Формат пакету riPv2
RIPv2 – це проект стандартного протоколу із статусом опційного. Він описаний у RFC 1723. RIPv2 розширює можливості RIPv1. Він менш потужний, ніж інші відповідні протоколи IGP, наприклад, OSPF або IS-IS, однак має переваги – простоту впровадження і менший обсяг службової інформації. RIPv2 опрацьований із наміром заміщення RIPv1 у мережах малого або середнього розміру, коли застосовується поділ на підмережі (subnetting) або на надмережі (supernetting), зокрема при застосуванні безкласового раутінгу (CIDR). RIPv2 може співпрацювати з RIPv1. Формат RIP-повідомлень для версії 2 розширений у порівнянні з версією 1, як це показано на 3.56, за рахунок використання полів, зарезервованих (заповнених нулями) для RIPv1. Перший від у повідомленнях може бути автентифікаційним входом, як показано на рисунку, або бути маршрутом, як у повідомленнях RIPv1. Якщо перший вхід автентфікаційний, то в повідомлення можуть бути включені до 24 маршрутів, в іншому випадку їх може бути до 25.
Значення полів у повідомленні RIPv2 аналогічні до таких у RIPv1, за вийнятком наступних:
Номер версії (version number) – дорівнює 2; інформує раутери, які підтримують RIPv1 про те, що вони повинні ігнорувати поля пакету, які для RIPv1 заповнені нулями.
Ідентифікатор сімейства адрес (Address family identifier) – може дорівнювати X’FFFF’ тільки для першого входу і позначає, що цей вхід – автентифікаційний.
Тип автентифікації (Autentification Type) – визначає, як повинні використовуватися наступні 16 байтів. Якщо тип автентифікації дорівнює 0, то це означає відсутність автентифікації, а тип автентифікації 2 означає, що наступні 4 поля містять дані пароля.
Дані автентифікації (Authentification Data) – пароль, який має довжину до 16 байтів, містить звичайний текст у коді ASCII, вирівняний вліво і доповнений (при потребі) нулями коду ASCII (X’00’).
Перший від у повідомленнях може бути автентифікаційним входом, як показано на рисунку, або бути маршрутом, як у повідомленнях RIPv1. Якщо перший вхід автентфікаційний, то в повідомлення можуть бути включені до 24 маршрутів, в іншому випадку їх може бути до 25.
Рис.
3.56.
Формат пакету RIPv2.
Значення полів у повідомленні RIPv2 аналогічні до таких у RIPv1, за вийнятком наступних:
Номер версії (version number) – дорівнює 2; інформує раутери, які підтримують RIPv1 про те, що вони повинні ігнорувати поля пакету, які для RIPv1 заповнені нулями.
Ідентифікатор сімейства адрес (Address family identifier) – може дорівнювати X’FFFF’ тільки для першого входу і позначає, що цей вхід – автентифікаційний.
Тип автентифікації (Autentification Type) – визначає, як повинні використовуватися наступні 16 байтів. Якщо тип автентифікації дорівнює 0, то це означає відсутність автентифікації, а тип автентифікації 2 означає, що наступні 4 поля містять дані пароля.
Дані автентифікації (Authentification Data) – пароль, який має довжину до 16 байтів, містить звичайний текст у коді ASCII, вирівняний вліво і доповнений (при потребі) нулями коду ASCII (X’00’).
Позначка маршруту (Route Tag) – поле, впроваджене для комунікаційної інформації про джерело раутінгової інформації для взаємодії між RIP та іншими протоколами раутінгу. Впровадження RIPv2 повинні зберігати це поле, однак RIPv2 не визначає, як воно використовується далі.
Мережева маска (Subnet Mask) – пов’язана із підмережею, яка відноситься до даного входу.
Наступний стрибок (Next Hop) – рекомендація щодо наступного стрибка, який може використоати раутер для висилання данограми до підмережі або станції, вказаної у даному вході.
Для забезпечення взаємодії з RIPv1 документ RFC 1723 визначає такі обмеження на інформацію, яку висилають раутери RIPv2 для раутерів RIPv1:
інформація, внутрішня відносно однієї мережі, ніколи не повинна оголошуватися в іншій мережі;
інформація щодо більш специфічної підмережі не може оголошуватися, якщо раутери RIPv1 розглядають її як маршрут до станції;
маршрути до надмереж не повинні оголошуватися, якщо вони можуть бути неправильно інтерпретовані раутерами RIPv1.
RIPv2 також використовує багатоадресність замість широкомовності, що зменшує завантаженість станцій, які не читають повідомлень RIPv2. Ця опція може бути сконфігурована для кожного інтерфейсу для оптимізації використання властивостей RIPv2 у змішаних мережевих середовищах (із використанням RIPv1 і RIPv2).