43. Аномалії ембріонального розвитку. Вади розвитку.

Відомо, що у людини близнюки бувають двох типів: різнояйцеві та однояйцеві. Різнояйцеві розви­ваються з різних яйцеклітин, кожна з яких запліднена окремим сперматозоїдом. Такі близнята можуть бути як однієї, так і різних статей. Вони схожі між собою не більше, ніж звичайні брати і сестри. Оскільки вони розвиваються в однакових умовах, то всі відмінності між ними зумов­лені генотипом.

Однояйцеві близнюки розвиваються з однієї зиготи, яка розділилася на два фрагменти на певних ета­пах розвитку зародка. Вони обов'язково однієї статі і на­стільки подібні один до одного, що їх важко розпізнають навіть батьки. Всі відмінності між ними зумовлені факто­рами середовища, а подібність - генотипом.

Фактори середовища, які здатні ви­кликати порушення, вади розвитку, каліц­тва, називаються тератогенними (гр. teras — потвора, чудовисько). Тератогенні чинники діють упродовж певних критичних періодів онтогенезу, особливо під час ембріогенезу. Наука, що вивчає причини виникнення, механізми формування і проявів уроджених дефектів, називається тератологією, а природжені аномалії або вади розвитку називають тератомами.

Т ератогенні фактори поділяють на три групи: фізичні (механічний вплив, радіація, рентген-промені, ультрафіолетове випромінювання), хімічні (алкоголь, нікотин, наркотики, лікарські препарати) та біологічні (паразити, віруси). У різ­ні періоди розвитку ембріон виявляє­ться чутливим до тих чи інших фізич­них факторів і хімічних речовин, які потрапляють у організм матері. Найбільшу небезпеку становить вплив тератогенних чинників на початкових етапах ембріогенезу (імплантація, нейруляція, органогенез та гістогенез). Так, вагітним на ранніх строках жінкам, з обережністю призначають ультразвукове та рентгенологічне дослідження. У Західній Європі у 50-х роках XX ст. народилось кілька тисяч по­твор від матерів, які при­ймали патентований снотворний засіб талідомід, який випускала одна із ве­ликих західнонімецьких фармацевтич­них фірм. Каліцтво полягало у від­сутності або недорозвиненні кінцівок, порушень у будові скелету, обличчя та інших органів. На сьогодні встановлено, що і ряд інших фармакологічних речовин у ор­ганізмі вагітної жінки виклика­ють смерть плода або каліцтва його. Тератогени можуть бути причиною не тільки морфологічних, але і функ­ціональних аномалій. Так, дози гідроксисечовини, які не викликають морфологічних порушень у централь­ній нервовій системі зародка, приво­дять до її функціональних розладів. Причиною ряду каліцтв є токсини паразитів. Відмічені різноманітні по­роки розвитку немовлят при захворю­ванні матері токсоплазмозом, збудник якого — одноклітинний організм із ти­пу найпростіших — токсоплазма (Тохорlasma gondii).

44. Типи постембріонального розвитку. Прямий і непрямий розвиток.

Постембріональний (післязародковий) розвиток тварин — це період, який триває від народження, або виходу з оболонок, і закінчується, коли орга­нізм стає здатним до розмноження. Під час цього періоду організм росте, від­бувається диференціація деяких його органів.

Розрізняють прямий та непрямий типи постембріонального ровитку. За прямого розвитку щойно народжена тварина загалом нагадує дорослу і відрізняється лише меншими розмірами. Прямий розвиток відбувається шляхом ембріонізації. Ембріонізація — це явище, коли ембріональний період продовжується завдяки живленню емб­ріона ресурсами материнського організму (у плацентарних ссавців, хрящових риб) або запасними поживними речовинами яйця (плазуни, птахи). Народження або вилуплення з яйцевих оболонок тварини відбувається на вищому сту­пені розвитку, а це зменшує її вразливість зовнішніми чинниками.

Непрямий розвиток або розвиток з метаморфозом - це глибокі зміни структури організму, завдяки яким личинка пе­ретворюється на дорослу особину. Вона може жити в іншому середовищі і мати інший тип живлення. Наприклад, дорослі особини живуть на суші, а ли­чинки — у воді, дорослі є паразитами, а личинки — вільноживучими. Цей розвиток властивий більшості видів червів, молюскам, багатьом чле­нистоногим, деяким рибам і земноводним.

Непрямий тип розвитку забезпечує кілька важливих біологічних функцій, які сприяють існуванню виду:

• ж ивильна функція. На певній фазі розвитку тварина отримує найбільше поживних речовин, потрібних для завершення розвитку. У комах цю функцію здійснює личинка (так, гусінь метеликів за час свого розвитку може збільшувати масу тіла в 10 000 разів і більше). Дорослі комахи, як вам відомо, не ростуть і живляться тільки для підтримання обміну речовин чи розвитку статевих продуктів, а деякі не живляться взагалі, використовуючи запаси поживних речовин, накопичені личинкою (наприклад, одноденки, шовковичний шовкопряд, оводи).

• раціональне використання ресурсів. Різні фази розвитку часто розділені просторово, як за способом, так і об'єктами живлення. Так удається уникнути надмірного зростання густоти популяції, що могло б призвести до виснаження ресурсів, необхідних для існування виду. Це явище спостерігають у комах, які розвиваються з повним перетворенням, прохідних риб, паразитичних організмів, цикл розвитку яких пов'язаний зі зміною хазяїв, земноводних тощо.

• функція розселення. Личинки багатьох тварин, які ведуть малорухомий чи прикріплений спосіб життя (губки, коралові поліпи, двостулкові молюски, ланцетники, вусоногі ракоподібні тощо), здатні активно чи пасивно (за допомогою течій, вітру, інших організмів) розселюватись, забезпечуючи поширення виду.

• забезпечення зараження хазяїв. Личинки паразитичних видів потрапляють різними шляхами в організм хазяїна. Так, з їжею потрапляють в організм людини личинки котячого сисуна, ціп'яків, стьожака широкого, трихінели; з водою - печінкового сисуна; через шкіру - анкілостоми тощо. В організмі хазяїна вони мігрують до певних тканин чи органів, де завершується їхній розвиток.