Лекція 5. Принципи індивідуальної навчально-виховної роботи з дитиною
Опорні поняття: мета, концепції, закономірності виховного процесу дошкільника і молодшого школяра, принципи навчання, принципи виховання, технології виховання.
П л а н :
І. Мета, концепції, закономірності, принципи навчання і виховання дитини дошкільного віку як вихідні положення організації професійної діяльності гувернера.
ІІ. Перелік та сутність принципів виховання:
цілеспрямованість виховного процесу,
науковість,
гуманістична спрямованість та повага до особистості дитини,
послідовність та неперервність виховного впливу,
комплексність та систематичність виховання,
узгодженість педагогічних впливів на дитину.
ІІІ.Перелік та сутність принципів навчання дошкільника:
єдність навчання і виховання,
розвиваючий характер навчання у поєднанні з відповідністю рівневі розвитку дитини,
доступність, систематичність і послідовність навчання,
обов’язковість наочності..
Л і т е р а т у р а :
А: Основна :
Дошкольная педагоика / Под ред. Логиновой В.И. – М., 1983. – С. 100-156.
Дошкольная педагогика / Под ред. Сохина Ф.А. – М., 1978. – С. 300-342.
Козлова С.А., Куликова Т.А. Дошкольная педагогика: Учебное пособие. – М.: ”Академия”, 1998. – С.с.86-96,208-228.
Б: Додаткова :
Артемова Л.В. Окружающий мир в дидактических играх дошкольников. – М., 1992.
Артемова Л.В. Театрализованные игры дошкольника. – М., 1991.
Венгер Л.А., Венгер А.Л. Домашняя школа. – М., 1994.
Усова А.П. Обучение в детском саду. – М., 1981.
І.
Мета, концепція, принципи навчання і виховання дитини дошкільного віку як вихідні положення організації професійної діяльності гувернера.
Загальною (ідеальною) метою виховання є виховання всебічно розвинутої особистості. Ця мета у своїй сутності є ідеальною і багато у чому нереальною. Однак у ній закладено сильне гуманне підгрунтя – віра у можливості людини.
У вихованні дітей дошкільного віку орієнтуватися на ідеальну мету особливо важливо. Наука сьогодні ще не в змозі дати чітку відповідьна питання, з яким “даром” прийшла людина у цей світ, у якій галузі вона буде мати найбільші успіхи і вдачі. І щоб не допустити помилки, стримуючи одне і розвиваючи інше (суб’єктивно обране дорослим), необхідно створювати умови, у яких би дитина мала змогу випробувати себе у різних напрямках. Завдання дорослого - уважно спостерігаючи за розвитком дитини, не пропустити паростки того, що є характерим і цінним саме для цього малюка, що може стати центор, навколо якого буде вибудовуватися гармонія її особистості.
Поряд з ідеальною існує і реальна мета виховання, яка здійснюється у конкретному суспільстві і стосовно конкретних людей. Реальні цілі виховання не є, порівняно з ідеальними, раз і назавжди визначеними. Вони змінюються в залежності від цілого ряду умов. Реальні цілі виховання мають
історичний характер;
об’єктивний для даного суспільства характер, відображаючи об’єктивні закономірності розвитку людини, осодливості культури, побуту, навіть географічні і кліматичні умови країни;
суб’єктивний характер у випадку, коли конкретна сім’я формулює для себе, яким вона хоче виховати свою дитину.
Однак, незважаючи на видимість жорсткої детермінізації мети виховання соціальними, політичними і економічними умовами, прогрес і розвиток особистості були б неможливими, якщо б на мету виховання не впливала і сама особистість, і загальнолюдські, позаісторичні ідеали. У всі віки, у всіх суспільних формаціях цінувалися такі людські якості, як доброта, гумонність, милосердя, безкорисливість, вмінні співчувати, допомагати тощо.
Мета виховання є основною категорією педагогіки. Від неї залежать задачі, зміст і методи виховання. Зрозуміло, що кінцева мета виховання конкретизується відповідно об’єку виховання: вона єдина для всіх, але відносно людей різних вікових категорій наповнюється тим змістом, який є реальним і досяжним.
Реальною метою виховання дітей дошкільного віку є виховання емоційно благополучної, різностороннньо розвинутої щасливої дитини (3,90).
Кожна мета підкріплюється і аргументується певною концепцією. При цьому у однієї мето може бути кілька концепцій, а у кожної конціпції – багато конкретних програм. Суспільно-політичні події кінця минулого сторіччя зумовили розробку нової концепції виховання підростаючого покоління починаючи з дошкільного віку. Провідною стає ідея виховання, спрямованого на розвиток індивідуальності, самобутності особистості, розвиток творчості, інтелекту, індивідуальної неповторності.
Серед програм реалізації вказаної концепції у вихованні дітей дошкільного віку в Україні перш за все слід назвати програму “Малятко”(1998р.), програму “Дитина”(1999р.), програму “Крок за кроком” ( діє в Україні з 1998 р.).
Мета і концепції виховання дають можливисть сформулювати задачі виховання дітей раннього і дошкільного віку. Ці задачі відображають сторони виховання: моральне, розумове, фізичне, естетичне, трудове виховання.
Незважаючи на те що кожен аспект має свою специфіку, у процесі формування цілісної особистості вони тісно взаємопов’язані і здійснюють суттєвий вплив один на одного. Моральне виховання неможливо здійснити без розв’язання задач естетичного, розумового і навіть фізичного виховання. Задачі розумового виховання втрачають свою значимість для особистості, якщо вони штучно (якщо таке можливо) відокремлені від задач морального виховання.
До закономірностей виховання (зв’язків між компонентами системи, які забезпечують певний результат виховання) дітей дошкільного віку відносять:
активність самої дитини у виховному процесі,
потреба дитини у любові;
особистість активно розвивається лише у ситуаціях успіху.
Вказані закономірності обумовлюють суворого дотримання у вихованні дітей таких загальних принципів (вихідних положень навчально-виховного процесу):
підтримка і спрямування потреб дитини в активності, врахування співвідношення між мірою активності дитини та її можливостями;
уважність, терпимість, підтримка, прояв любові до дитини;
повага до особистості дитини, дотримання її прав.
Вказані принципи реалізуються за допомогою технологій, які передбачають:
поєднання різних видів діяльності дитини, включаючись у які дитина не взмозі залишатися пасивною;
зверненість вихователя до дитини, ситуації, які дають дитині відчути, що її люблять, у неї вірять;
спільну діяльність дітей і дорослих, “мажорні ситуації”;
навчання дітей способам виразу любові;
пред’явлення адекватних вікові дитини вимог;
стимуляцію дитини до самостіного вірішенняскладних проблем і ситуацій;
організацію ситуацій успіху.
Названі технології реалізуються у безпосередній професійній діяльності гувернера за допомогою конретних методів, засобів та прийомів виховання й навчання.
ІІ.
Перелік та сутність принципів виховання
Розглянемо окремі принципи індивідуального виховання дитини та з’ясуємо їх сутність.
Принцип цілеспрямованості виховного процесу.
Завданням гувернера є перш за все узгодити збатьками дитини конкретну мету її виховання і при необхідності допомогти батькам відкорегувати її. Суперечності у визначенні мети виховання між учасниками виховного процесу негативно відбиваються на психічному розвитку дитини. Слід переконати батьків у необхідності єдиного підходу до виховання дитини, намагання уникати однобокості у вихованні.