88. Викор-ня в еа сальдового способу.

Сальдовий і балансовий прийом застосовується коли відомі деякі однорідні показники і є можливість через них визначити значення інш. показників чи факторів, перевірити їх взаємозв’язок. Сальдовий прийом викор-ся для аналізу фін. стану під-ва та перевірки вірності розрахунків, виконаних прийомом ланцюгових підстановок, абсолютних чи відносних різниць, тощо.

Часто застосовують сальдовий метод як різновид балансового методу. За цим методом можна визначити величину останнього фактора, якщо вже відомі сумарний вплив усіх інших (крім нього) факторів і загальна зміна результатив­ного показника. Сальдовий метод доречно використовувати там, де прямий розрахунок впливу будь-якого фактора є технічно складним або не зручним з інших міркувань (занадто трудоміс­ткий тощо).

Проте слід дуже обережно користуватися цим методом, оскіль­ки будь-який прорахунок на попередніх етапах автоматично при­зводить до помилки на останній стадії розрахунку. До речі, ця помилка має системний характер і зберігає загальний баланс по­казників або факторів.

89(68) Оцінка платоспроможності підприємства.

Платоспроможність — це здатність підпр-ва своєчасно і повністю виконувати свої платіжні зобов'язання, що витікають з виробн., торгових, кредитних та інш. операцій грош. характеру.

Платоспроможність підпр-ва — найважливіший показник, який характеризує фін. стан підпр-ва, форми і умови його виробн. та комерційних угод.

Оцінка платоспроможності проводиться за даними балансу-нет­то на основі характеристики обігових активів (часу, необхідного для перетворення їх у грош. кошти).

Платоспроможність підпр-ва підтверджується відсутністю простроченої заборгованості бюджету, банкам, постачальникам та інш. кредиторам і можливістю своєчасно виконувати всі розрахун­ки з постачальниками та працівниками (по з/п).

Якщо є заборгованість, то платоспроможність незадовільна. При відсутності заборгованості проводиться розрахунок платоспроможності.

Прогноз платоспроможності проводиться на основі порівняння майбутніх надходжень і платежів. Для цього використовуються відносні показники ліквідності. Ці показники відрізняються між собою набо­ром ліквідних засобів, що використовуються для покриття короткострок. зобов'язань; базуються на емпіричних даних статистики.

Ліквідність — це ступінь покриття зобов'язань під­пр-ва його активами, термін перетворення яких у гроші по­винен відповідати терміну погашення зобов'язань. Ліквідність — поняття більш широке, ніж платоспроможність.

Зіставлення найбільш ліквідних засобів і швидко реалізовува­них активів з найбільш терміновими зобов'язаннями і короткост­р. пасивами дають змогу визначити поточну ліквідність. Порівняння повільно реалізовуваних активів з довгостр. пасивами відображають перспективну ліквідність. Поточна ліквідність показує платоспроможність (неплатоспро­можність) підпр-ва на найближчий до розглядуваного мо­менту відрізок часу. Перспективна ліквідність — це прогноз пла­тоспроможності на основі порівняння майбутніх надходжень і платежів.

Коефіцієнт відновлення (втрати) платоспроможності визначається за формулою:

К_плк – коефіцієнт поточної ліквідності на кінець звітн. періоду; К_плп – коефіцієнт поточної ліквідності на початок звітн. періоду; В_п – період відновлення (втрати) платоспроможності; Т — три­валість звітн. періоду в місяцях.

При розрахунку коефіцієнта відновлення платоспроможності В_п приймають за 6 місяців, а при розрахунку коефіцієнта втрати плато­спроможності — за 3 місяці.

Результати розрахунку описаних коефіцієнтів використовуються балансовою комісією для оцінки:а) про задовільність структури балансу і платоспроможності підпр-ва (якщо коефіцієнт поточної ліквідності < 2 і ко­ефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами < 0,1 — підпр-во не платоспроможне); б) про наявності у підпр-ва-боржника реальної можливості відновити свою платоспроможність; в) про загрози втрати підпр-вом платоспроможності, якщо воно найближчим часом не зможе виконати свої обов'язки перед кредиторами (якщо коефіцієнт відновлення платоспроможності < 1).