2. Формат пакету riPv1 для ip-застосувань

Р ис. 3.53 показує формат RIP-пакету версії 1 (RIPv1) для IP-реалізації, як це визначено RFC 1058 для IP-мереж в Internet. Інші варіанти RIP містять незначні відмінності у форматах і/або назвах полів, але базовий алгоритм раутінгу залишається незмінним.

Рис. 3.53. Формат пакету RIP.

Поля RIP-пакету мають такі значення:

Команда (command) – позначає, чи пакет є запитом, чи відповіддю (1 – запит, 2 – відповідь). Команда-запит запитує систему-відповідач про вислання всієї або частини її таблиці раутінгу. Призначення, від якого очікується відповідь, вказане далі в пакеті. Команда-відповідь є реплікою на запит або, частіше, добровільною регулярною модифікацією раутінгу. У пакет-відповідь система-відповідач включає всю або частину своєї таблиці раутінгу. Регулярні повідомлення про модифікацію раутінгу включають цілу таблицю раутінгу.

Номер версії (version number) – визначає номер реалізованої версії RIP (для RIPv1 –це 1). При можливості багатьох реалізацій RIP в об’єднанні мереж це поле застосовується для сигналізації про різні, можливо несумісні реалізації.

Ідентифікатор сімейства адрес (Address family identifier) – наступне поле після 16-бітового поля, заповненого нулями, яке визначає конкретне сімейство адрес, яке використовується. Для Internet це звичайно сімейство IP-адрес (значення ідентифікатора дорівнює 2), однак можуть бути представлені також інші типи мереж.

IP-адреса мережі k (IP-address k) – слідує за іншим полем, заповненим нулями. Для Internet-реалізацій це поле звичайно містить IP-адресу k-ї мережі, до якої скероване повідомлення.

Метрика (metric) – слідує за двома 32-бітовими полями, заповненими нулями, і визначає лічильник стрибків. Лічильник стрибків для безпосередньо під’єднаного інтерфейсу дорівнює 1, а кожен проміжний раутер збільшує значення лічильника на 1 до максимального значення 15; значення лічильника 16 позначає відсутністьмаршруту до призначення.

В одному RIP-пакеті може міститися до 25 наборів полів від ідентифікатора сімейства адрес до поля метрики, тобто до 25 повідомлень для різних призначень. При 25 маршрутах повідомлення має довжину 2520+4=504 байти, що відповідає максимальній довжині повідомлення у 512-байтовій данограмі UDP. Для переносу інформації від великих таблиць раутінгу використовуються багаточастинні RIP-пакети.

Подібно до інших протоколів раутінгу, RIP використовує певні таймери для регулювання своїх параметрів:

Таймер модифікації RIP-раутінгу t₁ у загальному випадку встановлюється на 30 с, тобто кожен раутер може вислати повну копію своєї таблиці раутінгу до всіх сусідів кожних 30 секунд.

Таймер нечинного маршруту t₂ визначає, скільки часу повинно минути до того, коли раутер, який обслуговує певний маршрут, сприйме маршрут як недійсний. Типове початкове значення для цього таймера дорівнює 90 с. Коли маршрут позначений як нечинний, то сусіди повідомляються про цей факт. Це повідомлення повинне з’явитися перед вичерпанням таймера вилучення маршруту t₃.

Коли таймер вилучення маршруту t₃ вичерпується, то маршрут видаляється із таблиці раутінгу. Типове початкове значення для цього таймера дорівнює 270 с.