8. Міжнародний лізинг. Міжнародна виробнича кооперація. Спільні підприємства

Міжнародний (зовнішній) лізинг — лізингодавець і лізинго­одержувач перебувають у різних країнах. Продавець майна може перебувати в одній із цих країн чи взагалі в іншій державі Лізингова операція класифікується як операція міжнародного лізингу в тому випадку, якщо лізінгодавець (лізингова компанія) і лізінгопоодержувач є резидентами різних держав. Резидентом якої держави в даному випадку є постачальник устаткування, не має значення. Найбільш складні операції міжнародного лізингу можуть включати необмежене число задіяних країн. Згідно з угодою експортного лізингу лізингова фірма набуває майна у національної фірми, а потім передає його в користування на договірних початках іноземному лізінгодержувачу. Імпортний лізинг припускає зворотну ситуацію, коли устаткування лізінгодавець купує у іноземного суб’єкта господарської діяльності, а потім надає його на правах лізингу вітчизняному лізінгоотримувачу. Операції міжнародного лізингу також є поширеним механізмом продажів устаткування, вироблюваного підприємствами країни лізінгодавця. Даний механізм реалізації продукції є досить дієвим для виробників, оскільки практично повністю операція може бути профінансована за допомогою лізингової схеми. Лізінгоодержувачі, у свою чергу, отримують переваги через те, що в країні лізінгодавця можна привернути фінансування під нижчі відсотки, ніж в своїй країні, що, природно, відбивається на вартості всієї операції. Міжнародна виробнича кооперація - це похідна форма міжнародного поділу праці, яка полягає в розвитку міжнародних виробничих зв'язків, що виникають та існують між міжнародно-спеціалізованими суб'єктами з метою поєднання взаємодоповнюючих виробничих процесів. Міжнародна виробнича кооперація об'єднує ресурси виробництва в єдиному організаційно-технічному процесі. Здійснення такого процесу у міжнародному масштабі передбачає' укладання відповідних контрактів та угод, котрі регламентують виробничо-технічні та торгово-економічні питання, а також вироблення адекватних форм і методів співробітництва. Виділяють такі основні ознаки міжнародної виробничої кооперації:

- попереднє узгодження сторонами умов спільної діяльності; - головним методом співробітництва є координація діяльності партнерів різних країн; -  наявність промислових фірм, що належать різним країнам, в безпосередньому виробничому кооперуванні; - закріплення в угоді головних об'єктів кооперування: готових виробів, компонентів та відповідних технологій; - розподіл між партнерами завдань у межах узгодженої програми, закріплення  за  ними  виробничої спеціалізації,  виходячи  з основних цілей коопераційних домовленостей; - безпосередній зв'язок здійснюваних партнерами взаємних чи односторонніх постачань товарів з реалізацією  виробничих програм у межах кооперування, а не як наслідок виконання звичайних договорів купівлі-продажу. Спільні підприємства — підприємства, що базуються на спільному капіталі суб'єктів господарської діяльності України або іноземних суб'єктів господарської діяльності, на спільному управлінні та на спільному розподілі результатів та ризиків. СП належать до найбільш складних організаційних структур міжнародного співробітництва, які здійснюють свою виробничу діяльність за рахунок прямих інвестицій відповідних фірм і компаній. За соціально-економічною сутністю спільні підприємства є ефективною формою міжнародної кооперації українських підприємств, об'єднань та інших виробничих структур з іноземними фірмами і компаніями на взаємовигідних засадах. Цілі застосування СП:

1. Надання підтримки внутрішній економічній реформі шляхом: залучення додаткових матеріальних, фінансових та інших ресурсів; більш повного насичення внутрішнього ринку якісними продуктами; тощо;

2. Поступова інтеграція господарства країни до структури світової економіки шляхом:

поглиблення міжнародної кооперації та спеціалізації виробництва; розвитку експортної бази, підвищення ефективності зовнішньоекономічних зв'язків.