Економічна класифікація природних ресурсів

1. В залежності від сфери застосування

- промислові

- с/г

- ресурси не виробничої сфери

2. за значенням

- балансові (їх використання економічно вигідне)

- позабалансові (ті ресурси, які на данному етапі розвитку не вигідно використовувати)

3. за ступенем розвіданості

- Докладно розвідані і пердані до експлуатації (А)

- розвідані з приблизним визначенням кількості (В)

- менш розвідані (С)

- оцінені приблизно (С1)

Ресурсозабезпечення – співвідношення між величиною запасів природних ресурсів і розмірами їх витрат.

Ступінь залежності
великий	значний	незначний
Сільське господарство Лісове господарство Рибне господарство Гідроенергетика Гірничодобувна промисл Трубопровідний транспорт Суднобудування Рекреаційне господарство	Чорна металургія Мет-гія міді, цинку, нікелю Теплоенергетика Синтетичний каучук Лляні тканини Цукрова промисловість Будматеріали Бавовноочисна промислов	Машинобудування Текстильна (окрім лляної) Взуттєва Атомна енергетика Залізничний, автомобільний та авіаційний транспорт Освіта, наука Культура

10. Особливості просторового розміщення мінеральних ресурсів в Україні та їх вплив на територіальну організацію господарства.

Мінеральні ресурси – це сукупність запасів корисних копалин у надрах Землі (району, країни, регіону, планети), придатних для використання у різних галузях господарства.

Корисні копалини – це мінеральні утворення в земній корі з певним хімічним складом і фізичними властивостями, які використовуються людиною у її господарській діяльності.

Саме корисні копалини посідають особливе місце серед природних ресурсів. За ступенем розвіданості та вивченості поклади корисних копалин поділяють на:

А – докладно розвідані й передані до експлуатації;

В – розвідані з приблизним визначенням меж покладів;

С₁ – слабко розвідані;

С₂ – перспективні ресурси.

Гірничодобувні підприємства будують за умови наявності запасів мінеральних ресурсів категорій А,В,С₁.

В структурі паливних ресурсів України домінує кам’яне і буре вугілля, запаси якого за категоріями А+В+С₁. є цілком достатніми для забезпечення власних потреб. Основні запаси у Донецькому (98% кам’яного вугілля України) і Львівсько-Волинському басейнах; бурого вугілля в Дніпропетровському басейні. Буре вугілля є також у Закарпатті і на Поділлі.

В Україні виявлено 307 родовищ нафти та газу, які зосереджені в трьох регіонах – Дніпровсько-Донецькому, Передкарпатському та Причорноморсько-Кримському.

Дніпровсько-Донецький район включає Прилуцьке і Леляківське родовище нафти у Чернігівській області. Рибальське і Качанівське – у Сумській області, Радченківське – у Полтавській області. Родовища газу є біля Юльєвки, Шебелинко і Кичівки у Харківській області, а також в Полтавській (Єфремівське, Манівське) Дніпропетровській та Сумській областях.

В Передкарпатті родовища нафти в Долині і Бориславі; родовища газу – в Дашаві і Калуші.

Найперспективнішим є Причорноморсько-Кримський район. Тут відкрито понад 20 родовищ. Родовища нафти і газу експлуатуються на шельфі Чорного моря: Голіцинське, Шмідта, Штормове, Тарханкутське, Дельфін; на шельфі Азовського моря: Керченське, Казантипське, Стрілкове.

В Україні відомо понад 2,5 тис. родовищ торфу, а геологічні його запаси становлять 2,46 млрд. т. Переважно вони зосереджені у Волинській, Рівненській, Житомирській, Київській, Чернігівській, Черкаській, Хмельницькій, Сумській та Львівській областях.

Поклади горючих сланців оцінюються на 3,7 млрд. т. Відомі їх родовища на межі Черкаської і Кіровоградської і в Хмельницькій областях, в Карпатах.

У структурі рудних ресурсів України домінують залізні та марганцева руди, основні родовища залізних руд зосереджені у Криворізькому та Кременчуцькому басейнах, Білозерському залізорудному районі та Керченському басейні.

Є в Україні родовища уранових руд, які розробляються в Кіровоградській області і виявлені в Побужжі, на Волині і в Дніпропетровській області.

Україна посідає одне з провідних місць у світі за запасами марганцю, які становлять 2,28 млрд. т. (промислові запаси). Україна забезпечує 32% його світового видобутку, основні родовища – Нікопольське (Дніпропетровська обл.) і Великотокмацьке (Запорізька обл.).

Хромові руди відкриті у Побужжі Кіровоградської області (прогнозні запаси 2,6 млн. т.). Вони використовуються для виробництва нержавіючої сталі.

Україна має певні запаси руд кольорових металів. Основні поклади титану – в Житомирській, Київській та Черкаській областях, на узбережжі Чорного та Азовського морів; алюмінієві руди – алуніти, боксити і нефеліни – в Черкаській і Дніпропетровській областях (боксити), на Закарпатті – алуніти, нефеліни – у Приазов’ї; запаси нікелю невеликої потужності зосереджені у вінницькій, Кіровоградській і Дніпропетровській областях; ртуті – у Донбасі і Закарпатті. Унікальні родовища сировини для отримання рідкісних і рідкісноземельних елементів розташовані у Житомирському Поліссі та в Приазов’ї. На південному березі Криму в районі згаслого вулкану Карадаг є розсипи самоцвітів: агату, яшми, гірського кришталю, аметисту, цитрину, сердоліку. З 1978 р. Карадаг оголошено заповідником. У Волинській області розвідано відкрите родовище самородної міді.

Серед неметалевої сировини є велика група корисних копалин, що використовується у хімічній промисловості: кухонна сіль зосереджена у Донбасі, Карпатах, Криму; калійні солі – у Львівській (Стебник, Борислав) та Івано-Франківській (Калуш, Тростянець) областях; фосфорити є у Придністров’ї, у Сумській та Харківській областях; самородна сірка – на Прикарпатті; графіт – у Кіровоградській, Запорізькій, Дніпропетровській та Донецькій областях.

Україна багата на будівельну сировину. Базальти розробляються в Рівненській, Донецькій, Дніпропетровській, мармур – у Карпатах, Криму, у Київській і Житомирській областях. Багаті запаси бутового каменя, мурувального каменю, вапняків, крейди і мергелю, каолінів, бентонітів, скляних пісків і ін.

Слід зазначити, що Україна має великі можливості для експорту залізної руди, марганцю, титану, сірки, калійних солей та іншої сировини. У перспективі здійснюватиметься розвідка нових корисних копалин і це дасть змогу збільшити експортні можливості вітчизняної мінерально-сировинної бази в 1,5-2 рази та скоротити імпорт сировини на 60-70% (без урахування вуглеводів).