Граничний шлюзовий протокол (Border Gateway Protocol)
Зовнішні шлюзові протоколи опрацьовані для маршрутування між доменами (автономними системами). Першим із цих протоколів був зовнішній шлюзовий протокол (Exterior Gateway Protocol - EGP), однак йому властиві певні недоліки включно із тим, що він є більше протоколом досяжності, аніж протоколом раутінгу. Граничний шлюзовий протокол (Border Gateway Protocol - BGP) усунув більшість проблем протоколу EGP і може розглядатися як наступне покоління EGP. BGP – це протокол раутінгу між автономними системами, створений для використання в Internet. Інформація про досяжність мереж, якою обмінюються протоколи BGP, встановлені на різних раутерах, забезпечує достатньо даних для виявлення петель раутінгу і для здійснення рішень раутінгу, які базуються на На відміну від EGP, він дозволяє виявлення петель раутінгу. BGP у версії 3 опублікований у RFC 1163. Відповідно до потреб Internet, BGP постійно розвивається. Наступні версії BGP будуть мати здатність агрегувати групи подібних маршрутів в один маршрут.
Основи технології
Хоч BGP опрацьований для раутінгу між автономними системами, він може працювати також всередині AS, яка повинна міститися у тій самій фізичній мережі. Раутери BGP всередині однієї AS комунікуються один з одним, щоб досягнути сумісного бачення автономної системи і визначення того, котрий раутер всередині AS може бути пунктом сполучення із іншою зовнішньою автономною системою. Певні AS є тільки транзитними каналами для мережевого трафіку, тобто цей трафік ані не створюється в них, ані не призначаний для них. BGP повинен взаємодіяти з довільними протоколами раутінгу всередині транзитних AS.
Модифікаційні повідомлення BGP складаються з пар “номер мережі – AS-шлях”. AS-шлях містить рядок AS, через які може бути досягнена певна мережа. Ці модифікаційні повідомлення пересилаються за допомогою транспортного механізму TCP для забезпечення надійного доручення.
Початковий обмін даними між двома раутерами містить цілу таблицю раутінгу BGP. Наступні повідомлення висилаються при змінах у таблицяхї раутінгу. На відміну від деяких інших протоколів раутінгу, BGP не вимагає періодичного оновлення цілої таблиці раутінгу. Замість цього раутери, які використовують BGP, зберігають останню версію кожної відповідної таблиці раутінгу. Хоч BGP обслуговує таблицю раутінгу з усіма можливими шляхами до певної мережі, то він оголошує тільки основний (оптимальний) шлях у своїх модифікаційних повідомленнях.
Метрика BGP – це довільне число (unit number), яке визначає ступінь надання переваги для конкретного шляху. Ці метрики звичайно призначає мережевий адміністратор через кофігураційні файли. Ступінь переваги може базуватися на довільній кількості критеріїв включно із лічильником AS (шлях із найменшою кількістю AS звичайно найкращий), типом зв’язку (чи зв’язок стабільний? швидкий? надійний?) та іншими факторами.
Формат пакету
Формат пакету BGP показаний на рис. 3.72.
Р
ис.
3.72.
Формат заголовка пакету BGP.
Пакет BGP має спільний 19-байтовий заголовок, який складається із таких трьох полів:
Маркер (marker) – містить значення, яке може прогнозувати приймач повідомлення. Це поле використовується для автентифікації.
Довжина (length) – містить повну довжину повідомлення в байтах.
Тип (type) – визначає тип повідомлення.