Принцип науковості.
Всі виховні впливи повинні грунтуватися на наукових даних про особливості фізичного, анатомо-фізіологічного і псиічного розвитку дитини, її вікових можливостей. У побудові виховного процесу, у розвитку дитини гувернер обов’язково повинен сприратися на закони й закономірності психології і педагогіки.
Принцип гуманістичної спрямованості, поваги до особистості дитини.
Дотримання цього принципу вимагає від гувернера:
приймати дитину такою, якою вона є, з усіма її особливостями,специфічними рисами, звичками;
визнавати унікальність і цінність особистості дитини на даний момент її розвитку;
проявляти терпимість, вміння пробачати, підтримувати дитину, виявляти до неї прихильність, любов, вселяти віру у власні сили, гпдпвати можливість дитині відчути, що її люблять і поважають;
опосередковано вчити перерахованим умінням батьків.
Принцип гуманності у виховання конкретизується у наступних педагогічних правилах:
Уникати порівнювання дитини з іншими дітьми.
Не нав’язувати дитині імперативно своє бачення ситуації, свої принципи і приклади поведінки й діяльності.
Вчити дитину бути самою собою, порівнювати дитину із самою собою.
Принцип планомірності, послідовності та неперервності виховного впливу.
Цей принцип передбачає постіповість педагогічного впливу. Якщо батьки бажають бачити результат педагогічної діяльності гувернера негайно, завдання гувернера є пояснити їм, що формування особистості відбувається поступово, що неможливе миттєве формування певних якостей, умінь і навичок, що неможливо чітку запланувати і визначити терміни цього формування і час отримання результатів. При цьому більш сильний вплив порівняно зі словами справляють на дитину вчинки, поведінка, приклади дорослих. Дуже шкідливо впливають на розвиток дитини “виховні моменти” й “виховні атаки” дорослих.
Принцип комплексності та систематичності виховання.
Завданням гувернера є підсилити розвиваючий вплив на дитину одних факторів і знешкодити, нейтралізувати негативний вплив інших. При всіх умовах розвиток дитини повинен бути повноцінним і різнобічним. Хоча у педагогіці й виділяють окремі напрямки виховання - моральне, розумове, фізичне, естетичне, трудове, статеве – цей розподіл умовний, оскільки особистість не виховується частинами. У реальному житті відбувається цілісний процес формування особистості. Гувернер повинен переконати батьків у необхідності всебічного розвитку дитини.
Принцип узгодженості педагогічних впливів на дитину.
Як зазначалося вище, першочерговим завдання гувернера є узгодження мети, а також змісту, методів і засобів виховання дитини між усіма членами родини, домагатися єдного вимог до дитини з боку усіх учасників виховного процесу. Розбіжності, суперечності у вихованні дитини ставлять її у дуже складну ситуацію, Неузгодженість вимог да підходів до виховання призводить до невротизації дитини, формування у неї істороїдних рис характеру, дитина втрачає почуття захищеності і впевненості.
ІІІ.
Перелік та сутність принципів навчання дошкільника.
Розглядаючи це питання поки що обмежимося лише коротким переліком і характеристикою окремих вихідних положень процесу розумоого виховання і навчання дитини (більш глибоко ми розкриємо це питання у темі “Методика розумового виховання і навчання дитини вдома”).
Принцип єдності навчання і виховання.
Розвиваючий характер навчання у поєднанні з відповідністю його рівневі розвитку дитини.
Орієнтація гувернера на реальні потенійні можливості дитини, врахування зон її активного й найближчого розвитку (ЗАН та ЗНР).
Принцип науковості навчання.
Надання дитині реальних знань, які візно відображають дійсність.
Принцип доступності, систематичності й послідовності навчання.
Зміст, обсяг і характер інформації, яку ми передаємо дитині, повинен відповідати рівню її розвитку, передбачати поступовий перехід від простого до складного, від відомого до невідомого.
Принцип навчання на високому рівні складності.
Цей принцип конкретизує наведений вище – розвиваючий характер навчання, і передбачає таку організацію роботи з дитиною, коли ми її вчимо не тому, що їй підсилу саме “сьогодні” і з чим вона може легко справитися, а тому, з чим вона зможе без ускладнень справитися лише “завтра”. Дитина повинна докладати певних зусиль у навчанні, що призводить до її розвитку.
Принцип обов’язковості наочності у навчанні.
Цей принцип передбачає обов’язкове включення у навчальний процес всіх каналів сприйняття інформації, якими наділена дитина – і слуховий, і зоровий, і тактильний тощо. Розмаїттю каналів сприйняття інформації дитиною повинен відповідати і комплекс методів навчання, які задіюють ці канали, і комплекс його засобів.