ЗМІСТ

Ризик-менеджмент як система управління ризиком. Стратегія й тактика управління ризиком. Об’єкт та суб’єкт управління в ризик-менеджменті. Інформаційне забезпечення функціонування ризик-менеджменту. Два типи функцій ризик-менеджменту. Функції об’єкта управління. Функції суб’єкта управління: прогнозування, організація, регулювання, кординація, стимулювання, контроль. Процес управління ризиком, його етапи: визначення мети; розпізнавання ризику; оцінювання ризику; вибір методів управління ризиком; застосування обраного методу; оцінювання результатів. Особливості управління ризиками фірми. 6

Загальні методи оцінювання ризику. Якісні та кількісні оцінки ризику. Контрольовані фактори, що створюють ризик; неконтрольовані (невизначені й випадкові) фактори ризику. Об'єктивні й суб'єктивні підходи до кількісної оцінки ризику. Ймовірність виникнення збитків порівняно з прогнозованим варіантом як міра ризику. Зона припустимого ризику; зона критичного ризику; зона катастрофічного ризику. Міра ризику, визначена за величиною очікуваного збитку. Усереднений за ймовірністю збиток як міра ризику; коефіцієнт ризику щодо короткострокового прогнозу. Ризик як невідповідність очікуванням; математичне сподівання як міра ризику; середнє квадратичне відхилення як ступінь ризику. Міра ризику, визначена середнім квадратичним відхиленням. 7

Визначення міри ризику за допомогою коефіцієнта варіації; градація ризиків за коефіцієнтом варіації. Безрозмірні показники ризику; коефіцієнти ризику; шкала градацій ризику за коефіцієнтами ризику. Коефіцієнт покриття ризику; шкала градацій ризику за цим показником. Коефіцієнт ризику планових показників; градація ризиків за коефіцієнтом планових показників. 7

Зони припустимого, критичного та катастрофічного ризиків. Критерії ризику. Крива щільності розподілу ймовірностей збитків; гіпотези, прийняті при побудові цієї кривої. Функція розподілу випадкових збитків. Імовірність допустимих, критичних, катастрофічних збитків. Функція й крива ризику; припущення, прийняті при побудові кривої ризику. Показники припустимого, критичного, катастрофічного ризиків. Критерії припустимого, критичного й катастрофічного ризиків; їх графічна інтерпретація. 8

Найпростіша лотерея. Геометрична інтерпретація ставлення до ризику об'єктивіста, оптиміста й песиміста. Проста та складена лотереї. Аксіома звідності. Поняття корисності. Середня очікувана корисність. Функція корисності. Принцип фон Неймана-Моргенштейна. Функція несхильності до ризику. Приклади основних функцій корисності. 9

Серед кількісних методів оцінювання ризику в менеджменті виділяють оцінювання ризику в абсолютному й відносному вираженні. 20

. (11) 23

1. У відносному вираженні ризик вимірюють за допомогою безрозмірної величини - коефіцієнта ризику, який представляється у вигляді: 24

2. У відносному вираженні ризик вимірюють також і за допомогою іншого коефіцієнта ризику, представленого наступною безрозмірною величиною: 25

Інвестор залишає частину власного капіталу на збереження під практично безризиковий відсоток , вкладаючи інші кошти в ризикові акції. За оцінками експертів середня очікувана норма прибутку по ризикових акціях становить ; ризик, пов'язаний з коливанням очікуваного прибутку – . Оцінити ймовірність уникнення банкрутства. 37

. 37

. 38

Отже, імовірність уникнути банкрутства становить не менш . 38

ВСТУП

Економічний ризик – об’єктивно-суб’єктивна категорія, пов’язана з подоланням невизначеності та конфліктності, притаманних економіці, що відображає міру досягнення бажаного результату, невдач або відхилення від мети з урахуванням впливу контрольованих і неконтрольованих факторів при наявності прямих і зворотних зв’язків.

Об'єкт ризику – економічна система, ефективність і умови функціонування якої свідомо точно не відомі.

Під суб’єктом ризику розуміють особу (або колектив), що зацікавлена у результатах управління об’єктом ризику й здатна компетентно приймати рішення щодо об’єкта ризику.

Джерело ризику – це фактори (явища, процеси), які слугують причиною невизначеності результатів (конфліктності).

При ринковій економіці ризик існує через об’єктивні, властиві економіці категорії конфліктності й невизначеності, відсутності повної інформації, неможливості здійснення точного прогнозу щодо цілого ряду параметрів економічних об'єктів і процесів, які аналізуються. Щоб вижити в умовах ринку, жорсткої конкуренції потрібно впроваджувати нові технології, йти на сміливі, нетрадиційні дії, які у свою чергу підвищують ризик. Необхідно навчитися прогнозувати події, оцінювати економічний ризик і йти на нього, але не переходити припустимих меж. Виправданий ризик – необхідний атрибут у стратегії й практиці ефективного менеджменту. Основне завдання теорії економічного ризику – це управління ризиком, зведення його до прийнятних величин (а не запобігання!), зниження можливих збитків.

Управління ризиком означає правильне розуміння ступеня ризику, що загрожує фінансовим результатам господарської діяльності. Точне оцінювання фінансовим менеджером дійсної вартості ризику дозволить йому об'єктивно уявити обсяг можливих збитків і намітити шляхи щодо їх запобігання або зменшення, а у випадку неможливості запобігання збитків забезпечити їх відшкодування.

Ризик – це фінансова категорія. Тому на ступінь і величину ризику можна впливати через фінансовий механізм. Такий вплив здійснюється за допомогою прийомів фінансового менеджменту й особливої стратегії. У сукупності стратегія й прийоми утворюють єдиний механізм управління ризиком, тобто ризик-менеджмент.

Ризик-менеджмент за економічним змістом являє собою систему управління ризиком і фінансовими відносинами, що виникають у процесі цього управління. Таким чином, ризик-менеджмент є частиною фінансового менеджменту.

Кінцева мета ризик-менеджменту відповідає цільовій функції підприємництва. Вона полягає в одержанні найбільшого прибутку при оптимальному, прийнятному для підприємця, співвідношенні прибутку й ризику.

У теорії ризик-менеджменту:

• проводиться класифікація видів ризиків;

• розробляються способи оцінювання ступеня ризику;

• визначаються зміст, механізм і прийоми управління ступенем ризику;

• визначається місце ризику в інвестуванні капіталу;

• досліджується організація страхового бізнесу й страхової діяльності; сутність і структура процесу страхування й перестрахування, їх види й форми.

Практичне використання системи ризик-менеджменту дозволяє:

• оцінити розмір ризику і його ймовірність;

• вибрати оптимальну господарську ситуацію й найменш ризикове вкладення капіталу;

• знайти прийнятний у даній ситуації прийом зниження ступеня ризику;

• розрахувати розмір страхової тарифної ставки, страхову суму, страховий внесок, страхове відшкодування, а також виконати інші розрахунки зі страхування й перестрахування.

1. Програма курсу «управління ризиком»

1.1. Ризик-менеджмент як система управління ризиком

Тема 1. Вступ. Поняття ризику. Види й класифікація ризиків

Ризик як історична й економічна категорії. Об'єкт та суб'єкт ризику. Джерела ризику. Поняття ризик-менеджменту. Основні теоретичні аспекти ризик-менеджменту. Практичне використання системи ризик-менеджменту. Види й класифікація ризиків. Чисті й спекулятивні ризики. Природні, екологічні, політичні ризики. Розподілення комерційних ризиків за структурною ознакою: майнові, виробничі, торгові, фінансові ризики. Ризики, пов'язані з купівельною спроможністю грошей: інфляційні й дефляційні ризики, валютні ризики, ризики ліквідності. Ризики прямих фінансових втрат: біржовий ризик, селективний ризик, ризик банкрутства, кредитний ризик.

Тема 2. Сутність й зміст ризик-менеджменту

Ризик-менеджмент як система управління ризиком. Стратегія й тактика управління ризиком. Об’єкт та суб’єкт управління в ризик-менеджменті. Інформаційне забезпечення функціонування ризик-менеджменту. Два типи функцій ризик-менеджменту. Функції об’єкта управління. Функції суб’єкта управління: прогнозування, організація, регулювання, кординація, стимулювання, контроль. Процес управління ризиком, його етапи: визначення мети; розпізнавання ризику; оцінювання ризику; вибір методів управління ризиком; застосування обраного методу; оцінювання результатів. Особливості управління ризиками фірми.

Тема 3. Організація ризик-менеджменту

Етапи організації ризик-менеджменту: мета ризику; інформація про навколишнє оточення; облік вартості ризику; право вибору рішення й право відповідальності за нього. Багатоваріантність й динамічність ризик-менеджменту. Інтуїція, інсайт та евристичні прийоми в розв’язанні ризикових задач. Основні правила ризик-менеджменту. Поняття коефіцієнта ризику як співвідношення максимально можливого обсягу збитку до обсягу власних фінансових ресурсів інвестора.

Тема 4. Стратегія управління ризиком

Правила стратегії ризик-менеджменту. Сутність правила максимуму виграшу. Правило оптимальної імовірності результату. Правило оптимального коливання результату. Суть правила оптимального поєднання виграшу й величини ризику. Способи вибору рішення: за умови відомих імовірностей можливих господарських ситуацій; за умови відомих оцінок відносних значень імовірностей можливих господарських ситуацій; за умови існування основних напрямів оцінювання результатів вкладення капіталу. Приклади способів вибору рішення. Визначення величини ризику як різниці між показниками норми прибутку на вкладений капітал на основі точних й орієнтовних даних про умови господарської ситуації. Напрями оцінювання результатів вкладення капіталу: вибір максимального результату з мінімальної величини; вибір мінімальної величини ризику з максимальних ризиків; вибір середньої величини результату. Приклади напрямів оцінювання результатів вкладення капіталу.

Тема 5. Прийоми ризик-менеджменту

Прийоми управління ризиком. Засоби вирішення ризикових ситуацій: уникнення ризику; утримання ризику; передача ризику; зниження ступеня ризику. Контроль за ризиком; прийоми зниження ступеня ризику. Диверсифікація ризиків. Спосіб ухиляння від ризику. Запобігання збитків. Мінімізація втрат. Передача контролю за ризиком (трансфер). Використовування додаткової інформації для зниження ступеня ризику; вартість повної інформації. Лімітування. Самострахування, його сутність й основна задача; натуральні страхові фонди; резервні грошові фонди. Суть страхування. Аналіз економічної ефективності страхування й самострахування.