Лікування спон

Лікування СПОН слід розпочинати якомога раніше. За своїми принципа­ми воно має бути - комплексним, етіологічним, патогенетичним і спрямова­ним на:

1. Відновлення перфузії тканин, що полягає в :

- зупинці кровотечі;

- збільшенні ОЦК та ОЦП;

- відновленні кисневої ємності крові;

- нормалізації периферичного кровообігу;

- поліпшенні реологічних властивостей крові.

2. Корекцію порушень дихання та усунення гіпоксії.

3. Корекцію порушень КОС крові та водно-електролітного балансу.

4. Профілактику та лікування тромботичних ускладнень.

5. Профілактику та лікування респіраторного дистрес-синдрому.

6. Профілактику та лікування нирково-печінкової недостатності, порушень функції центральної нервової системи.

Ефективним при лікуванні є використання імуноцитотерапії, імуносорбції, плазмафільтрації та спленоперфузії.

Ендогенна інтоксикація та неспроможність систем детоксикації потребу­ють проведення дискретного плазмаферезу. Через 2-3 дні після проведення плазмаферезу на передпліччя жінки в 8 - 10 точках внутрішньошкірно вводять алогенні лімфоцити чоловіка (30 - 50 млн).

Протипоказаннями до проведення лікувального плазмаферезу е виражені органічні зміни з боку серцево-судинної системи; відносними протипоказання­ми - відсутність венозного доступу, гіпопротеїнемія (білок < 60 г/л), анемія (гематокрит < 30 г/л).

Усі вищезазначені методи, ліквідуючи поліорганні порушення, запо­бігають розвитку незворотності процесу та поліпшують лікування гестозів.

Етапи проведення дискретного плазмаферезу

Седація

(седуксен - 5 - 10 мг внутрішньовенно,

дроперидол - 2,5 - 5 мг внутрішньовенне)

Контроль:

ЦВТ;

CAT;

темпу діурезу.

Проведення вопемічного навантаження

(6% або 10% розчин ГЕК у дозі 10 мл/добу)

Контроль:

частоти дихальних рухів;

погодинного діурезу;

активності колінних рефлексів.

Гіпотензивна терапія

(25% розчин сульфату магнію - 2,5 г сухої речовини);

ексфузія крові;

плазмозамінники.

Характеристика основних медикаментів, які використовують для лікуван­ня прееклампсії, та еферентні методи лікування гестозів вагітних наведені в додатках 19 і 20.

Медична реабілітація жінок, які перенесли пізній гестоз

Медичну реабілітацію жінок, що перенесли пізній гестоз вагітних, слід проводити в 2 або 4 етапи (див. додаток 21). Жінкам, у яких упродовж 5 міс. після пологів вдалося ліквідувати протеїнурію і гіпертонію, здійснюють 2-етапну реабілітацію, а хворим з неусуненими патологічними симптомами -4-етапну.

Перший етап реабілітації проводять у пологовому будинку залежно від ступеня тяжкості гестозу до 3 тижнів. Упродовж цього періоду породіль об­стежують: щодня вимірюють артеріальний тиск і діурез, щотижня роблять клінічні аналізи сечі й крові, проби Зимницького, Нечипоренка, Реберга, ви­значають сечовину і білок крові. Одночасно з цим починають терапію, спря­мовану на поліпшення функціонального стану ЦНС, водно-електролітного й білкового балансу, усунення гіповолемії.

Другий етап реабілітації проводить терапевт у поліклінічних умовах до 1 року після пологів. Жінку 1 раз на місяць має оглядати терапевт, 1 - 2 рази на місяць потрібно вимірювати артеріальний тиск, досліджувати клінічний аналіз крові, сечі. На цьому етапі призначають симптоматичну терапію, спря­мовану на нормалізацію функціонального стану ЦНС, тонусу судин і артері­ального тиску, функції нирок, печінки. У разі виявлення екстрагенітальних захворювань терапію проводять відповідні спеціалісти.

Третій етап проводять жінкам з наявністю протеїнурії й підвищеного артеріального тиску впродовж 6 місяців після пологів. Для цього необхідна госпіталізація в нефрологічне відділення стаціонару, де проводять спеціальне обстеження (рентгенологічне, радіоізотопне та ін.). Для діагностики фонових захворювань, що розвинулись внаслідок перенесеного гестозу (гломеруло­нефрит, пієлонефрит, гіпертонічна хвороба), призначають терапію' залежно від нозологічної форми.

Після виписування зі стаціонару цим жінкам упродовж року в поліклініч­них умовах проводять четвертий етап реабілітації, під час якого 1 раз на місяць їх обстежує терапевт або уролог (залежно від виявленого захворюван­ня). За показаннями їм призначають лікування, необхідне за даної форми патології.