Захворювання, що викликані дією неіонізуючих випромінювань

До неіонізуючих випромінювань відносяться:

-електромагнітні випромінювання (ЕМВ) діапазону радіочастот;

-постійні і перемінні магнітні поля (ПМП і ПЕМП);

-електромагнітні поля промислової частоти (ЕМППЧ);

-електростатичні поля (ЕСП) ;

-лазерне випромінювання (ЛВ).

Нерідко дію неіонізуючого випромінювання супроводжують інші виробничі чинники, сприяючі розвитку захворювання (шум, висока температура, хімічні речовини, емоційно-психічна напруга, світлові спалахи, напруга зору).

Патогенез. Гостра дія виникає у виключно окремих випадках грубого порушення техніки безпеки в осіб, що обслуговують потужні генератори або лазерні установки. Інтенсивне ЕМВ викликає перш за все тепловий ефект. Хворі скаржаться на нездужання, біль в кінцівках, м'язову слабкість, підвищення температури тіла, головний біль, почервоніння обличчя, пітливість, спрагу, порушення серцевої діяльності. Можуть спостерігатися діенцефальні розлади у вигляді нападів тахікардії, тремтіння, нападоподібного головного болю, блювоти.

При гострій дії лазерного випромінювання ступінь ураження очей і шкіри (критичних органів) залежить від інтенсивності і спектру випромінювання. Лазерний промінь може викликати помутніння рогової оболонки, опік радужки, кришталика з подальшим розвитком катаракти. Опік сітківки веде до утворення рубця, що супроводжується зниженням гостроти зору. Перераховані ураження очей лазерним випромінюванням не мають специфічних рис. Ураження шкіри лазерним пучком залежать від параметрів випромінювання і носять найрізноманітніший характер: від функціональних зрушень в активності внутрішньошкірних ферментів або легкої еритеми в місці опромінення до опіків, що нагадують електрокоагуляційні опіки при ураженні електрострумом, або розриву шкірних покривів.

В умовах сучасного виробництва професійні захворювання, що викликаються дією неіонізуючих випромінювань, відносяться до хронічних.

Хронічна дія. Провідне місце в клінічній картині захворювання займають функціональні зміни центральної нервової системи, особливо її вегетативних відділів, і серцево-судинної системи. Виділяють три основні синдроми: астенічний, астеновегетативний (або синдром нейроциркуляторної дистонії гіпертонічного типа) і гіпоталамічний.

Клініка. Хворі скаржаться на головний біль, підвищену стомлюваність, загальну слабкість, дратівливість, запальність, зниження працездатності, порушення сну, біль в області серця. Характерні артеріальна гіпотензія і брадикардія. У більш виражених випадках приєднуються вегетативні порушення, що пов'язані з підвищеною збудливістю симпатичного відділу вегетативної нервової системи і виявляються судинною нестійкістю з гіпертензивними ангіоспастичними реакціями (нестійкість артеріального тиску, лабільність пульсу, браді- і тахікардія, загальний і локальний гіпергідроз). Можливе формування різних фобій, іпохондричних реакцій. В окремих випадках розвивається гіпоталамічний (діенцефальний) синдром, що характеризується так званим симпатико-адреналовим кризом.

Виявляється підвищення сухожильних і періостальних рефлексів, тремор пальців, позитивний симптом Ромберга, пригноблення або посилення дермографізму, дистальна гіпостезія, акроцианоз, зниження шкірної температури. При дії ПМП може розвинутися поліневрит при дії електромагнітних полів СВЧ – катаракта.

Зміни в периферичній крові неспецифічні. Виявляється схильність до цитопенії, інколи помірний лейкоцитоз, лімфоцитоз, зменшена ШОЕ. Може спостерігатися підвищення вмісту гемоглобіну, еритроцитів, ретикулоцитоз, лейкоцитоз (ЕППЧ і ЕСП); зниження гемоглобіну (при лазерному випромінюванні).

Діагностика уражень від хронічної дії неіонізуючого випромінювання утруднена. Вона повинна базуватися на докладному вивченні умов праці, аналізі динаміки процесу, всебічному обстеженні хворого.

Лікування симптоматичне.

Профілактика: вдосконалення технології, дотримання санітарних правил, техніка безпеки.

Питання ЛТЕ. Прогноз сприятливий.

При зниженні працездатності - раціональне працевлаштування, за наявності ознак інвалідності - напрям на МСЕК.