Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
коментар ГОСП. КОДЕКСУ УКРАЇНИ.doc
Скачиваний:
6
Добавлен:
25.11.2019
Размер:
7.07 Mб
Скачать

1. Орендар має право передати окремі об'єкти оренди в суборенду, якщо інше не передбачено законом або договором оренди.

2. Передача в суборенду цілісних майнових комплексів не допускається.

1. У орендаря, який взяв в оренду державне або комунальне майно, не завжди існує потреба у використанні всіх об'єктів, що входять до його складу. Виходячи з цього закон надає йому право передавати окремі об'єкти оренди в суборенду. На відміну від порядку передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайму), встановленого ч. 1 ст. 774 ЦК, який передбачає, за загальним правилом, згоду наймодавця на таке передання, ч. 1 коментованої статті такої згоди не передбачає, однак законом або договором оренди можуть бути передбачені певні обмеження щодо суборенди державного або комунального майна, наприклад, шляхом встановлення певного переліку об'єктів, які не можуть передаватися в суборенду, або строку суборенди, меншого порівняно із строком оренди, необхідності згоди орендодавця на суборенду, заборони суборенди тощо.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону «Про оренду державного та комунального майна» орендар має право передати в суборенду нерухоме та інше окреме індивідуально визначене майно (верстати, обладнання, транспортні засоби, нежилі приміщення тощо), якщо інше не передбачено договором оренди. При цьому строк надання майна у суборенду не може перевищувати строку дії договору оренди.

Плата за суборенду майна не повинна перевищувати орендної плати орендаря (ч. З ст. 22 Закону «Про оренду державного та комунального майна»).

Порядок використання плати за суборенду майна визначається: КМУ — для об'єктів, що перебувають у державній власності; органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим, — для об'єктів, які належать Автономній Республіці Крим; органами місцевого самоврядування — для об'єктів, що перебувають у комунальній власності.

2. Частина 2 коментованої статті встановлює заборону за будь-яких умов передавати в суборенду цілісні майнові комплекси державних або комунальних підприємств чи їх структурних підрозділів.

Оскільки коментована стаття не встановлює іншого, до договору суборенди мають застосовуватися положення ГК про договір оренди.

Стаття 289. Викуп (приватизація) об'єкта оренди

1. Орендар має право на викуп об'єкта оренди, якщо таке право передбачено договором оренди.

2. Умови викупу орендованого державного (комунального) майна (цілісного майнового комплексу) визначаються відповідно до закону.

3. Орендар має право у будь-який час відмовитися від здійснення передбаченого в договорі права на викуп об'єкта оренди.

4. Приватизація цілісних майнових комплексів, зданих в оренду, здійснюється у випадках і порядку, передбачених законом.

1. Частина 1 коментованої статті встановлює право орендаря на викуп об'єкта оренди, проте ставить його у залежність від того, чи передбачено таке право умовами договору (оренда з викупом).

Слід зазначити, що оренда з викупом на початку трансформування відносин власності в Україні була чи не найпоширенішим способом приватизації об'єктів малої приватизації. Статтею 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що орендар має право на викуп орендованого майна відповідно до чинного законодавства з питань приватизації, а Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 15 вересня 1995 р. оренду державного майна з викупом було, по-суті, скасовано.

2. Умови викупу орендованого державного (комунального) майна (цілісного майнового комплексу) визначаються відповідно до Державної програми приватизації на 2000—2002 роки (діє до затвердження чергової Державної програми приватизації), згідно з якою у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, приміщення) орендар одержує право на викуп цього майна, якщо ним, за згодою орендодавця, здійснено за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна вартістю не менш як 25 відсотків залишкової (відновної за вирахуванням зносу) вартості майна (будівлі, споруди, приміщення, яке (поліпшення) неможливо відокремити від відповідного об'єкта без зав­дання останньому шкоди. (Вартість об'єкта приватизації у такому випадку визначається за допомогою експертної (незалежної) оцінки). Таке саме право одержує орендар у разі прийняття рішення про приватизацію відповідно до законодавства України (п. 51 Програми).

Як встановлено ст. 10 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», відповідний орган приватизації публікує в інформаційному бюлетені та місцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації, пе­релік об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, в якому зазначаються назва об'єкта приватизації та його місцезнаходження. Цей перелік публікується не пізніш як за 15 днів з дня прийняття рішення про затвердження переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу.

Згідно із ст. 11 вказаного Закону викуп застосовується щодо об'єктів малої приватизації, які:

не продані на аукціоні, за конкурсом;

включені до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу;

здані в оренду, якщо право на викуп було передбачено договором оренди, укладеним до набрання чинності Законом України «Про оренду державного та комунального майна».

Викуп майна підприємств, зданих в оренду, проводиться з додержанням вимог, передбачених чинним законодавством України про приватизацію.

Інформація про здійснення викупу об'єкта приватизації публікується в інформаційних бюлетенях органів приватизації, місцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації, протягом 15 календарних днів з дня укладення договору купівлі-продажу.

Ціна продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, визначається експертним шляхом або способами, що враховують потенційну прибутковість, відповідно до методики, затвердженої КМУ (за винятком об'єктів приватизації, розташованих у зоні гарантованого добровільного відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи).

Не допускається безоплатна передача у власність будівель (споруд, приміщень), крім випадків, передбачених чинним законодавством (ст. 12 Закону «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»).

3. У разі коли державний орган приватизації звертається до орендаря з пропозицією приватизувати орендоване майно, а орендар не погоджується на викуп такого майна, державний орган приватизації може запропонувати зазначене майно для продажу на конкурентних заса

дах. При цьому договір оренди зберігає свою силу для нового власника. Продаж орендованих нежилих приміщень, будівель та споруд незалежно від відомчого підпорядкування здійснюється шляхом приватизації відповідно до законодавства України (п. 53 Державної програми приватизації).

4. Крім викупу зданих в оренду об'єктів малої приватизації, ч. 4 коментованої статті встановлює можливість приватизації зданих в оренду цілісних майнових комплексів, що не відносяться до об'єктів малої приватизації.

Приватизація цілісних майнових комплексів здійснюється у випадках і порядку, передбачених, зокрема, ст. 17 Закону «Про приватизацію державного та комунального майна», відповідно до якої приватизація зданих в оренду цілісних майнових комплексів державних підприємств, організацій та їх структурних підрозділів, крім невеликих державних підприємств, здійснюється шляхом продажу належних державі акцій відкритих акціонерних товариств (далі — товариства), заснованих державними органами приватизації та орендарями.

Після затвердження плану приватизації засновники у десятиденний строк приймають рішення про створення товариства, затверджують його статут і в установленому порядку подають документи до місцевого органу виконавчої влади для державної реєстрації товари­ства. Плата за його реєстрацію не справляється. Рішення про створення товариства є установчим договором.

При перетворенні орендного підприємства у відкрите акціонерне товариство його засновниками виступають: з боку держави — відповідний державний орган приватизації, а з боку орендаря — господарське товариство, створене орендарями.

До завершення продажу акцій, передбаченого планом розміщення акцій (планом приватизації), і перших загальних зборів акціонерів приватизованого підприємства керівництво підприємством покладається на адміністрацію орендного підприємства, що приватизується.

З моменту реєстрації товариства договір оренди вважається розірваним, діяльність підприємства, створеного на базі орендованого майна, або будь-якого суб'єкта підприємницької діяльності, який орендує майно, припиняється, товариство стає правонаступником прав і обов'язків орендаря.

До статутного фонду товариства вноситься державне майно, здане в оренду (за винятком майна, що не підлягає приватизації або щодо якого встановлено особливий порядок приватизації), та майно, яке є власністю орендаря.

На вартість свого внеску орендар отримує акції створеного товариства.

Продаж акцій, що належать державі, здійснюється державними органами приватизації згідно із законодавством про приватизацію.

Члени організації орендарів, члени трудового колективу підприємства, створеного орендарем, а також колишні працівники об'єкта приватизації, які вийшли на пенсію, звільнені на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП і не працюють з моменту звільнення на інших підприємствах, особи, які мають право відповідно до законодавства повернутися на попереднє місце роботи на цьому підприємстві, та інваліди, звільнені у зв'язку з каліцтвом або професійним захворюванням, мають право на придбання акцій за кошти відповідно до ст. 25 Закону "Про приватизацію державного та комунального майна".

Якщо вартість майна, яке вноситься орендарем (організацією орендарів або господарським товариством, створеним членами трудового колективу підприємства, що приватизується) до статутного фонду товариства, становить менше 25 відсотків його статутного фонду і з урахуванням вартості акцій, придбаних переліченими особами, не перевищує цього розміру, •вони мають право на додаткове придбання за кошти акцій, що перебувають у державній власності, за їх номінальною вартістю у межах 25 відсотків статутного фонду товариства, але не більш суми у 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на кожного члена організації орендарів (члена трудового колективу підприємства — засновника господарського то­вариства, яке є орендарем).

У разі відмови орендаря виступити засновником акціонерного товариства приватизація майна, зданого в оренду, здійснюється без його згоди в порядку, визначеному ст. 18 Закону «Про приватизацію державного та комунального майна». У цьому разі договір оренди зберігає чинність для нового власника приватизованого майна.

Стаття 290. Оренда землі у сфері господарювання