність та суб’єктивне право.
- •17.Дієздатність громадян.Обсяг дієздатності ф.О.
- •18.Обмеження дієздатності ф.О.Визнання ф.О недієздатною.
- •19.Поняття та значення місця проживання.
- •20.Визнання громадянина безвісно відсутнім.Оголошення громадянина померлим.
- •21.Опіка та піклування
- •23. Філії та представництва юридичних осіб.
- •29.Об’єднання громадян як суб’єкти цивільного права.
- •31. Держава як суб’єкт цивільного права. Причини правосуб’єктності держави Україна. Державний імунітет.
- •32.Загальні принципи та форми участі держави, арк, територіальних громад у цивільних правовідносинах.
- •34.Поняття об’єктів цивільних прав(правовідносин). Загальні положення про об’єкти цивільних прав(правовідносин).
- •35.Поняття та класифікація речей. Майно. Єдиний майновий комплекс.
- •41.Умовні правочини. Відмова від правочину.
- •43.Види та підстави недійсності правочинів.
- •44.Поняття, зміст та підстави відносин представництва.
- •45.Суб'єкти представництва. Повноваження представника
- •46.Види представництва. Співвідношення інституту представництва з суміжними інститутами.
- •47.Представництво без повноважень або з перевищенням повноважень.
- •48. Поняття ,форма та строк довіреності. Припинення представництва за довіреністю.
- •49.Поняття та значення строків та термінів у цивільному праві. Початок перебігу та закінчення строків.
- •50. Класифікація строків та термінів у цивільному праві.
- •51.Поняття та види позовної давності. Початок та кінець течії позовної давності.
- •Закінчення строку позовної давності щодо головної вимоги означає, що цей строк закінчився і щодо додаткової вимоги (неустойки, поручительства тощо).
- •52.Зупинення, переривання та відновлення строків позовної давності.
- •53.Наслідки спливу позовної давності. Вимоги на які позовна давність не поширюється.
- •54.Загальні положення про особисті немайнові права. Види та зміст особистих немайнових прав.
- •55.Здійснення та захист особистих немайнових прав.
- •56. Особисті немайнові права , що забезпечують природнє існування фізичної особи.
- •57. Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи.
- •58.Загальна характеристика та види речових прав.
- •59.Поняття власності та право власності. Види права власності.
- •60.Субєкти та об’єкти права власності. Зміст.
- •61. Способи набуття права власності.
- •62.Стаття 346. Підстави припинення права власності
- •63. Поняття захисту права власності . Співвідношення понять «захист права власності» та «охорона права власності»
- •64. .Способи захисту права власності.
- •66. Право власності на житло.
- •67.Загальна характеристика та види прав на чуже майно
- •Стаття 399. Припинення права володіння
- •68. Сервітути .Поняття та види
- •69.Емфітевзис.
- •70. Суперфіцій. Володіння і право володіння.
- •71. Похідні речові права(право повного господарського відання, право оперативного управління).
- •72. Захист прав на чужі речі.
- •74. Загальна характеристика права спільної часткової власності. Виділ частки та поділ майна, що є у спільній частковій власності.
- •Стаття 367. Поділ майна, що є у спільній частковій власності
- •75. Загальна характеристика права спільної сумісної власності. Виділ частки та поділ майна, що є у спільній сумісній власності.
- •76. Право інтелектуальної власності. Співвідношення права власності та права інтелектуальної власності. Стаття 418. Поняття права інтелектуальної власності
- •Стаття 419. Співвідношення права інтелектуальної власності та права власності
- •78. Загальна характеристика авторського права. Стаття 437. Виникненняавторськогоправа
- •1. Авторське право виникає з моменту створення твору. 2. Особа, яка має авторське право, для сповіщення про свої права може використовувати спеціальний знак, встановлений законом.
- •79. Субєкти та об’єкти авторського права. Співавтормтво. Стаття 433. Об'єкти авторського права
- •Стаття 435. Суб'єктиавторськогоправа.
- •Стаття 436. Співавторство
- •80. Особисті немайнові права автора (Стаття 438 )
- •81. Суміжні права: поняття та види. Стаття 449. Об'єкти суміжних прав
- •Стаття 450. Суб'єктисуміжнихправ
- •Стаття 451. Виникненнясуміжнихправ
- •Стаття 452. Майнові права інтелектуальної власності на об'єкт суміжних прав
- •Стаття 453. Використаннявиконання
- •Стаття 454. Використання фонограми, відеограми
- •Стаття 455. Використання передачі (програми) організації мовлення
- •Стаття 456. Строки чинності суміжних майнових прав
- •82. Право інтелектуальної власності на наукове відкриття, винахід, корисну модель та промисловий зразок.
- •Стаття 458. Право на наукове відкриття
- •Стаття 459. Придатність винаходу для набуття права інтелектуальної власності на нього
- •Стаття 459. Придатність винаходу для набуття права інтелектуальної власності на нього
- •Стаття 461. Придатність промислового зразка для набуття права інтелектуальної власності на нього
- •Стаття 462. Засвідчення набуття права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок
- •Стаття 463. Суб'єкти права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок
- •Стаття 464. Майнові права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок
- •Стаття 469. Визнання прав інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок недійсними
- •1. Права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок визнаються недійсними з підстав та в порядку, встановлених законом.
- •Стаття 472. Засвідчення набуття права інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми
- •Стаття 473. Суб'єкти права інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми
- •Стаття 481. Поняття та об'єкти раціоналізаторської пропозиції
- •Стаття 482. Обсяг правової охорони раціоналізаторської пропозиції
- •1. Обсяг правової охорони раціоналізаторської пропозиції визначається її описом, а також кресленнями, якщо вони подані.
- •Стаття 483. Суб'єкти права інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію
- •1. Суб'єктами права інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію є її автор та юридична особа, якій ця пропозиція подана.
- •Стаття 484. Права суб'єктів права інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію
- •84. Право інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин та географічне значення. Стаття 485. Види прав інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин
- •Стаття 486. Суб'єкти права інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин
- •Стаття 487. Майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин, засвідчені патентом
- •Стаття 501. Набуття права інтелектуальної власності на географічне зазначення
- •Стаття 502. Суб'єкти права інтелектуальної власності на географічне зазначення
- •1. Суб'єктами права інтелектуальної власності на географічне зазначення е виробники товарів, асоціації споживачів, інші особи, визначені законом.
- •Стаття 503. Права інтелектуальної власності на географічне зазначення
- •Стаття 504. Строк чинності права інтелектуальної власності на географічне зазначення
- •85. Право інтелектуальної власності на комерційне найменування та торговельну марку. Стаття 489. Правова охорона комерційного найменування
- •Стаття 490. Майнові права інтелектуальної власності на комерційне найменування
- •Стаття 491. Припинення чинності майнових прав інтелектуальної власності на комерційне найменування
- •1. Чинність майнових прав інтелектуальної власності на комерційне найменування припиняється у разі ліквідації юридичної особи та з інших підстав, встановлених законом.
- •Стаття 491. Припинення чинності майнових прав інтелектуальної власності на комерційне найменування
- •1. Чинність майнових прав інтелектуальної власності на комерційне найменування припиняється у разі ліквідації юридичної особи та з інших підстав, встановлених законом.
- •Стаття 493. Суб'єкти права інтелектуальної власності на торговельну марку
- •Стаття 494. Засвідчення набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку
- •Стаття 495. Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку
- •Стаття 496. Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку
- •Стаття 497. Дострокове припинення чинності майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку
- •Стаття 498. Відновлення чинності достроково припинених виключних майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку
- •Стаття 499. Визнання прав інтелектуальної власності на торговельну марку недійсними
- •1. Права інтелектуальної власності на торговельну марку визнаються недійсними з підстав та в порядку, встановлених законом.
- •86. Право інтелектуальної власності на комерційну таємницю. Стаття 505. Поняттякомерційноїтаємниці
- •Стаття 506. Майнові права інтелектуальної власності на комерційну таємницю
- •Стаття 507. Охорона комерційної таємниці органами державної влади
- •Стаття 508. Строк чинності права інтелектуальної власності на комерційну таємницю
- •1. Строкчинностіправаінтелектуальноївласностінакомерційнутаємницюобмежуєтьсястрокоміснуваннясукупностіознаккомерційноїтаємниці, встановленихчастиноюпершоюстатті 505 цк.
- •87. Поняття та види цивільно-правової відповідальності.
- •88. Умови цмвільно-правової відповідальності.
- •89. Відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Принцип повного відшкодування.
44.Поняття, зміст та підстави відносин представництва.
Стаття 237. Поняття та підстави представництва
1. Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
2. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів.
3. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
1. Коментована норма ЦК України передбачає деякі новели щодо тлумачення поняття представництва. Зокрема, представництво визначається як правовідношення, у якому одна сторона (представник) зобов'язана за повноваженням вчинити правочин від імені іншої сторони, яку вона представляє.
Отже у процесі представництва виникають правовідносини, що пов'язують представника; особу, яку представляють; третіх осіб, по відношенню до яких здійснюються дії представником. Участь третіх осіб у відносинах представництва означає наявність у структурі представництва внутрішніх і зовнішніх правових зв'язків. Тому представництво є системою, що включає правовідносини: 1) між тим, кого представляють, і представником; 2) між тим, кого представляють, і третьою особою; 3) між представником і третьою особою.
Внутрішні відносини представництва складаються між тим, кого представляють, і представником, зумовлюючи виникнення у того, кого представляють, прав і обов'язків внаслідок діяльності представника. Для цих відносин характерним є те, що вони, по-перше, спрямовані на упорядкування правових зв'язків між тим, кого представляють, і третьою особою, тобто мають характер організаційних майнових правовідносин; по-друге, мають щодо цих зв'язків службовий (допоміжний) характер; по-третє, виникають і реалізуються не в інтересах того, хто вчиняє дії (представника), а з метою здійснення інтересу того, кого представляють.
Зовнішні відносини представництва бувають двох видів: 1) відносини між представником і третіми особами, які мають фактичний характер; 2) правові відносини між тим, кого представляють, І третіми особами, встановлення яких є результатом дій представника.
В силу зовнішніх правовідносин представництва представник зобов'язаний інформувати третю особу про представницький характер своєї дії (інформаційний обов'язок), а також надати докази наявності і змісту повноваження. Невиконання першого обов'язку покладає юридичні наслідки дій представника стосовно третьої особи безпосередньо на представника, невиконання другого обов'язку може призвести до небажання третіх осіб мати справу з представником, тобто перешкоджає реалізації повноваження.
Внутрішні і зовнішні відносини представництва взаємопов'язані і взаємозумовлені. Це й створює можливість виникнення внаслідок їх реалізації правового зв'язку між тим, кого представляють, і третьою особою.
Представниками і тими, кого представляють, можуть бути як громадяни, так і юридичні особи.
Особою, яку представляють, може бути будь-яка правоздатна особа: громадянин — з народження, юридична особа — з моменту виникнення. У тих випадках, коли тим, кого представляють, є громадянин, він може бути як дієздатним, так і недієздатним. Однак сказане стосується лише так званого обов'язкового представництва. У добровільному представництві, яке ґрунтується на волевиявленні того, кого представляють, для вираження волі на встановлення відносин представництва необхідна дієздатність цієї особи.
Представниками можуть бути громадяни, які мають достатній обсяг дієздатності. За загальним правилом, це повнолітні, тобто особи, що досягли 18-літнього віку. У виняткових випадках як представники можуть виступати також особи, що досягли трудового повноліття, тобто шістнадцяти років (наприклад, при прийомі на роботу продавцем неповнолітнього, який дослг шістнадцяти років). Представниками не можуть бути особи, що перебувають під опікою або піклуванням.
2. Згідно з ч. 2 коментованої статі не вважається представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але виступає від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів.
Таке правило логічно пов'язане з положеннями ч. 1 ст. 238, згідно з яким представник має діяти від імені того, кого представляє, і ст. 239 ЦК, згідно з якою правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.
Враховуючи ці положення ЦК, за ознакою вираження волі при здійсненні угоди слід відрізняти представника від посильного. Представник здійснює дії правового характеру, а посильний своєю волею не бере участі у встановленні того чи іншого правового відношення. Він лише передає контрагенту вже виражене волевиявлення тієї особи, яка його послала, тобто функції посильного мають технічний характер. За ознакою самостійності здійснення угоди представника слід відрізняти від посередника і комісіонера. Посередник сам не укладає угоду, він лише веде переговори, сприяє укладенню правочину сторонами, але волевиявлення не виражає, залишаючи це сторонам. Комісіонер, виконуючи комісійне доручення, виступає від свого імені, у відносинах з комітентом він є його уповноваженим, що виконує доручення, але виступає як самостійний учасник цивільного обігу. Він укладає з третьою особою угоди від свого імені, третя особа може і не знати, що має справу з представником.
3. Для того, щоб дії представника створили юридичні права і обов'язки для того, кого представляють, необхідно, щоб представник мав відповідні повноваження.
Повноваження дає представнику можливість діяти від імені особи, котру він представляє, визначає зміст і межі таких дій, тобто виступає як вид і міра можливої поведінки — немайнове цивільне право. Основний елемент цього складного за структурою права — повноваження на власні позитивні дії, тобто можливість представника діяти певним чином від імені особи, котру він представляє. Але, як і кожне суб'єктивне право, повноваження також включає можливість вимоги, у даному випадку — право вимагати від того, кого представляють, прийняття на себе юридичних наслідків дій, що здійснені в межах повноваження.
Носієм повноваження є представник, тому захист повноваження шляхом скарги, подання позовів про визнання повноваження, про припинення дій, що його порушують, здійснюється представником від свого імені і не вимагає окремого або особливого повноваження.
Право на здійснення правочинів від імені іншої особи ґрунтується на різних юридичних фактах, з якими закон пов'язує виникнення повноваження.
Із ч. З ст. 237 ЦК випливає, що представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.