60. Поняття про гельмінти. Вчення к.І.Скрябіна. Клас Сисуни.

Медична гельмінтологія вивчає паразитів людини, що належать до типів Плоскі та Круглі черви. Паразитичних червів називають гельмін­тами, захворювання - гельмінтозами. В 1937 р. К.І. Скрябін поділив всіх паразитичних червів на дві групи за характером їх життєвого циклу: геогельмінти і біогельмінти й відповідно виділили дві епідеміологічні групи гельмін­тозів - геогельмінтози і біогельмінтози. До геогельмінтів належать види (значна частина нематод), що роз­виваються без участі проміжного хазяїна. їхні яйця або личинки до­сягають інвазійної стадії у зовнішньому середовищі й потрапляють до організму остаточного хазяїна переважно через рот - внаслідок випадко­вого проковтування з їжею або водою, занесення брудними руками. Личинки деяких видів (анкілостомідів, стронгілоїдів) активно проникають через шкірні покриви людини при контакті з грунтом. До біогельмінтів належать види (сисуни, стьожкові, частина власне круглих червів), життєві цикли яких обов'язково пов'язані зі зміною хазяїна - проміжного й остаточного. У тілі проміжного хазяїна розвива­ються личинкові форми, а перетворення інвазійних личинок на дорослу форму відбувається в тілі остаточного хазяїна, куди вони потрапляють різними шляхами. У деяких видів для завершення розвитку личинок необ­хідна участь другого проміжного хазяїна (додаткового).

Печінковий сисун - збудник фасціольозу.

Локалізація. Паразит живе у жовч­них протоках печінки, жовчному міхурі, а інколи у підшлунковій залозі та в інших органах.

Географічне поширення: повсюдне.

Морфологічні і фізіологічні особли­вості. У дов­жину 3—5 см. Для того щоб відріз­нити його від інших сисунів, перш за все необхідно звернути увагу на розміри тіла, а також на будову статевих орга­нів. Багатолопатева матка знаходиться безпосередньо за черевною присоскою, за маткою лежить яєчник, по боках тіла розташовані численні жовточники, а всю середню частину тіла займають сім'яники.

Життєвий цикл. Цикл розвитку проходить зі зміною хазяїна. Оста­точний хазяїн - травоїдні ссавці (дрібна і велика рогата худоба, кролі, свині, коні тощо), зрідка людина. І проміжний хазяїн - ставковик малий. ІІ проміжний – водна рослинність.

Ш ляхи зараження. Основне джерело інвазії - хворі на фасціольоз травоїдні тварини; роль хворої людини мізерна. Зараження людини відбу­вається в результаті поглинання при питті води, використання в їжу трав, наприклад, креса водяного, що проростає у стоячих і повільно протікаючих водоймах, або через овочі, що поливаються водою природних водойм.

Лабораторна діагностика. Матеріалом для дослідження є дуоденаль­ний вміст після зондування та випорожнення хворого.

Профілактика. Особиста: попередження фасціольозу відбувається шляхом утримання від пиття неперевареної води з повільно протікаю­чих та стоячих водойм; у крайньому разі обмежуються профільтрова­ною сирою водою.

Котячий сисун – збудник опісторхозу.

Локалізація: в жовчних ходах печінки, протоках підшлункової залози.

Географічне поширення. Опісторхоз має регіональне поширення. Най­більша епідеміологічна територія - Об-Іртишський басейн, куди входять 15 країв та областей Росії і Казахстану. Другий за величиною епідеміоло­гічний осередок опісторхозу розташований у басейні Дністра та його при­ток (Сула, Сейм, Ворскла та ін.).

Морфологічні особливості. Опісторх (котячий си­сун) - паразит ланцетоподібної форми завдовжки 8-18 мм, завширшки 2-12 мм. Тіло жовтувато-сірого чи блідо-жовтого кольору. Гілки кишеч­нику іноді наповнені жовчю або кров'ю. У середній частині тіла за ними розташовані жовтівники зірчастої форми. Одразу за черевним присоском розміщена розгалужена матка. У зад­ній частині тіла розташовані два розеткоподібних сім'яники - один чо­тирилопатевий, другий п'ятилопатевий.

Життєвий цикл. Розвиток опісторха відбувається за участі двох проміжних хазяїнів - прісноводного черевоногого молюска бітинії і риби. Остаточними хазяїнами можуть бути м'ясоїдні ссавці (кішка, собака, лисиця тощо) і людина.

Шляхи зараження. Людина заражується при вживанні в їжу сирої, малосоленої, свіжозамороженої, недостатньо термічно обробленої риби. Поши­ренню опісторхозу сприяє шкідлива звичка вживати в їжу сиру рибу.

Лабораторна діагностика. Матеріалом для дослідження є випорож­нення і дуоденальний вміст хворого.

Профілактика. Особиста профілактика здійснюється шляхом вживання в їжу риби тільки добре перевареної, просмаженої, просоленої або мороженої.