- •1 Поняття приватного права. Право Приватне та публічне. Співвідношення понять приватного та цивільного права.
- •2.Європейські системи приватного права.
- •3.Цив право,як галузь права. Предмет,метод,функції цив.Права.
- •4.Цивільне право як наука та навчальна дисципліна.
- •5.Поняття цивільного законодавства. Акти цив законодавства.
- •6. Загальна характеристика цку.
- •7. Дія цивільних законів у часі,у просторі та за колом осіб.
- •8. Застосування цив законодавства по аналогії. Тлумачення цивільно-правових норм.
- •9. Поняття та особливості цив правовідношення.
- •10. Елементи цив правовідносин.
- •11.Зміст цивільного правовідношення. Поняття суб’єктивного цивільного права та цивільного обов’язку.
- •12.Види цив правовідносин.
- •13,14. Виникнення, зміна, припинення цивільних правовідносин.Поняття юридичних фактів.Юридичний склад.Види юридичних фактів.
- •15.Загальні положення про фізичну особу.
- •16.Визначення,характерні риси та зміст цив правоздатності.Правоздатність та суб’єктивне право.
- •17.Дієздатність громадян.Обсяг дієздатності ф.О.
- •18.Обмеження дієздатності ф.О.Визнання ф.О недієздатною.
- •19.Поняття та значення місця проживання.
- •20.Визнання громадянина безвісно відсутнім.Оголошення громадянина померлим.
- •21.Опіка та піклування
- •23. Філії та представництва юридичних осіб.
- •29.Об’єднання громадян як суб’єкти цивільного права.
- •31. Держава як суб’єкт цивільного права. Причини правосуб’єктності держави Україна. Державний імунітет.
- •32.Загальні принципи та форми участі держави, арк, територіальних громад у цивільних правовідносинах.
- •34.Поняття об’єктів цивільних прав(правовідносин). Загальні положення про об’єкти цивільних прав(правовідносин).
- •35.Поняття та класифікація речей. Майно. Єдиний майновий комплекс.
- •41.Умовні правочини. Відмова від правочину.
- •43.Види та підстави недійсності правочинів.
- •44.Поняття, зміст та підстави відносин представництва.
- •45.Суб'єкти представництва. Повноваження представника
- •46.Види представництва. Співвідношення інституту представництва з суміжними інститутами.
- •47.Представництво без повноважень або з перевищенням повноважень.
- •48. Поняття ,форма та строк довіреності. Припинення представництва за довіреністю.
- •49.Поняття та значення строків та термінів у цивільному праві. Початок перебігу та закінчення строків.
- •50. Класифікація строків та термінів у цивільному праві.
- •51.Поняття та види позовної давності. Початок та кінець течії позовної давності.
- •Закінчення строку позовної давності щодо головної вимоги означає, що цей строк закінчився і щодо додаткової вимоги (неустойки, поручительства тощо).
- •52.Зупинення, переривання та відновлення строків позовної давності.
- •53.Наслідки спливу позовної давності. Вимоги на які позовна давність не поширюється.
- •54.Загальні положення про особисті немайнові права. Види та зміст особистих немайнових прав.
- •55.Здійснення та захист особистих немайнових прав.
- •56. Особисті немайнові права , що забезпечують природнє існування фізичної особи.
- •57. Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи.
- •58.Загальна характеристика та види речових прав.
- •59.Поняття власності та право власності. Види права власності.
- •60.Субєкти та об’єкти права власності. Зміст.
- •61. Способи набуття права власності.
- •62.Стаття 346. Підстави припинення права власності
- •63. Поняття захисту права власності . Співвідношення понять «захист права власності» та «охорона права власності»
- •64. .Способи захисту права власності.
- •66. Право власності на житло.
- •67.Загальна характеристика та види прав на чуже майно
- •Стаття 399. Припинення права володіння
- •68. Сервітути .Поняття та види
- •69.Емфітевзис.
- •70. Суперфіцій. Володіння і право володіння.
- •71. Похідні речові права(право повного господарського відання, право оперативного управління).
- •72. Захист прав на чужі речі.
- •74. Загальна характеристика права спільної часткової власності. Виділ частки та поділ майна, що є у спільній частковій власності.
- •Стаття 367. Поділ майна, що є у спільній частковій власності
- •75. Загальна характеристика права спільної сумісної власності. Виділ частки та поділ майна, що є у спільній сумісній власності.
- •76. Право інтелектуальної власності. Співвідношення права власності та права інтелектуальної власності. Стаття 418. Поняття права інтелектуальної власності
- •Стаття 419. Співвідношення права інтелектуальної власності та права власності
- •78. Загальна характеристика авторського права. Стаття 437. Виникненняавторськогоправа
- •1. Авторське право виникає з моменту створення твору. 2. Особа, яка має авторське право, для сповіщення про свої права може використовувати спеціальний знак, встановлений законом.
- •79. Субєкти та об’єкти авторського права. Співавтормтво. Стаття 433. Об'єкти авторського права
- •Стаття 435. Суб'єктиавторськогоправа.
- •Стаття 436. Співавторство
- •80. Особисті немайнові права автора (Стаття 438 )
- •81. Суміжні права: поняття та види. Стаття 449. Об'єкти суміжних прав
- •Стаття 450. Суб'єктисуміжнихправ
- •Стаття 451. Виникненнясуміжнихправ
- •Стаття 452. Майнові права інтелектуальної власності на об'єкт суміжних прав
- •Стаття 453. Використаннявиконання
- •Стаття 454. Використання фонограми, відеограми
- •Стаття 455. Використання передачі (програми) організації мовлення
- •Стаття 456. Строки чинності суміжних майнових прав
- •82. Право інтелектуальної власності на наукове відкриття, винахід, корисну модель та промисловий зразок.
- •Стаття 458. Право на наукове відкриття
- •Стаття 459. Придатність винаходу для набуття права інтелектуальної власності на нього
- •Стаття 459. Придатність винаходу для набуття права інтелектуальної власності на нього
- •Стаття 461. Придатність промислового зразка для набуття права інтелектуальної власності на нього
- •Стаття 462. Засвідчення набуття права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок
- •Стаття 463. Суб'єкти права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок
- •Стаття 464. Майнові права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок
- •Стаття 469. Визнання прав інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок недійсними
- •1. Права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок визнаються недійсними з підстав та в порядку, встановлених законом.
- •Стаття 472. Засвідчення набуття права інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми
- •Стаття 473. Суб'єкти права інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми
- •Стаття 481. Поняття та об'єкти раціоналізаторської пропозиції
- •Стаття 482. Обсяг правової охорони раціоналізаторської пропозиції
- •1. Обсяг правової охорони раціоналізаторської пропозиції визначається її описом, а також кресленнями, якщо вони подані.
- •Стаття 483. Суб'єкти права інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію
- •1. Суб'єктами права інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію є її автор та юридична особа, якій ця пропозиція подана.
- •Стаття 484. Права суб'єктів права інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію
- •84. Право інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин та географічне значення. Стаття 485. Види прав інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин
- •Стаття 486. Суб'єкти права інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин
- •Стаття 487. Майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин, засвідчені патентом
- •Стаття 501. Набуття права інтелектуальної власності на географічне зазначення
- •Стаття 502. Суб'єкти права інтелектуальної власності на географічне зазначення
- •1. Суб'єктами права інтелектуальної власності на географічне зазначення е виробники товарів, асоціації споживачів, інші особи, визначені законом.
- •Стаття 503. Права інтелектуальної власності на географічне зазначення
- •Стаття 504. Строк чинності права інтелектуальної власності на географічне зазначення
- •85. Право інтелектуальної власності на комерційне найменування та торговельну марку. Стаття 489. Правова охорона комерційного найменування
- •Стаття 490. Майнові права інтелектуальної власності на комерційне найменування
- •Стаття 491. Припинення чинності майнових прав інтелектуальної власності на комерційне найменування
- •1. Чинність майнових прав інтелектуальної власності на комерційне найменування припиняється у разі ліквідації юридичної особи та з інших підстав, встановлених законом.
- •Стаття 491. Припинення чинності майнових прав інтелектуальної власності на комерційне найменування
- •1. Чинність майнових прав інтелектуальної власності на комерційне найменування припиняється у разі ліквідації юридичної особи та з інших підстав, встановлених законом.
- •Стаття 493. Суб'єкти права інтелектуальної власності на торговельну марку
- •Стаття 494. Засвідчення набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку
- •Стаття 495. Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку
- •Стаття 496. Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку
- •Стаття 497. Дострокове припинення чинності майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку
- •Стаття 498. Відновлення чинності достроково припинених виключних майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку
- •Стаття 499. Визнання прав інтелектуальної власності на торговельну марку недійсними
- •1. Права інтелектуальної власності на торговельну марку визнаються недійсними з підстав та в порядку, встановлених законом.
- •86. Право інтелектуальної власності на комерційну таємницю. Стаття 505. Поняттякомерційноїтаємниці
- •Стаття 506. Майнові права інтелектуальної власності на комерційну таємницю
- •Стаття 507. Охорона комерційної таємниці органами державної влади
- •Стаття 508. Строк чинності права інтелектуальної власності на комерційну таємницю
- •1. Строкчинностіправаінтелектуальноївласностінакомерційнутаємницюобмежуєтьсястрокоміснуваннясукупностіознаккомерційноїтаємниці, встановленихчастиноюпершоюстатті 505 цк.
- •87. Поняття та види цивільно-правової відповідальності.
- •88. Умови цмвільно-правової відповідальності.
- •89. Відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Принцип повного відшкодування.
57. Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи.
Ці особисті немайнові права, на відміну від викладених вище, мають на меті забезпечити фізичній особі не природне існування, а соціальне буття, тобто гарантувати повноцінну участь у соціальному житті. До особистих немайнових прав фізичної особи, що забезпечують їй соціальне буття, належать:
1) право на ім'я;
2) право на гідність, честь і ділову репутацію;
3) право на індивідуальність;
4) право на особисте життя;
5) право на інформацію;
6) право на свободу творчості та вибір роду занять;
7) право на місце проживання та недоторканність життя;
8) право на свободу пересування;
9) право на свободу об'єднань та мирні зібрання.
Право на ім'я є одним із найдавніших особистих немайнових прав, оскільки воно забезпечує особі можливість бути індивідуалізованою в суспільстві. За своїм змістом особисте ім'я складається з прізвища, імені та по батькові.
Особисте немайнове право на ім'я означає:
1) можливість володіти, користуватись та розпоряджатися іменем, тобто можливість бути носієм імені (володіння), використовувати (платно чи безоплатно) своє ім'я у всіх сферах суспільних відносин, рівно як і розголошувати своє ім'я, давати дозвіл розголошувати своє ім'я чи заборонити розголошувати своє ім'я (користування), а також вирішувати фактичну долю свого імені, наприклад, передавати його дітям, змінювати із досягненням повноліття, одруження, розлучення тощо (розпорядження2) можливість вимагати звертатись до особи відповідно до імені полягає в тому, що ніхто не має права на довільне спотворення в написанні чи вимові імені. Будь-яке спотворення є порушенням цього права. (ч. 3 ст. 294 ЦК);
3) можливість використовувати псевдонім, яка полягає у використанні для своєї індивідуалізації вигаданого імені;
4) можливість вимагати зупинити незаконне використання свого імені, під яким слід розуміти заборону будь-якого порушення права на ім'я.
Подібним до права на ім'я є право на присвоєння імені (ст.ст. 145—147 СК). Сутність цього права полягає у наданні імені фізичній особі до того моменту, поки вона ще не в змозі реалізувати вказане право самостійно. Цим правом наділені батьки, усиновителі, опікуни, а в окремих випадках органи опіки та піклування чи суд. Вибір імені можливий з урахуванням національних традицій (наприклад, подвійне чи потрійне ім'я (Карпенко-Карий, Складовська-Кюрі), відсутність по батькові (Джордж Вашингтон, Авраам Лінкольн) або ж можливе присвоєння транскрибованого імені (тобто імені, яке як вимовляється відповідно до національних традицій, так і пишеться, наприклад, Софі Лорен (а не Софія Лорен), Анне Вескі (а не Ганна Вескі) тощо).
Доволі важливим при участі фізичної особи в суспільних відносинах є також і право на гідність, честь та ділову репутацію. В загальному розумінні, під поняттям "честь" слід розуміти зовнішню оцінку фізичної особи з боку суспільства чи соціальної групи, членом якої вона є. Гідністю є внутрішня самооцінка особою своїх якостей.
Права на гідність — це особисте немайнове право фізичної особи на власну цінність як особистості, право на усвідомлення цієї цінності та усвідомлення значимості себе як особи, що відіграє певну соціальну роль у суспільному житті.
Право на честь — це особисте немайнове право фізичної особи на об'єктивну, повну та своєчасну оцінку її та її діянь (поведінки) з дотримання морально-етичних та правових норм, з боку суспільства, певної соціальної групи та окремих громадян, а також право на формування цієї оцінки та користування нею.
Права на ділову репутацію — це право фізичної та юридичної особи на об'єктивну, повну та своєчасну оцінку її як фахівця та її діянь (поведінки) з боку суспільства, певної соціальної групи та окремих громадян, а також право на формування цієї оцінки та користування нею.
Суміжним з цим правом є право на повагу до тіла померлої особита місця її поховання, яким наділені члени сім'ї та родичі померлого. Сутність цього права полягає в обов'язку шанобливо ставитися до тіла померлої особи та місця її поховання, а також забороні глуму над ними (ст. 298 ЦК).
Надзвичайно важливим для участі особи у соціальному бутті є її право на індивідуальність. Під поняттям "індивідуальність" необхідно розуміти сукупність психічних властивостей, характерних рис і досвіду кожної особистості, що відрізняють її від інших індивідуумів.
Право на особисте життя відіграє надзвичайно важливу роль, оскільки дозволяє особі не стільки брати участь у суспільному житті, скільки захищати власне приватне життя від вторгнення із-зовні. Під поняттям особисте життя слід розуміти поведінку фізичних осіб поза межами виконання різноманітних суспільних обов'язків.
Право на особисте життя означає:
1) можливість мати особисте життя, тобто здатність фізичної особи бути носієм цього особистого немайнового блага;
2) можливість визначати своє особисте
Ще одним гарантом права на особисте життя є право фізичної особи на особисті папери. До особистих паперів фізичної особи належать документи, фотографії, щоденники, інші записи, особисті архівні матеріали тощо. Право на особисті папери означає можливість надавати згоду чи забороняти ознайомлення з особистими паперами та їх використання і розпорядження.
Суміжною гарантією права на особисте життя є право на таємницю кореспонденції (ст. 306 ЦК), під яким слід розуміти право на таємницю листування, телеграм, телефонних розмов та інших видів кореспонденції. Щодо дотримання цього права, допускається:
1) використання, зокрема, шляхом опублікування, листів, телеграм та інших видів кореспонденції. Може проводитись лише за згодою особи, яка надіслала їх, та адресата, а у разі смерті принаймні одного з них — за згодою його дітей, вдови (вдівця), а якщо таких немає — батьків, братів та сестер;
2) можливість долучення кореспонденції, яка стосується фізичної особи, до судової справи лише у разі, якщо у ній містяться докази, що мають значення для вирішення справи. При цьому, інформація, яка міститься в такій кореспонденції, розголошенню не підлягає.
Надзвичайно важливим особистим немайновим правом слід визнати також і право па інформацію. Під поняттям "інформація" чинне законодавство розуміє документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.
Ще одним особистим немайновим правом фізичної особи є право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості, яке полягає в можливості вільно вибирати сфери, зміст та форми (способи, прийоми) творчості. Досить важливою гарантією цього права є передбачена законодавцем заборона проводити цензуру процесу творчості та результатів творчої діяльності. Однак заборона цензури не означає, що право на творчість може бути безмежним. Зокрема у разі, якщо творчість суперечить закону чи моральним засадам суспільства, наприклад, пропагує ідеї фашизму, расизму, тероризму та інших суспільно небезпечних явищ, то таку "свободу" може і має бути обмежено (ст. 2 Закону України "Про захист суспільної моралі").
Подібним до права на свободу творчості є право на вибір роду занять, під яким слід розуміти передбачену законом можливість вільно на власний розсуд обирати та змінювати рід занять, виконувати певну роботу або обіймати певні посади. Право на місце проживання фізичної особи особисте немайнове право фізичних осіб, означає:
1) можливість мати місце проживання, тобто передбачену законом можливість мати житловий будинок, квартиру, інше приміщення, придатне для проживання у ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, де б певна особа постійно, переважно або тимчасово проживала;
2) можливість вільного вибору та зміни місця проживання, тобто передбачену законом можливість вільно обрати той населений пункт, де б розташовувалось місце проживання, а також змінювати його за необхідності.
Суміжним з цим правом є право на недоторканність житла, під яким слід розуміти можливість фізичної особи дозволити проникнути до житла лише за її згодою, або за вмотивованим рішенням суду. Важливу роль для забезпечення участі людини в суспільному житті відіграє також і право на свободу пересування, до якого слід відносити можливість фізичних осіб вільно пересуватись територією України, виїхати за її межі та безперешкодно повернутися до України, а також вільно визначати місце свого перебування, обирати способи й засоби пересування. Окрім ЦК України право на свободу пересування регулює Закон України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні".
Правом на вільне пересування територією України наділено фізичну особу, яка досягла 14 років. Фізична особа, яка не досягла 14 років, має право пересуватися територією України лише за згодою батьків (усиновлювачів), опікунів та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними. Право Правом на вільний самостійний виїзд за межі України має фізична особа, яка досягла 16 років.
Також до особистих немайнових прав фізичної особи, що забезпечують її соціальне буття, належить право на свободу об'єднань, тобто можливість фізичних осіб за власною ініціативою об'єднуватись у політичні партії та громадські організації, а також право на мирні збори — передбачена законом можливість вільно збиратися на мирні збори, конференції, засідання, фестивалі тощо. Організатори таких мирних зібрань мають сповістити зазначені органи про проведення цих заходів заздалегідь, тобто у строки, що передують даті їх проведення та не обмежують вказане право громадян. Обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання може бути встановлено судом відповідно до закону з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.