73. Аналіз конкурентного середовища.

Для сучасної підприємницької діяльності характерним є високий ступінь конкуренції. Під конкуренцією розуміють суперництво на певному ринку між окремими юридичними або фізичними особами (конкурентами), зацікавленими в досягненні однієї й тієї самої мети. З погляду підприємства такою метою є максимізація прибутку за рахунок формування прихильності споживачів. На гостроту конкурентної боротьби впливають різні чинники:

1. Боротьба посилюється, коли кількість конкуруючих фірм, підприємств чи організацій збільшується і коли вони стають відносно порівнюваними з погляду розмірів і можливостей. Кількість є важливим чинником, оскільки, чим вона більша, тим більша ймовірність виявлення підприємством нових стратегічних ініціатив.

2. Конкурентна боротьба посилюється, коли попит на продукт зростає повільно.

3. Конкуренція на певних сегментах ринку може посилюватися ще й тому, що попит на товари або послуги вирізняється значними сезонними коливаннями.

4. Конкуренція посилюється, коли товари підприємства недостатньо диференційовані.

5. Суперництво зростає відповідно до розміру віддачі від успішних стратегічних маневрів.

6. Боротьба має тенденцію до посилення, коли залишати ринок виявляється дорожчим, ніж продовжувати конкурентну боротьбу.

7. Конкуренція набуває гострого та непередбачуваного характеру під час поглиблення розбіжностей між підприємствами в підходах до стратегій, кадрового складу, загальних пріоритетів, ресурсів.

Вмділяють такі стратегічні групи конкурентів підприємства: прямі і потенційні. Наявні прямі конкуренти — це підприємства, що в минулому і тепер безпосередньо конкурують із фірмою. Серед потенційних конкурентів розрізняють: — наявні підприємства, що розширюють коло пропонованих товарів і/або послуг, удосконалюють товарну стратегію задля того, щоб краще задовольняти потреби споживачів, а надалі мають намір стати прямими конкурентами; — нові фірми, що вступають у конкурентну боротьбу. Розмежування стратегічних груп уможливлює перетворення процесу аналізу діяльності конкуренції на більш керований.

74. Методи прогнозування ринку.

Прогнозування ринку - це виявлення тенденцій його розвитку під впливом таких основних факторів: політичних, правових, економічної кон'юнктури та ділової активності, інфляційних, стадії життєвого циклу продуктів, цінової політики, конкурентного середовища тощо.

Методи прогнозування можна поділити на дві групи — кількісні та якісні.

До якісних методів відносять:

1. Методи експертних оцінок (експертні методи) ґрунтуються на досвіді, знаннях та інтуїції фахівців.

2. Метод сценаріїв. Сценарій — це передбачення розвитку і майбутнього стану факторів, що впливають на фірму, і визначення напрямів можливих дій. Метод може бути використаний для генерації ідей нових продуктів, визначення напрямів диверсифікації тощо.

3. Тестування ринку (пробний маркетинг) передбачає пробний продаж перед виведенням на ринок нових або модифікованих товарів на географічно обмеженій території, який репрезентативно представляє цільовий ринок (за структурою населення, конкуренцією, впливом ЗМІ тощо).

До кількісних методів прогнозування ринку відносять:

1.Сутність нормативного методу прогнозування полягає у визначенні майбутніх параметрів ринку банківських послуг виходячи з нормативних співвідношень між окремими показниками, які можуть як фіксуватися в певних правових актах, так і фактично складатися на ринку.

2. Економіко-математичні методи базуються на розрахунку параметрів ринку з допомогою багатофакторних моделей і дозволяють з мінімальними затратами часу і ресурсів розробляти декілька варіантів прогнозу.

3. Статистичні методи прогнозування в кінцевому підсумку зводяться до екстраполяції на майбутні періоди тенденцій і пропорцій розвитку, які мали місце в минулому.

75. Напрями вивчення можливостей підприємства.

Вивчення постачальників, посередників, конкурентів і оточуючих умови дозволяє визначити можливості фірми для досягнення її маркетингових цілей.

Аналіз потенціалу підприємства доцільно проводити за такими розділами: 

I. Виробництво. 

II. Розподіл і збут продукції 

III. Організаційна структура та менеджмент 

IV. Маркетинг 

V. Фінанси 

Внутріфірмова інформація представляється більш достовірної, надійної, легко одержуваної і піддається систематизації. Проте, для оцінки потенціалу підприємства вона може виявитися недостатньою. У цьому випадку підбір зовнішньої інформації слід проводити за порівнянними показниками, використовуючи різні прийоми і методи.  Перераховані вище показники в процесі експертної оцінки для наочності можуть бути оформлені у вигляді таблиць і графіків.