Тема 10. Гроші і час

Мета: засвоєння, закріплення, поглиблення і систематизація знань про:

• категорію «час», її взаємозв’язок із категорією «гроші»;

• особливості капіталістичних та релігійних уявлень про гроші і час;

• економічну складову категорій гроші і час.

План заняття

1. «Дух» капіталізму contra релігійних уявлень про гроші і час.

2. Час і гроші в бутті людини.

3. Гроші і час в параметрах економіки.

Методичні рекомендації до семінарського заняття

Усвідомлення ролі грошей в господарстві тотожне розумінню фактора часу, який виступає обов'язковим компонентом культури соціоекономічного простору. Тому актуальною є проблема «наповнення» часу суспільства і людини смисложиттєвим змістом. Адже сприйняття та оцінка буття носять суб'єктивний характер, оскільки детермінуються суспільним суб'єктом. У певному сенсі час теж виступає суб'єктом впливу на господарські відносини і прогрес, стає активним чинником господарських процесів. На думку Н.Рериха, «час є роблення, час є думка». Дійсно, реальна довжина життя визначається не числом минулих років, а тим, якими подіями вони виявилися заповненими. Тому якщо час тільки гроші, то життя буде нудним, одноманітним, малоцікавим і втратить свою цінність. «Тупість розуму» і «тупість відчуття» створить «внутрішню порожнечу» в людині», - говорить А. Шопенгауер. Через цю-то внутрішньої порожнечі і «виникає прагнення до суспільства, розваг, задоволень і розкоші всякого роду, що призводить багатьох до марнотратства і потім до бідувань». Час показує заперечність досвіду такого життєвого процесу. Власне, і процесу не буде, бо протягом життя застигне в однакових формах діяльності. Адже «час рухається, тільки коли людина думає і діє», - вважає Л. Інфельд. Вчинки, що вимагають зусиль думки і почуття, це життя подовжують.

Отже, від загальної культури людини залежить усвідомлення часу як фактор розвитку суспільства як буття духу. У контексті соціального прогресу, особливо господарювання, далеко не байдуже, наскільки підготовлений суспільний суб'єкт розпорядитися часом і зможе розпізнати його економічний і екзистенціальний аспекти. Тут і актуалізується проблема «час - гроші» в контексті поділу свого особистого часу життя на «життя» і на «гроші», що обумовлює кількісні та якісні характеристики буття в цілому. Жодна філософська, смисложиттєвих онтологія не може претендувати на повноту, якщо не включає аналіз часу соціоекономічного буття в процес свого особистого світосприйняття і ставлення до різних суспільних артефактів. Даний підхід доводить важливість місця суб'єктивного аспекту часу, що виникає в одному з видів реальності - персональному, екзистенціальному існування. З позицій екзистенціалізму час розглядається як вид існування, який наділяється статусом онтологічної загальності. У такому випадку час і виступає і як тотальна екзистенціальна темпоральність. Остання означає особливу значимість часу для суб'єкта господарювання.

У класичній науці і філософії про час основним недоліком була нездатність за допомогою формул і розрахунків висловити його незворотність. У циклічному русі механічних тіл або товарно-грошовому обороті все підлягає повторенню, всі стани оборотні. Класична політекономія як теорія витрат «працювала» винятково з «уречевленим» часом. Природно, це призводило до перекручувань образу господарської реальності, бо будь-яка економічна система є найвищою мірою орієнтованою на цілі, оскільки містить у собі своє власне майбутнє. Але в цьому вимірі антропологічна проблематика виступає в якості майбутнього об'єктивно-відчуженого буття, але не як сприйняття «часу як грошей», а в якості екзистенційного досвіду. Ревізія таких уявлень почалася як з боку феноменологічної критики буденної свідомості і розуміння часу (А. Бергсон, Е. Гуссерль), так і з боку науки (неокласичної фізики, теорії систем, теорії інформації, синергетики). Основна ідея феноменологічної критики класичної теорії полягає в тому, що буденне уявлення про сьогодення є синтез того, що вже пройшло, і того, що настає (цю годину, - частина якого вже в минулому, а частина в найближчому майбутньому); цей день, рік і пр.; будь-яку мить складається з миті найближчого минулого і миті найближчого майбутнього. Таким чином, дійсною реальністю володіє саме минуле, а наступаюче даний («тепер») - набагато більш ілюзорне, якщо його розуміти як тимчасовий інтервал «одночасності». Ця межа між минулим і майбутнім постійно відступає «вперед». Дана тенденція «перетину кордону» (або «вже існуючого») дозволяє сучасній онтології висунути положення: «час тече з майбутнього» (М. Хайдеггер). Вся сучасна наука прагне працювати з дійсним часом, тобто тим, яке «наступає з майбутнього» і «осідає» у вигляді просторово локалізованих речей. Іншими словами, вона бере до уваги «існування систем, орієнтованих на цілі». Ними і є створені і створювані моделі соціально-політичного, економічного, культурологічного розвитку, які «вписуються» в дійсний час. Сучасний рівень господарства вимагає враховувати особисте споживання, яке є «уречевленим часом». Це означає взаємопроникнення виробництва (теперішнього) і споживання (майбутнього). У М. Хайдеггера прообразом виступає цей час - частина, якого вже в минулому, а частина - в найближчому майбутньому. Класична ж політекономія відображала формулу «час - гроші», що стала міфологемою в останнє сторіччя, створюється як ідея абсолютної величини, покладеної в основу сучасного світу. До XVII століття це місце займав Бог, але подальші розумові експерименти із звеличенням і дискредитацією чергових філософсько-естетичних догм відкрили дорогу новій філософії: стало актуальним не викривати гроші і багатство, а приймати їх як цінність.

Сучасні уявлення в економічній теорії враховують людські мотивації в прагненні до досягнення корисності. Проводиться вимір часу не з точки зору отримання прибутку, багатства, товару для споживання, а з позиції антропологічних смислів. Наприклад, ні з об'єктивною, ні з суб'єктивної сторони володіння престижною річчю не може розглядатися як корисне, тому володіння нею за допомогою покупки (обміну) цієї речі має тільки комунікативну цінність і не більше того. Комунікація, як відомо, передбачає виявлення екзистенціальних смислів буття. Економічна поведінка має місце як аспект життєвого процесу і має сенс в тій мірі й остільки, оскільки суб'єкт обмінює минулий час на час майбутній.

Ключові терміни та поняття

Час, простір, вічність, соціальний час, «час-гроші», «гроші - простір», «смерть грошам», гроші як ніщо, гроші і сенс, відчуження, діалектіка, мінливість, стабільність.

Теми для підготовки доповідей та презентацій

Платон, Геракліт, Епікур, М.Вебер, К.Маркс, Ф.Ніцше, Г.Сковорода, І.Кант, Г. В. Ф. Гегель, Дж. Берклі, Ж.Ж.Руссо, М.Бердяєв , І. Ільїн.

Питання для обговорення

1. Назвіть основні особливості релігійних уявлень про гроші і час

2. Охарактеризуйте капіталістичне сприйняття грошей і часу

3. Як категорії гроші і час співіснують та взаємодіють у бутті окремої людини?

4. Що є вираженням взаємодії категорій гроші і час в економічному бутті?

Бібліографічний список

Основна література: 1, 3, 5, 6.

Додаткова література: 1, 2, 3, 6.

4. МЕТОДИЧНі РЕКОМЕНДАЦії до виконання індивідуальних ЗАВДАНЬ

Індивідуальні завдання є однією з форм навчання у вищий школі, що має на меті поглиблення, узагальнення та закріплення знань, які студенти отримують в процесі навчання, а також застосування цих знань на практиці, розвиток творчих здібностей, актуалізацію мотивів як навчально-пізнавальної, так і наукової та інноваційної діяльності студентів.

Робота над індивідуальним науково-дослідним завданням з дисципліни «Філософія грошей» повинна бути завершена письмовим звітом та оформлена згідно Методичних рекомендацій по оформленню доповідей. Обсяг індивідуального науково-дослідного завдання – 15-16 сторінок комп’ютерного тексту 14 шрифту через 1,5 інтервал. В роботі обов’язково повинен бути вступ (не менше 1 ст.), основна частина та висновок (не менше 1 ст.).

Для кожного студента групи передбачено окреме індивідуальне науково-дослідне завдання, котре повинно бути виконане студентом у визначений час.

Індивідуальні науково-дослідні завдання виконуються студентами самостійно, окремо кожним студентом під керівництвом викладача в позанавчальний час.

Індивідуальні завдання повинні формувати уміння студентів самостійно працювати над рекомендованим матеріалом, свідомо висловлювати і захищати власну точку зору, орієнтувати студентів на засвоєння та закріплення головного, суттєвого при вивченні тем програми, розвивати самостійне мислення, навички розумової праці. Індивідуальна робота студента є засобом оволодіння навчальним матеріалом самостійно у вільний від обов’язкових навчальних занять час.

Консультування та перевірка виконання індивідуальних науково-дослідних завдань проводяться під час індивідуальних занять згідно графіку