7. Напрямки реформування фінансової системи України на сучасному етапі.

на сучасному етапі становлення українська фінансова система має ряд проблем, що перешкоджають та гальмують її розвиток. До основних проблем варто віднести: невизначеність моделі фінансової системи нашої держави; відсутність послідовності в проведенні реформ та нечітку визначеність з їх спрямуванням; незбалансованість системи державних фінансів; розвиток тіньової економіки тощо. Можна також виділити низку найбільш актуальних шляхів вирішення вищезазначених проблем. Зокрема, це: – розробка стратегії розвитку фінансової системи України; – розробка механізму регулювання рівня іноземного капіталу у вітчизняній фінансовій системі; – удосконалення чинної законодавчої бази у сфері регулювання роботи ланок фінансової системи; – зміцнення фінансів суб’єктів господарювання з метою посилення мотивації до ефективної роботи, інвестиційної діяльності; – налагодження фінансового механізму діяльності бюджетних установ, пошук нових джерел фінансових ресурсів в умовах дефіциту бюджетних коштів; – економне витрачання бюджетних коштів, посилення контролю за їх цільовим використанням; – реформа системи оподаткування в напрямку послаблення податкового тиску; – зменшення кількості і розмірів відрахувань у державні цільові фонди, відокремлення їх від бюджету; – раціональне використання коштів, залучених з допомогою державного кредиту, зміцнення довіри до державних цінних паперів; – цілеспрямований розвиток інститутів та інструментів фінансової системи та ін. Водночас, при обґрунтуванні тих чи інших пропозицій реформування фінансової системи України, обов’язково потрібно враховувати досвід зарубіжних країн, зокрема країн Європейського Союзу, до якого Україна планує вступити в перспективі. Як показав проведений аналіз, проблем у розвитку фінансової системи України ще досить багато і всі вони потребують суттєвих змін у фінансовій політиці держави. Але, якщо до недавнього часу головним завданням було пом’якшення наслідків глобальної економічної кризи та вихід з неї, то віднині принципом фінансової стратегії стає надійне забезпечення реалізації політики економічного зростання.

8. Фінансова політика як складова частина соціально-економічної політики держави, її основні принципи і завдання.

Фінансова політика - це комплекс державних за­ходів, що забезпечують ефективне функціонування фінансів і фінансової системи.

Фінансова політика є складовим елементом економічної політики держави, в якій визначаються:- основні напрями розвитку народного господарства країни;-загальний обсяг фінансових ресурсів держави;- джерела утворення фінансових ресурсів і напрямки їх використання;- створення ефективної системи управління фінансами;- опрацювання досконалого механізму регулювання та стимулювання економічно-соціальних процесів у державі за допомогою фінансових інструментів.

Головна мета фінансової політики держави полягає у підвищенні рівня суспільного добробуту шляхом оптимального розподілу ВВП між галузями національної економіки, соціальними групами населення та окремими територіями.

Сутність фінансової політики державивиявляється у поєднанні конкретних цілей та відповідних засобів, за допомогою яких вирішуються поставлені завдання. Цілі фінансової політики зумовлені потребами економічного розвитку і досягненням високого рівня індивідуального й суспільного добробуту. Основний вектор фінансової політики - забезпечення економічного зростання в країні через механізми фінансового впливу на попит і пропозицію, споживання, заощадження та інвестиції. Фінансова політика неодмінно має конкретне спрямування, а її реалізація завжди пов'язана зі знаходженням компромісу, між певними потребами і реальними можливостями.

Значення фінансової політики виявляється в тому, що правильно обрана фінансова політика:

- стимулює зростання виробництва, раціональне розміщення продуктивних сил по території країни;

- підвищує зацікавленість регіонів в розвитку господарства, використанні місцевих ресурсів;

- сприяє зміцненню і розвитку економічних зв'язків зі всіма країнами світу;

- призводить до підвищення матеріального і культурного рівня населення.

Для держав із ринковою економікою діють загальні принципи фінансової політики, на основі яких вона ґрунтується. До них належать:

1. Постійне сприяння розвитку виробництва, підтримання підприємницької активності й підвищення рівня зайнятості населення. Цього можна досягти за рахунок залучення вітчизняних та іноземних інвестицій в економіку, надання пільгового оподаткування підприємствам, удосконаленням податкової політики держави.

2. Мобілізація й використання фінансових ресурсів на забезпечення соціальних гарантій населення, розмір яких визначає розміри перерозподілу валового внутрішнього продукту через державний бюджет.

3. Вплив за допомогою фінансового механізму на раціональне використання природних ресурсів і заборону технологій, що загрожують здоров'ю людини. За допомогою таких фінансових інструментів, як податки, штрафні санкції, дотації держава вимагає від виробничих структур відшкодування витрат на відновлення природного середовища.

Залежно від тривалості періоду і характеру вирішуваних завдань, фінансова політика поділяється на фінансову стратегію і фінансову тактику.

9. Механізм розробки стратегії і тактики фінансової політики.

Фінансова політика залежно від тривалості періоду, на який вона розрахована, і характеру завдань, що вирішуються, включає фінансову стратегію і фінансову тактику. Фінансова стратегія - довготривалий курс фінансової політики, розрахований на перспективу, і передбачає рішення великомасштабних завдань, визначених економічною і соціальною стратегією держави. Фінансова тактика - поточна політика, що спрямована на вирішення конкретних завдань відповідного періоду на основі розробленої фінансової стратегії.  Фінансова політика, що не має стратегічних орієнтирів, а полягає лише у вирішенні тактичних завдань, має обмежений характер і, як правило, малоефективна. При відносній стабільності фінансової стратегії фінансова тактика повинна відрізнятись гнучкістю, що визначається змінністю, рухливістю економічних умов і соціальних факторів. Стратегія і тактика між собою пов'язані.

У фінансовій політиці стратегія утворює сприятливі можливості для вирішення тактичних завдань.Тактика, виявляючи вирішальні дільниці і вузлові проблеми розвитку економіки, соціальної сфери шляхом зміни способів, форм організації фінансових відносин, зв'язків, дозволяє в більш стислі строки, з найменшими затратами вирішувати завдання, які намічає фінансова стратегія. Для оцінки фінансової політики уряду і для рекомендації з її коригування в першу чергу необхідно мати ясну, чітку програму суспільного розвитку з виділенням інтересів всього суспільства чи його окремих груп, характеристикою перспективних і найближчих завдань, визначенням строків і методів їх вирішення.

Результативність фінансової політики тим вища, чим більше вона враховує потреби суспільного розвитку, інтереси, зацікавленість всіх прошарків і груп суспільства, конкретно-історичні умови і особливості життя. Не меншою мірою успіх політики залежить від якісної розробки механізму узгодження і реалізації зацікавленості шарів суспільства і наявності в державі об'єктивних можливостей, тобто механізму свідомого використання усесторонніх, деколи навіть суперечливих факторів впливу на хід реалізації політики, з врахуванням змін в соціальній структурі суспільства, в стані суспільної свідомості і психології.