Захворювання викликані впливом промислових аерозолів пневмоконіози

Пневмоконіози - професійні захворювання легенів, обумовлені тривалим вдиханням пилу (промислового аерозолю) і що характеризуються розвитком дифузного інтерстиціального фіброзу. Вони можуть зустрічатися у робітників гірничорудною, вугільною, азбестовою, машинобудівною і деяких інших галузей промисловості.

Під промисловими аерозолями ми розуміємо умови виробничого оточення, що характеризуються надмірним (перевищуючим ГДК) змістом у повітрі пилу, пару та диму. Незалежно від хімічного складу промислового аерозолю він буде порушувати функцію зовнішнього дихання, змінюючи властивості/склад повітря та оказуючи безпосередній негативний вплив на легені. Найбільш поширені такі аерозолі, що містять пил, які також провокують най важкіші захворювання легенів.

Промисловий пил у концентраціях, перевищуючих ГДК, може утворюватись при промислових процесах, пов’язаних з:

- здобиччю сировини, наприклад, у гірсько-рудному виробництві особливо при застосуванні вибухівки;

- розробленням сировини, наприклад, при помелі борошна;

- застосуванні сипучих речовин у виробничому процесі, наприклад, піску та цементу у будівництві;

На деяких виробництвах, таких як пташині фабрики, перукарні та ін., пил не є ведучим шкідливим фактором, але його концентрація також буде перевищувати ГДК, та може призводити до розвитку професійної патології.

Існує багато характеристик пилу, які зумовлюють особливості дії промислового аерозолю на організм працюючого.

1. Хімічний склад пилу. У залежності від походження пил розподіляється на органічний та неорганічний. У свою чергу органічний пил підрозділяється на пил рослинного чи тваринного походження, а неорганічний - на металевий та мінеральний. Кожна з цих підгруп окремо підрозділяється у залежності від хімічної структури пилу. Але на виробництві хімічно однорідний пил зустрічається значно рідше, ніж складні суміші, тому окремо виділяють змішаний пил.

2. Дисперсність пилу. Розмір пилових часток буде впливати на їх аеродинамічні властивості та здібність до проникнення у легеневу тканину. Виділяють:

- видимий пил (понад 10 мкм)

- мікроскопічній пил (0.25 – 10 мкм)

- ультра мікроскопічний пил (менш за 0.25 мкм)

Найбільшу небезпеку для розвитку професійної патології складає мікроскопічний пил розмірами 0.5 - 5 мкм.

3. Фіброзуюча дія. Деякі типи пилу, здебільшого мінерального походження, оказують фіброзуючу дію на легеневу тканину. В залежності від фіброзуючої активності пил розподіляється на:

- пил з високофіброзуючою дією (пил, що містить понад 10% оксиду кремнію);

- пил з слабо фіброзуючою дією (пил, що містить менш ніж 10% оксиду кремнію);

- пил, що не має фіброзуючої дії.

Окрім цих властивостей, має значення також наявність токсико-алергічної дії пилу, структура пилу (аморфна, кришталева), розчинність, електричний заряд пилу та ін.

Пневмоконіози (pneumoconiosis – «запиленість легенів») у широкому розумінні це усі захворювання легенів, зумовлені дією промислового пилу на організм працюючих, до яких відносяться безпосередньо пневмоконіози, хронічний пиловий бронхіт (хронічне обструктивне захворювання легенів), професійна бронхіальна астма та інші захворювання. Безпосередньо пневмоконіози це професійні дегенеративно-дистрофічні захворювання легенів, пов’язані з тривалим диханням пилом, яке призводить до розвитку дифузного інтерстиціального фіброзу паренхіми легенів, що супроводжується прогресуючою дихальною недостатністю та проявляється задишкою, кашлем та болями у грудної клітині.

Клінічна картина пневмоконіозів має низку подібних рис: повільна, хронічна течія з тенденцією до прогресу, що нерідко приводить до порушення працездатності, формування стійких склеротичних змін в легенях. Розрізняють наступні основні види пневмоконіозів: силікоз і силікатози, металоконіози, карбоконіози, пневмоконіози від змішаного пилу (антракосилікоз, сидеросилікоз і ін.), пневмоконіози від органічного пилу.