2. Структура роботи

Основними складовими елементами роботи є:

титульний аркуш;

реферат;

зміст;

перелік умовних скорочень (за необхідності);

вступ;

основна частина;

висновки;

список використаної літератури;

додатки (за необхідності).

ТИТУЛЬНИЙ АРКУШ

Титульний аркуш роботи містить найменування вищого закладу освіти, де виконана робота; прізвище, ім'я, по батькові автора; назву роботи; шифр і найменування спеціальності; кваліфікаційний рівень, на який претендує студент; прізвище, ім'я, по батькові наукового керівника, його посада, науковий ступінь і вчене звання, місто і рік захисту. На титульному аркуші роботи обов'язково зазначають «На правах рукопису».

Весь текст титульного аркуша друкують шрифтом Times New Roman розміру 14. Назву роботи друкують тим же розміром шрифту, лише заголовними літерами.

РЕФЕРАТ

Написання реферату - заключний етап виконання магістерської роботи перед поданням її до захисту. Реферат є коротким (обсягом 1 стор.) викладом змісту роботи, в якому зазначають матеріали і методи, мета і завдання дослідження, найістотніші результати, їх новизна, основні висновки, кількість ілюстрацій та бібліографія (кількість назв робіт у списку використаної літератури).

ЗМІСТ

Зміст вказують на початку магістерської роботи. Він містить найменування та номери початкових сторінок усіх розділів, підрозділів та пунктів (якщо вони мають заголовок), зокрема вступу, основної частини, висновків до розділів, загальних висновків, додатків, списку використаної літератури тощо.

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ, СКОРОЧЕНЬ і СИМВОЛІВ (за необхідності)

Якщо в роботі вжита специфічна термінологія, а також використані маловідомі скорочення, нові символи, позначення, то їх перелік може бути поданий у вигляді окремого реєстру, який розміщують перед вступом.

Перелік необхідно друкувати двома колонками, в яких ліворуч за абеткою наводять скорочення, праворуч - їх детальне розшифрування.

Якщо в роботі спеціальні терміни, скорочення, символи, позначення повторюються менше трьох разів, перелік не складають, а їх розшифрування наводять у тексті під час першого згадування.

ВСТУП

Розкриває сутність і стан наукової проблеми (постановка задачі) та її значущість, підстави і вихідні дані для розроблення теми, обґрунтування необхідності проведення дослідження.

У вступі дається загальна характеристика кваліфікаційної (дипломної) роботи у такій послідовності.

^ Актуальність теми

Обґрунтовують актуальність і доцільність роботи для розвитку відповідної галузі науки. Висвітлення актуальності не повинно бути багатослівним. Досить кількома реченнями висловити головне - сутність проблеми або наукового завдання.

^ Мета і завдання дослідження. Формулюють мету роботи і завдання, які необхідно виконати для досягнення поставленої мети. Не варто формулювати мету як "Дослідження...", "Вивчення...", тому що ці слова вказують на засіб досягнення мети, а не на саму мету.

Об'єкт дослідження - це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію й обране для вивчення.

Предмет дослідження міститься в межах об'єкта.

Об'єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне і часткове. В об'єкті виділяють ту його частину, яка є предметом дослідження. Саме на неї спрямована основна увага здобувана, оскільки предмет дослідження визначає тему кваліфікаційної роботи, що зазначається на титульному аркуші.

Методи дослідження. Подають перелік методів дослідження, використаних для виконання поставлених у роботі завдань. Перераховувати їх треба коротко та конкретно, визначаючи, що саме досліджувалось тим чи Іншим методом. Це дасть змогу пересвідчитись у логічності та прийнятності вибору саме цих методів.

Наукова новизна здобутих результатів

Подають коротку анотацію нових наукових положень (рішень, підходів), запропонованих здобувачем особисто (вперше одержано, удосконалено, набуло подальшого розвитку). Сформульоване наукове положення повинно читатись і сприйматись легко й однозначно (без нагромадження дрібних деталей та уточнень).

Теоретичне та практичне значення одержаних результатів

У дипломній роботі, що має теоретичне значення, треба подати відомості про наукове використання результатів досліджень або рекомендації щодо їх використання, а в роботі, що має прикладне значення, треба подати відомості про практичне застосування здобутих результатів або рекомендації, як їх використовувати.

Апробація результатів дослідження

Вказують, на яких наукових конференціях, семінарах, нарадах тощо були оприлюднені результати досліджень, викладені у роботі.

Публікації (якщо такі є): вказують, у яких журналах, збірниках, матеріалах і тезах конференцій було опубліковано результати дослідження.

ОСНОВНА ЧАСТИНА

Основна частина кваліфікаційної (дипломної) роботи складається з розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів. Кожний розділ починається з нової сторінки. Основному тексту кожного розділу може передувати передмова з коротким описом вибраного напряму та обгрунтуванням застосованих методів досліджень. У кінці кожного розділу формулюють висновки із стислим викладенням наведених у розділі наукових і практичних результатів, що дає змогу вивільнити загальні висновки від другорядних подробиць.

У розділах основної частини подають матеріал, як правило, в такій послідовності:

Розділ 1 - огляд літератури за темою і вибір напрямів досліджень.

Розділ 2 - виклад загальних підходів і основних методів досліджень, опис теоретичних і (або) експериментальних досліджень.

Розділ З - аналіз і узагальнення результатів досліджень.

Залежно від досліджуваної проблеми та галузі знань магістерська (дипломна) робота може мати різну кількість розділів.

У першому розділі студент окреслює основні етапи розвитку наукової думки за своєю проблемою. Стисло, критично висвітлюючи роботи попередників, студент повинен назвати ті питання, що залишились невирішеними, а отже, визначити своє місце у розв'язанні проблеми. Бажано закінчити цей розділ коротким резюме стосовно необхідності проведення свого дослідження. Загальний обсяг огляду літератури не повинен перевищувати 20 % обсягу основної частини кваліфікаційної роботи.

У другому розділі, як правило, обґрунтовують вибір напряму досліджень, наводять методи виконання завдань і їх порівняльне оцінювання, розробляють загальну методику проведення емпіричних досліджень.

У наступних розділах з вичерпною повнотою викладають результати власних досліджень з висвітленням того нового, що автор вносить у розроблення проблеми.

Висновки

У висновках викладають найважливіші наукові та практичні результати, здобуті в роботі. У першому пункті висновків коротко оцінюють стан питання. Далі висновки мають містити відповіді на всі завдання, поставлені у вступі. Все це дасть змогу авторові засвідчити у висновках, що сформульованої у вступі мети досягнуто. Варто наголосити на окремих важливих здобутих результатах, обґрунтувати їх достовірність, викласти рекомендації щодо їх використання.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Список використаних джерел є елементом бібліографічного апарату, котрий містить бібліографічні описи використаних джерел, його розміщують після висновків.

Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованим твором або виписують з каталогів І бібліографічних покажчиків повністю без пропусків будь яких елементів, скорочення назв відповідно до сучасних вимог.

Літературу можна розміщувати одним із таких способів: у порядку появи посилань у тексті, в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків, у хронологічному порядку.

ДОДАТКИ

До додатків за необхідності доцільно включати допоміжний матеріал:

таблиці допоміжних даних;

проміжні математичні доведення;

формули та розрахунки;

анкети опитувань чи інших застосованих видів емпіричних досліджень;

протоколи й акти випробувань, впровадження, розрахунки економічного ефекту;

допоміжні ілюстрації.

Якщо додатки оформлюють на наступних сторінках магістерської (дипломної) роботи, кожний такий додаток повинен починатись з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований зверху малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово «Додаток А» і велика літера, що позначає додаток.

Додатки варто позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, І, І, Й, О, Ч, Ь, наприклад: Додаток А, Додаток Б. Один додаток позначають - Додаток А.

Текст кожного додатку за необхідності може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатку. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатку (літеру) і крапку, наприклад: А. 2 - другий розділ додатку А; В. 3. 1 - перший підрозділ третього розділу додатку В.

Ілюстрації, таблиці та формули, розміщені в додатках, нумеруються у межах кожного додатку, наприклад: рис. Д. І. 2 - другий рисунок першого розділу додатку Д; формула А. 1 - перша формула додатку А.