27 Міжнародній (всесвітній та регіональний) публічний правопорядок в сфері регулювання приватноправових суб’єктів міжнародних торговельних відносин.

28. Поняття, методи та джерела регулювання транскордонної неспроможності та ін. Транскордонна неспроможність: поняття та основи правового регулювання

http://www.info-works.com.ua/referats/pravo/4779.html

Загальною тенденцією на транснаціональних ринках є поступовий демонтаж тарифних і нетарифних бар'єрів, зняття обмежень на рух капіталовкладень як результат діяльності Світової організації торгівлі. Ці реалії, відповідно, стимулюють міграцію товарів, послуг, робочої сили та капіталів. За умов стрімкого науково-технічного та інформаційного прогресу, поширення процесів глобалізації зростає цінність таких ознак бізнесового менеджменту, як гнучкість, спроможність швидкого пристосування до зміни кон'юнктури ринку, готовність ризикувати та інноваційна культура. Наслідком цього є загострення конкурентного суперництва на рийках і, відповідно, підвищення попиту на ефективність процедурного механізму інституту неспроможності. Особливо актуальним стає питання про формування міжнародно-правового інструментарію для врегулювання транскордонних проблем неспроможності.

За реалій глобального економічного простору, що формується як єдиний цілісний організм, проблеми неспроможності суб'єктів комерційного обігу дуже часто виходять за межі національного середовища. Ці проблеми пов'язані переважно з банкрутством транснаціональних корпорацій, а також неспроможністю боржників, які мають майнові активи у різних країнах або якщо у колі їх кредиторів виявлені особи з держав, інших, ніж та, в якій порушена справа про неспроможність.

Отже, визначально проблема неспроможності боржників, ділові інтереси яких виходять за кордони однієї держави, стає гострою внаслідок юрисдикційної колізії та конфлікту між національними правовими системами, що покликані розв'язувати її.

1. Поняття та проблеми формування законодавства про транскордонну неспроможність

Відомий англійський дослідник інституту неспроможності, професор Ян Флетчер зазначав, що до типових проблем належать:

-несумісність різних національних систем права неспроможності;

-юридичні та процедурні перешкоди для визнання статусу кризового керуючого, що необхідно для представництва колективних інтересів, а також відстоювання вимог кредиторів щодо майнових активів неспроможного боржника, які перебувають за кордоном;

-численні можливості для реалізації егоїстичної поведінки кредиторів, а так само боржника.

Коло юридичних проблем, які виникають за такої ситуації, має назву «транскордонна неспроможність». Слід зазначити, що до цього часу не створено належного міжнародно-правового механізму врегулювання цих проблем. У той самий час у процесі інтенсивного формування перебуває нормативна система, що має теоретично опрацьовувати і визначати інструменти універсального механізму врегулювання тих проблем неспроможності, які виходять за межі національної юрисдикції. Ця нормативна система на сьогодні становить спеціальну підгалузь міжнародного приватного права і отримала назву «транснаціональне право неспроможності».

Оскільки наявні прогалини і вади транснаціонального права неспроможності дуже негативно впливають на динаміку процесів зовнішньоекономічної інтеграції, у кожній заінтересованій країні виник свій підхід до вирішення проблем транскордонної неспроможності.

Так, у юридичній літературі США зазначається, що у судовій практиці різних країн сформувались дві основні моделі для їх розв'язання, а саме:

- універсальність;

-територіальність.

За моделлю універсальності випадок транскордонної неспроможності розглядається, наскільки це можливе, як єдина справа і до кредиторів відносяться однаково незалежно від їх місця перебування. Єдина юрисдикція застосовує єдиний правовий режим до всіх аспектів випадку транскордонної неспроможності. Причому припускається, що єдина юрисдикція включає суди з різних країн, які проводять за своїми національними законами паралельні провадження про неспроможність щодо одного і того самого боржника і в той же час координують свої процесуальні дії з метою оптимального використання і розподілу майнових активів боржника.

На думку прихильників концепції універсальності, скоординований підхід судів різних країн до розв'язання проблеми транскордонної неспроможності у національних провадженнях не лише сприяє справедливому задоволенню вимог усіх кредиторів незалежно від їх національної належності, а й дає змогу уникати безладу і розтрати майнових активів боржника [13, c. 65-66].

Конкретним прикладом ефективної координації процесуальних дій національних судів може слугувати справа про банкрутство корпорації Максвелл (In ге Maxwell Communication Corp.). Головний офіс і керівництво цієї «медійної імперії» були розташовані в Англії, а філіали та значна частка майнових активів корпорації - у Великій Британії, США та Канаді. Паралельні справи про неспроможність корпорації були порушені майже одночасно судами у Великій Британії та США. Ці суди обрали, можливо, найбільш інноваційний підхід до розв'язання транскордонних аспектів неспроможності корпорації. Американський суддя призначив кризового керуючого для того, щоб він спробував гармонізувати британську та американську процедури. Йому вдалось у результаті переговорів погодити спільний план заходів процедури реорганізації за законом США та схему процедури адміністрації за законом Англії. За своєї суті спільний план передбачав часткову реорганізацію та часткову ліквідацію корпорації Максвелл. Взаємна координація національних процедур дала можливість максимізувати і справедливо розподілити доходи для задоволення вимог усіх кредиторів цієї корпорації [12, c. 75].