Щоб поступити до Гарварду...

Починаючи з президентства Джеймса Брайанта Конанта (1933-1953 роки) в ньому була введена програма так званої загальної освіти кожний випускник був зобов'язаний здати іспити, окрім профільних дисциплін, і по декількох факультативних (по вибору). І сьогодні там нікого не дивує, що, наприклад, майбутній фізик або менеджер має в заліковій книжці бали по таких предметах, як "Метафора в поезії XX століття", "Культура Океанії" або "Історія релігійних воєн". Університет традиційно випускає не просто фахівців, але і широко освічених людей, здатних орієнтуватися в швидко змінному світі. Вважається, що випускник Гарварду здатний зробити не одну кар'єру, а відразу дещо, показавши себе висококласним фахівцем в кожній. Умови прийому до університету суворі вступає не більше 20% подали заявки, при тому що замість звичних нам вступних іспитів - тести і співбесіді . Сьогодні потрапити до Гарварду по протекції, не говорячи вже про хабар, практично неможливо. Принаймні такі випадки невідомі. Зате відомі інші, коли на співбесідах "гробили" дітей головних спонсорів університету.

Річна вартість навчання в Гарварді на сьогоднішній день складає $31,132.

За навчання - $21,342, за мешкання і внески - $7,514 і медична страховка і факультетські платежі вам обійдуться в $2,276.

Життя студентів. Кожний з коледжів університету повинен стати для першокурсника не тільки місцем навчання, але і в повному розумінні будинком на найближчі чотири роки. З "главою сім'я" (декан), "наставниками" (викладачі), їдальнею, бібліотекою, можливостями для занять спортом, соціальною і культурною діяльністю.

Для типового американського студента університет не зводиться до аудиторій, лабораторій і бібліотеки. В ньому не проводять час між заняттями, а живуть знімають кімнату в гуртожитку або цілий будинок на декілька чоловік, займаються спортом, підвищують культурний рівень, розважаються, беруть участь в соціальному житті (студентські братства, вибори "президента" і ін.) Більшість студентів у вільний час також підробляють. Навіть дуже спроможні американці звичайно оплачують дітям тільки навчання, а на дрібні радощі ніби пиво або дискотеки ті заробляють самі. Батьки вважають це хорошою школою соціального пристосовування.

Однією з традицій університету стало фотографування у пам'ятника Гарварду. При цьому вважається хорошою прикметою торкнутися долонею до шкарпетки черевика бронзового сера Джона. Студентам це приносить успіх при здачі іспитів, всім іншим - успіх в справах і благополуччя.

Український досвід студентського самоврядування: тенденції, проблеми

Студентське самоврядування є своєрідним лакмусовим папірцем для визначення того, чи є молодь, студентство спожива­чем, а чи активним учасником суспільного життя.

Недарма в рамках програми "Тетриз" (схеми співробітництва країн ЄС у сфері ви­щої освіти) саме студентське самоврядування визначене одним із пріоритетів для України в сфері управління університетами. І попри те, що студентське самоврядування в українському варіанті має та­ку недовгу історію, за час його становлення попри всю спе­цифічність кожного з різноманітних органів студентського само­врядування у ВНЗ України вже встигли окреслитися певні спільні тенденції і, що найсуттєвіше, деякі спільні проблеми. Власне, сту­дентське самоврядування є надзвичайно ефективним засобом формування демократичних традицій та культури, прищеплення навичок відстоювати і захищати свої інтереси та інтереси громади, усталення практики, використання демократичних процедур.

Але завжди існує як ідеальний образ, так і його реальне втілення. І реальне втілення студентського самоврядування в Україні надто часто не вписується в ідеальну систему, не виходячи за рамки квазідемократичності й академічного авторитаризму ВНЗ. Адже діяльність своєрідних попередників студентського самоврядування за радянських часів — професійних студентських спілок — послугу­вала негативним досвідом. Замість задекларованої ідеї захисту прав студентства в основу їх діяльності було закладено ідею ство­рення потужного інструменту ідеологічного впливу на формування світогляду та установок студентів.

Отже, досвід самоврядування для українського студентства є не­звичним і новим, відтак найпершим завданням, що постало перед усіма без винятку першопрохідниками українського студентського самоврядування, є осягнення й усвідомлення природи самовряду­вання, усвідомлення того, що криється за гаслом "Університет для студентів" на противагу слогану "Студенти для університету". Фактично спільним для перших періодів розвитку студентського самоврядування в Україні є розвиток у різних напрямках: зрушили процеси започаткування різноманітних незалежних організацій (таких як Союз українського студентства, Об'єднання студіюючої молоді "Зарево", Українська студентська спілка, студентські брат­ства) плюс І незалежних студентських професійних спілок ("По­ступ" та "Пряма дія"), які так І не стали в усеукраїнському вимірі ре­альними конкурентами офіційним профспілкам

Після традиційного "стихійного" етапу функціонування нових структур повинен розгорнутись етап організаційного (або ж зако­нодавчого) їх оформлення В Україні цей етап був ознаменований прийняттям Закону України "Про освіту" від 23 березня 1991 р (де закладено визначення органів та прав громадського самоврядуван­ня), Положення про державний вищий заклад освіти від 5 вересня 1996 р (яке містить розділ "Органи студентського самоврядування у вищому закладі освіти"), Типового положення про органи сту­дентського самоврядування від 3 квітня 2001 р , Закону України "Про вищу освіту" від 17 січня 2002 р.

Можливо, декларативність норм більшості цих документів спри­чинилася до того, що спільною характерною рисою студентського самоврядування стало вповільнення розвитку або лише його Імітація Дуже часто, говорячи про студентське самоврядування в Україні, згадують про "ляльковість" його органів, наводять той сумний факт, що більшість студентських парламентів та рад на сьогоднішній день є своєрідними придатками до адміністрації ви­щих навчальних закладів До того ж нерідко Ініціатива щодо ство­рення органів студентського самоврядування виходить не 'знизу', що є свідченням демократичності та свободи цього процесу а ' згори" І це є не чим

Іншим як насиллям, результатом якого стає апріорі як організаційна, так І функціональна "несамостійність" органів студентського самоврядування, адже за самою природою своєю вони повинні спиратися на самоорганізацію, саморегулювання та самодіяльності не допускають застосування спеціального апарату примусу Чому ж відсутність незалежності, яка просто життєво необхідна для ефективного функціонування будь-яких самоврядних органів, стала характерною спільною рисою для українського студентського самоврядування загалом⁷ Відповіддю на це запитання стане аналіз спільних проблем українського сту­дентського самоврядування

Перш за все, існує проблема неналежного законодавчого оформлення та, відповідно, необхідність удосконалення норматив­но-правової бази Згідно з Існуючим законодавством права участі студентського самоврядування в розв'язанні питань, що стосуються вищої освіти, є лише декларативними, а порівняно з аналогічними правами професійних спілок — дуже обмеженими Така юридична незахищеність студентських самоврядних органів лише посилює ефект, викликаний небажанням адміністрації ВНЗ делегувати орга­нам студентського самоврядування свої функції та ділитися з ними певними Інструментами впливу

Крім відсутності юридичного Інструментарію є ще одна, не менш важлива для незалежності ор^ганів проблем — відсутність достатніх фінансових можливостей для реалізації завдань та виконання власних функцій Таким чином, на відміну від Іноземних "колег" (австрійський приклад 13,5 євро — законний внесок студента на розвиток студентського самоврядування, польський досвід обов'язковість фінансового та матеріального забезпечення функціонування органів студентського самоврядування з універси­тетського бюджету закріплено законом) українські органи сту­дентського самоврядування найчастіше стають фінансове залеж­ними або ж від адміністрації ВНЗ, або ж від місцевої влади Але ж погодьтеся, фінансова незалежність — це запорука свободи та са­мостійності дій

Інша спільна риса, притаманна українським органам студентсько­го самоврядування, відноситься до розряду "Історично зумовлених" Радянська доба, на жаль, не спродукувала необхідної демократичної політичної культури — культури участі Як би там не було, але для щоденної реалізації прав І свобод на всіх рівнях функціонування суспільства необхідні своєрідні демократичні «стереотипи", певні усталені форми мислення та реагування Як наслідок, маємо відсутність чіткого механізму, традицій взаємодії та співпраці як між органами студентського самоврядування І адміністрацією, так і з іншими студентськими організаціями та органами студентсько­го самоврядування інших ВНЗ Звісно, останнім часом спос­терігається позитивна тенденція до організації "круглих столів", семінарів, конференцій, які повинні би сприяти так званому "обміну досвідом", але тут найголовнішим є не сам факт їх прове­дення, а факт участі дійсно активних представників студентських організацій, органів самоврядування, тобто проведення не "зара­ди галочки", а справжнє обговорення, дискусія та вироблення варіантів розв'язання нагальних проблем

Отож маємо ситуацію "навпаки", коли заходи проводяться радше для демонстрації, а не ефективності, що на жаль, досить часто зустрічається на різних рівнях Приміром, візьмемо створення Все­української студентської ради при Президентові України (звісно ж, з метою сприяння розв'язанню проблем молоді, залучення молоді до формування державної політики і т д , і т п ) Попри сам факт по­яви такого органу та його певний безперечний позитив (більшість членів ради є студентами) маємо багато неоднозначностей як що­до механізму формування персонального складу ради, так І щодо способу її функціонування ні неодмінної для демократії виборності персонального складу, ні наявності альтернативних кандидатур, не передбачено указом І необхідності представлення в цьому органі найпотужніших студентських організацій, студентських профспі­лок, органів студентського самоврядування (що, в принципі, є тра­диційним для такого роду структур)

Безперечно, не можна оминути увагою ще одного успадкування радянської доби, яке породжує спільні проблеми для всіх органів студентського самоврядування Мається на увазі дуалізм само­врядних органів І студентських профспілок Ситуацію "профспілки — студентське самоврядування" можна охарактеризувати приблизно так конкуренція, збіг функцій та повноважень, однак за всього того профспілка має безліч законодавче закріплених прав, повнова­жень та гарантій, які й не снились органам студентського самовря­дування 3 такими унікальними гарантіями, закріпленими законом, профспілка має такі грандіозні можливості впливати на адміністрацію, захищаючи студентські права, яких не має жодна Інша громадська організація Фактично єдиною "перевагою" ор­ганів студентського самоврядування порівняно з профспілками є їхня потенційно більша "масовість», адже членство в профспілці ви­магає сплати коштів, тоді як право студентського самоврядування набувається водночас із вступом до ВНЗ.

Шляхи усунення такого протистояння та ліквідації проблемного співіснування цих двох структур можуть бути різними від ліквіду­вання самої структури студентської профспілки (що, власне, і ста­лося в Польщі) до закріплення на законодавчому рівні однакових гарантій для обох структур, за чого профспілки належить перевес­ти в ранг альтернативних органам студентського самоврядування студентських організацій (що в перспективі має створити здорову конкуренцію, а відтак вірогідно, забезпечити більш ефективне відстоювання прав студентства) На сьогодні ж дивним чином профспілки спонукають сприяти створенню та діяльності органів студентського самоврядування

Але, по-перше, профспілки як такі не зацікавлені сприяти конкурентам у праві відстоювати Інтереси студентства, по-друге, якщо профспілка навіть і "допомагає", заохочуючи Ініціативу щодо започаткування студентського самоврядування, то все ж завдання № 1 для неї — зберегти свою роль офіційного представника студентської громади, гальмувати створення ефективної структури студентського самоврядування або ж створити врешті-решт доконечно залежні від неї органи студентсь­кого самоврядування

Усі попередні зауваження щодо органів студентського самоврядування є радше результатом "зовнішнього" впливу різноманітних чин­ників на їх функціонування Але є ще, власне, й самі безпосередні учасники та "очевидці" студентського самоврядування — студенти Адже людський фактор часто є вирішальним Із ним ситуація, знову-таки, невтішна Хоча кількість молоді, котра бере участь у виборах органів студентського самоврядування, й збільшилася на 2002 рік (що, звісно не може не свідчити на користь глибшого усвідомлення можливості Індивідуального впливу на ситуацію), все ж високим за­лишається рівень байдужості студентів до їх діяльності Звернемо­ся до цифр

Ось дані опитування Центру соціально-політичних досліджень "Європейський вимір" на запитання "Як Ви оцінюєте діяльність студентського самоврядування у Вашому навчальному закладі⁹' 37% "бюджетників" та 42% "контрактників" відзначили, що органи студентського самоврядування на вирішення будь-яких актуальних питань студентського життя не впливають або що їм нічого не відомо про роботу таких органів у їхньому навчальному за­кладі, ще відповідно

33 і 22% відповіли, що через органи студентського самоврядування вирішуються тільки деякі актуальні питання студентського життя Лише кожний сьомий респондент зазначив, що органи студентського самоврядування ефективно впливають на вирішення багатьох актуальних питань студентського життя імовірніше за все, причину такого стану справ треба шукати не в загальному песимізмі, соціальній апатії та зневірі студентства, а в недостатній поінформованості як щодо діяльності органів сту­дентського самоврядування, так і щодо своїх прав та можливостей у стосунках з адміністрацією. Пасивність студентства породжена "інформаційною порожнечею" щодо органів студентського само­врядування. Перспективним тут є пропагування самої ідеї сту­дентського самоврядування, можливо, створення сайтів, випуск різноманітних Інформаційних матеріалів, які б роз'яснювали студен­там завдання та можливості органів студентського самоврядування. Брак поінформованості причетний, мабуть, і до наступної характер­ної тенденції у сприйнятті студентами органів студентського самоврядування низького рівня довіри та низького авторитету лідерів органів студентського самоврядування (колегій, рад, парламентів). І в цьому вина не тільки студентів, а й представників студентського самоврядування. Адже звичною справою є використання ними по­сад не за призначенням (для захисту прав студентства), а як "плац­дарму" для власної управлінської кар'єри: здорові амбіції можна в таких випадках вітати, але до тих пір, доки можливості студентсько­го самоврядування використовуються для колективу, а не у виключ­но особистих цілях. Виходом традиційно є власне демократія, а саме прозорість, гласність, вільність виборів до органів студентсько­го самоврядування, встановлення достатнього терміну (приміром, дворічного) І створення механізмів звітності, відповідальності та зво­ротного зв'язку між "виборцями" і "обраними". Як бачимо, маємо подібні проблеми, але на різних рівнях: чи то в студентському само­врядуванні, чи в місцевому, чи на виборах до ВРУ...

Тепер щодо недалекого жовтневого майбутнього — президентсь­ких виборів. Адже тоді стане особливо помітною ще одна загальна тенденція: зловживання адмінресурсом та спроби тиску на студентів вищих навчальних закладів під час виборів. І в такій ситуації органи студентського самоврядування можуть, як ніколи, ефектив­но реалізувати свою основну функцію - захист студентства. Але, враховуючи безліч згаданих проблем їх функціонування, неспро­можність органів студентського самоврядування протистояти адмі­ністративному тиск, ще залишається сумнівним фактом, і, що найгірше, Іноді саме органи студентського самоврядування ста­ють інструментами того ж тиску на студентів. Власне, виходить зачароване коло: органи студентського самоврядування лишень тоді будуть спроможні протистояти такому тиску, коли самі будуть сильними, "потужними", з передбаченими повноваженнями, га­рантіями тощо.

Варіантами розв'язання проблеми є вже знайомі демократичні вибори органів студентського самоврядування, вжиття ефектив­них інформаційних заходів, закріплення законодавчого статусу органів студентського самоврядування, які лише за таких умов зможуть виконувати своє призначення не залишати студента сам-на-сам з адміністрацією.

Що можна сказати, підсумовуючи всі вищенаведені проблеми та тенденції, спільні для становлення і розвитку студентського само­врядування? Найкращим виходом буде навести ряд альтернатив та перспектив, багато з яких відкриваються законопроектом щодо внесення змін до закону "Про вищу освіту" і багато з яких неодно­разово пропонувались учасниками семінарів та конференцій пред­ставників органів студентського самоврядування. Декотрі з них є справді революційними, і якщо хоча б деякі з положень проекту бу­дуть прийняті, це стане суттєвим кроком уперед.

Так, проектом пропонується надання органам студентського са­моврядування ознак юридичної особи, фінансування органів сту­дентського самоврядування шляхом надання не менше 1% коштів, які ВНЗ отримав за надання платних послуг у сфері освітньої діяль­ності, і плюс 10% стипендіального фонду ВНЗ; надання студентам та аспірантам не менш як 15% квоти в складі вченої ради універси­тету, інституту чи факультету, надання всім студентам ВНЗ рівних прав на участь у самоврядуванні. Що цікаво, виключно за згодою виборного органу самоврядування студентів та аспірантів у ВНЗ приймаються рішення про відрахування студента чи аспіранта із ВНЗ, підвищення плати за навчання, поселення студента чи аспі­ранта в гуртожиток та виселення з нього тощо.

Звісно, до забезпечення необхідної нормативної бази необхідно зафіксувати розмежування сфери повноважень органів студентсь­кого самоврядування і профспілки; проводити методичні інфор­маційні кампанії з пропаганди Ідеї студентського самоврядування, створити раціональну (ефективну) модель органів студентського самоврядування. Лише комплексний і системний підхід до спільних проблем функціонування студентського самоврядування зможе сприяти об'єднанню студентів у громаду, здатну ефективно управ­ляти своїм життям, захищати свої права й інтереси, брати участь у процесі прийняття рішень.

Те, наскільки швидко органи студентського "самоврятування" пе­ретворяться на органи самоврядування, залежить як від співучасті студентів та демократичної налаштованості адміністрації ВНЗ, так і від депутатів ВРУ, які можуть якісно змінити законодавчий статус органів студентського самоврядування. Бо при розгляді питання студентського самоврядування не треба забувати, що саме демо­кратичні принципи обрання до цих органів, їх ефективне функціону­вання, забезпечення їхніх гарантій є невід'ємною умовою зближення з болонським процесом.