- •3. Мережі ip.
- •Раутінг в ip-мережах
- •Раутінг (маршрутування) – основні поняття
- •Встановлення маршруту
- •Комутація.
- •Маршрутовані протоколи і протоколи раутінгу
- •Прямий і непрямий раутінг.
- •Прямий раутінг і використання arp
- •Непрямий раутінг
- •Машрути за замовчуванням
- •Використання протоколу icmp для маршрутизації
- •Статичний раутінг та організація підмереж
- •Під’єднання окремого вузла до раутера wan
- •Стандартна керована конфігурація раутера
- •Під’єднання локальної мережі до раутера wan
- •Ієрархічний розподіл адрес класу c
- •Об’єднання мереж через wan-зв’язок “пункт-пункт”
- •Замовник з багатьма локалізованими lan
- •Замовник з окремими lan, сполученими через виділені лінії
- •Замовник із сервером мережевого доступу
- •Динамічний раутінг
- •Раутінг з частковою інформацією
- •Від архітектури ядра до магістралей-партнерів
- •Концепція автономної системи
- •Алгоритми раутінгу
- •Типи алгоритмів раутінгу
- •Метрики
- •Протокол раутінгової інформації (rip)
- •Формат таблиці раутінгу
- •Формат пакету riPv1 для ip-застосувань
- •Основні операції
- •Обмеження протоколу riPv1
- •Формат пакету riPv2
- •Протокол ospf
- •Основи технології
- •Алгоритм spf
- •Огляд операцій ospf
- •Ф ормат пакету
- •Виявлення сусідів ospf
- •Визначення призначеного раутера
- •Формування суміжностей
- •Синхронізація бах даних
- •Розрахунок таблиц раутінгу
- •Оголошення стану зв’язку
- •Підсумки для властивостей ospf
- •Додаткові особливості ospf
- •Зовнішній шлюзовий протокол (egp)
- •Основи технології
- •Формат пакету
- •Типи повідомлень
- •Граничний шлюзовий протокол (Border Gateway Protocol)
- •Основи технології
- •Формат пакету
- •Повідомлення
- •Застосування протоколу bgp в Internet
- •Топологічна модель bgp
Замовник з багатьма локалізованими lan
Приймемо, що замовник використовує тільки IP-адреси, виділені йому одним провайдером, і потребує створити концепцію адресації та раутінгу, яка може дати доступ всім LAN замовника до послуг Internet. Перший крок полягає у поділі діапазону IP-адрес на підмережі для кожної з LAN. При сучасному (безкласовому) раутінгу ці підмережі не мусять мати однаковий розмір. Цим уникається даремна витрата IP-адрес, але це ускладнює створення концепції адресації.
Перше правило полягає в тому, що розмір підмережі повинен бути степінню двійки: 4, 8, 16, 32, 64 і т.д. Відзначимо, що можна також віизначити так звану "надмережу", тобто підмережу, яка є більшою від старих мереж класу C або класу B. Наприклад, можна мати підмережу розміром 512 в мережі класу C. Маска для неї має вигляд 255.255.254.0.
Непотрібно, щоб всі станції в мережах замовника підтримували "безкласовий" раутінг, перш ніж будуть вжиті ідеї підмереж різної довжини або надмереж, якщо станції, які жє "повнокласними", не знають, що підмережі мають різний розмір або є надмережами. Якщо призначити мережеву маску 255.255.255.224 для окремої LAN і всі станції в цій LAN вживатимуть цю маску і осягатимуть інші локальні мережі через звичайний міжмережевий інтерфейс (шлюз) за замовчуванням, то ці станції ніколи не будуть знати, що в інших LAN використані інші мережеві маски.
Друге правило при створення плану адресації полягає в тому, що адреси всіх підмереж певного розміру N повинні починатися з IP-адрес, рівних MN (M=0,1,2...). Наприклад, приймемо наявність діапазону адрес від 192.168.1.0 до 192.168.1.255. Якщо потрібно визначити підмережу з мережевою маскою 255.255.255.192 (64 адреси), то ця підмережа може розпочинатися тільки з IP-адрес 192.168.1.0, 192.168.1.64, 192.168.1.128 і т.д. Також для організації підмереж з різними розмірами не можна мати підмережу з маскою 255.255.255.192, яка починається, скажімо, з адреси 192.168.1.32.
Ця точка зору краще ілюструється на конкретному прикладі. Приймемо, що мережа на рис. 3.42 потребує 100 адрес для LAN A (підмережа 1), 50 адрес для LAN B (підмережа 2) і 20 адрес для LAN C (підмережа 3). Нехай наявний діапазон адрес 192.168.1.0/255.255.255.0. Придатний план адресації виглядає так:
Підмережа 1 |
LAN A |
192.168.1.0 |
255.255.255.128 |
126 адрес станцій |
Підмережа 2 |
LAN B |
192.168.1.128 |
255.255.255.192 |
62 адреси станцій |
Підмережа 3 |
LAN C |
192.168.1.192 |
255.255.255.224 |
30 адрес станцій |
Підмережа 4 |
не використовується |
192.168.1.224 |
255.255.255.224 |
30 адрес станцій |
План IP-адрес - це тільки частина завдання. Також необхідно встановити базовий раутінг між самими підмережами, а також між підмережами та Internet. У простих мережах, таких, як описана у цьому прикладі, найпростіший спосіб полягає у використанні статичних маршрутів. Кожен із трьох раутерів у мережі повинен бути сконфігурований із статичними маршрутами, які вказують, як осягнути інші частини мережі.
Рис. 3.42. Об’єднання декількох LAN з доступом до Internet.
Приймемо, що раутери мають такі IP-адреси:
Раутер A |
LAN A |
192.168.1.1 |
Раутер B |
LAN A |
192.168.1.2 |
Раутер C |
LAN A |
192.168.1.3 |
Раутер B |
LAN B |
192.168.1.129 |
Раутер C |
LAN C |
192.168.1.193 |
Тоді потрібні такі статичні маршрути:
Раутер A |
підмережа LAN B осяжна через раутер B |
підмережа LAN C осяжна через раутер C |
|
Раутер B |
Internet осяжний через раутер A |
підмережа LAN C осяжна через раутер C |
|
Раутер C |
Internet осяжний через раутер A |
підмережа LAN B осяжна через раутер B |
Таблиця раутінгу для цих маршрутів має наступний вигляд:
Вузол |
Адреса мережі |
Мережева маска |
Шлюз |
Інтерфейс |
Раутер A |
192.168.1.128 |
255.255.255.192 |
192.168.1.2 |
192.168.1.1 |
192.168.1.192 |
255.255.255.224 |
192.168.1.3 |
192.168.1.1 |
|
Раутер B |
0.0.0.0 |
255.255.255.255 |
192.168.1.1 |
192.168.1.2 |
192.168.1.192 |
255.255.255.224 |
192.168.1.3 |
192.168.1.2 |
|
Раутер C |
0.0.0.0 |
255.255.255.255 |
192.168.1.1 |
192.168.1.3 |
192.168.1.128 |
255.255.255.192 |
192.168.1.2 |
192.168.1.3 |
Крім того, всі три раутери повинні отримати конфігураційні команди для безкласового раутінгу.