3. Банки і небанківські інститути ринкової інфраструктури Сутність і види банків

Банки — це підприємства, що виконують посередницькі функції при здійсненні платежів і кредитних операцій між суб'єктами економічної діяль­ності. Як юридичні особи вони економічно незалежні від органів державної влади у рішеннях, пов'язаних з їхньою оперативною діяльністю, а діють у межах чинного законодавства.

Капітал банку складається з двох частин: власного капіталу банкірів та залученого у формі вкладів.

Діяльність банків з залучення вільних засобів та кредитування суб’єктів господарської діяльності здійснюється через банківські операції. Останні поділяють на два основні види — пасивні й ак­тивні. Пасивними операціями є такі, за допомогою яких банки мобілізують тимчасово вільні кошти і створюють свої ресурси. Вклади бувають строковими, що можуть бути вилучені кредито­рами після встановленого строку, і до запитання, які можуть вилу­чатися в будь-який час. За строковими вкладами виплачується більш високий відсоток, оскільки банк має можливість вільно ви­користовувати ці вклади до встановленого строку.

Активними називають ті операції, через які банки розміщують сконцентрований грошовий капітал. До них належать: облік век­селів, надання позик під заставу товару, товарних документів, цін­них паперів і надання позик, що не мають певного забезпечення.

Банківський прибуток утворюється переважно за рахунок різ-

151

ниці між сумою відсотків за надання кредитів і тих, які банки сплачують вкладникам. У банківський прибуток .входять також доходи, які банки отримують від біржових операцій з цінними па­перами, надання позик власного капіталу тощо.

У банківську систему входять різні види банків.

Комерційні банки акумулюють грошові засоби у вигляді внес­ків, а також за рахунок випуску власних цінних паперів. Вони кредитують суб'єктів господарської діяльності.

Емісійні банки здійснюють випуск (емісію) банкнот, мобілізу­ють грошові резерви комерційних банків, зберігають золоті та ва­лютні запаси держави. Вони надають кредити комерційним банкам і, державі.

Іпотечні банки надають позики під заставу нерухомого майна (землі, будівель) землевласникам, селянам, власникам житла.

Банки відрізняються клієнтурою, використанням засобів і де­якими операціями, але всі вони є центрами, які зосереджують по­зиковий капітал.

Законодавство в країнах з розвиненою банківською системою строго визначає завдання і види діяльності різних фінансових за­кладів. Наприклад, у США комерційні банки повинні були відкривати поточні рахунки і надавати позики підприємствам і спожива­чам. Функція позикозберігаючих асоціацій зводилася до прийман­ня внесків та видачі їх для іпотечного кредитування. Але тиск конкуренції, що посилився в останні роки, а також дерегулювання та нововведення розширили функції різних фінансових інститутів і розмили традиційні відмінності між ними.

Незважаючи на новітні тенденції, в тому числі у фінансовій системі, ступінь централізації та державного контролю залишає­ться значним. Централізація і суспільний контроль вважаються обов'язковими передумовами ефективності банківської системи.