Місцева дія (відмороження):

Відмороження пов’язані з довготривалим зниженням температури тканин окремих ділянок тіла при збереженні температури центрально розміщених органів та тканин організму в цілому на достатньому рівні.

Значення має прямий пошкоджуючий вплив низької температури та порушення живлення тканин за рахунок судинних змін (спазм з наступним паралічем судин, наступним стазом).

Ступені відмороження:

• І ступінь – шкіра багряно-червона або темно-синя з набряком; шкірний зуд, біль; через неділю зникає.

• ІІ ступінь – утворення міхурів на протязі 2-3 днів; в міхурах желеподібний жовтуватий вміст; навколо синюшна набрякла шкіра; заживає 2-3 тиж.

• ІІІ ступінь – некроз всієї шкіри, іноді – ПЖК. Множинні міхурі з геморагічним вмістом, дно їх темно-фіолетове; не чутливе до уколів. Тканини відторгаються з нагноєнням; заживлення 1,5 – 2 місяці.

• ІV ступінь – некроз всієї товщі м’яких тканин, в тому числі і кісток. Межа виявляється лише через 2 тижні. Відторгнення триває багато тижнів і навіть місяців. Результат – культя.

Загальна дія низької температури (охолодження):

Виникає при дії низької температури оточуючого середовища на організм людини при підвищеній вологості повітря та сильному вітрі, спричинюючи порушення механізмів терморегуляції і поступовому зниженні температури. 76% - в стані алкогольного сп’яніння.

Процес охолодження має фазовий характер:

• компенсаторна фаза - спочатку посилюються усі обмінні процеси( збільшення теплоутворення), звужуються судини (зменшення тепловіддачі)

• фаза декомпенсації (30 -27 гр) – дихання і пульс зменшуються, СС та АТ послаблюються, інтенсивність обмінних процесів падає. З’являються слабкість, апатія, маячня, сонливість, затьмарення.

• заключна фаза – (25 -22 гр) – всі процеси життєдіяльності затихають, настає смерть.

Вважається, що процес охолодження принципово зворотній ( навіть при 20гр).

Ознаки смерті від холоду:

Огляд трупа:

• кінцівки та голова притисненні до тулуба.

Зовнішнє дослідження трупа:

• червоні або рожево червоні трупні плями через надлишок кисню;

• «гусяча шкіра», скорочення калитки, підтягування яєчок.

Внутрішнє дослідження трупа:

• симптом Вишневського – множинні крововиливи на верхівках складок в слизовій оболонці шлунка ( травма нервових клітин сонячного сплетення з наступними трофічними змінами в стінках судин слизової оболонки );

• переповнення великих судин та серця кров’ю;

кров в лівій половині серця більш світла, ніж кров з правої половини (за рахунок оксигенованої крові з легень);точкові крововиливи в слизовій лоханок (Фабрикантов).

Питання, що стоять перед експертом:

1. Властивості холодового фактора.

- загальна дія холоду;

- місцева дія

2. Механізм утворення холодових пошкоджень:

- положення потерпілого;

- одночасність чи різночасність утворення холодового пошкодження;

- тривалість дії холоду;

- особливості організму, що піддався дії холоду;

- наявність та особливості одягу потерпілого;

- комбінована дія зовнішніх пошкоджуючих факторів;

- можливість отримання холодової травми в даних умовах;

- прижиттєвість отримання травми: механічні пошкодження на обличчі, руках та ногах від падіння при замерзанні та при повзанні.

При замерзанні (обледенінні) трупа замерзання тканинної рідини і крові веде до множинних дрібних розривів м’яких тканин і внутрішніх органів. Обледеніння головного мозку веде до розходження швів між кістками черепа та розтріскування м’яких тканин ( необхідне неодночасне замерзання голови та шиї – шия замерзає спочатку).

ПОШКОДЖЕННЯ ВІД ДІЇ ВИСОКОЇ ТЕМПЕРАТУРИ

Організм людини має здатність підтримувати температуру тіла на рівні 36-37гр. Процеси життєдіяльності можуть протікати в організмі людини у вузьких рамках: 22-25гр до 42-43гр. При підвищенні температури до 45-47гр супроводжується припиненням життя за рахунок згортання білків та інактивації ферментів.

Місцева дія високої температури:

В залежності від етіологічного фактора розрізняють опіки:

- термічні

- хімічні

- електричні

- радіаційні

Класифікація термічних опіків:

• опік І ступеня – зворотні нейроциркуляторні зміни в шкірі, що супроводжуються почервонінням та невеликим набряком.

• опік ІІ ступеня – гостре ексудативне запалення шкіри, відшарування епідермісу з утворенням міхурів з серозним вмістом, який через 3-4 дні гусне і стає гелеподібним. Немає рубця.

• опік ІІІ ступеня – некроз всієї товщі епідермісу і часткове (3а) чи повне (3б) відмирання дерми. Поверхня коричневого кольору з товстостінними міхурами з геморагічним вмістом. Відторгнення м’яких тканин на 2-3 тиж.

• опік ІV ступеня – загибель не тільки шкіри , але й усіх м’яких тканин та обвуглення. Рани, як правило, нагноюються.

Опікова хвороба: періоди:

• опіковий шок – спочатку збудження, потім гальмування. 1-3дні;

• гостра опікова токсемія – внаслідок всмоктування продуктів розпаду булка виникає важка інтоксикація з лихоманкою. 6-10 днів.

• опікова септикотоксемія – рани нагноюються, мікроорганізми попадають в кров.

Закінчується опікова хвороба:

- синдром опікового виснаження - в’ялозаживаючі рани, виснаження, атрофія внутрішніх органів;

- реконвалісценція.

Безпосередня причина смерті хворих:

• отруєння чадним газом;

• опіковий шок;

• дихальна недостатність внаслідок опіку дихальних шляхів;

• інфекційні ускладнення;

• кровотеча з стресових виразок та їх перфорація;

• опікове виснаження.

При обгоранні трупів – внаслідок теплового заклякання та ущільнення м’язів суглоби згинаються – поза боксера. Вскриваються порожнини суглобів та порожнини тіла, тоді органи чорніють.

Спалювання трупів – труп новонародженого можна спалити 11кг дров за 96хв. Труп дорослої людини за 4- 4,5год 21-29кг дров. Залишається 2,5-3кг решток. В газовій печі – за 2-3 год.

При підозрі на спалювання трупа обов’язково дослідження попелу з вогнища.

Питання, що стоять перед експертом:

1. Прижиттєвість та давність травми:

- достовірна ознака – карбоксигемоглобін в крові; (кров з серця та глибоких судин);

- кіпоть в дихальних шляхах та пазухах лобної кістки;

- опік дихальних шляхів;відсутність опіків в місцях фізіологічних складок

2. Характеристика пошкоджуючого фактора:

- тип пошкоджуючого фактора;

- при контактній дії – форма предмету.

3. Механізм виникнення опікової травми:

- ступінь дії;

- тривалість дії;

- місцеві умови;

- можливість отримати дані травми в конкретних умовах;

Загальна дія високої температури:

- перехідна теплова втома;

- тепловий набряк кінцівок;

- зневоднення;

- теплове знепритомлення та судоми;

- тепловий удар;

- сонячний удар.

Тепловий удар виникає внаслідок загального перегрівання організму з підвищенням температури тіла більше 41- 42гр. Після появи слабкості, почащання серцебиття та дихання, сухості в роті, спрагу, далі колапс, судоми та маячня, втрата свідомості. При важкій формі смерть настає раптово.

Сонячний удар - при прямій дії сонячних променів на голову ( асептичний енцефаліт).

Діагностика теплового чи сонячного ударів можлива лише за умови дослідження середовища перебування потерпілого.

електротравма

Електрична енергія може впливати на організм за допомогою:

• електричного струму;

• електромагнітного поля;

• іонізованого повітря.

Значення для ступеня пошкодження має:

• фізична характеристика струму:

«величина струму -0,025А –небезпечна; 0,08-0,1 –смертельна;

«напруга – чим вища , тим небезпечніша;

• умови його дії:

«площа контакту і сила притискання – тим менший опір тканин;

«тривалість дії

«петлі струму (йде по судинах та м’язах);

«тип струму - перемінний струм більш небезпечний;

«частота -40-50 – фібриляція шлуночків; сотня тисяч – УВЧ, діатермія.

• особливості організму потерпілого.

«опір тканин і органів, особливо епідермісу (товщина та вологість);

«одяг та взуття людини.

Механізм дії електричного струму:

1. Місцева – теплова, механічна та електролітична.

Теплова – веде до опіків та обвуглення, а також до розплавлення неорганічних складових кісток з утворенням «кісткових бус».

Механічна дія – утворюються садна, рани, тріщини, переломи, а також розриви тканини та взуття.

Електролітична дія – електролітичний розподіл рідин організму.

2. Загальна дія – полягає в порушенні тих електричних процесів, з якими пов’язані життєвоважливі процеси ( порушуються процеси збудження та гальмування – порушення роботи серця, дихання, нервової системи).

Безпосередня причина смерті – електрошок, первинна зупинка серця (рефлекторно або через подразнення блукаючого нерва), дихання (подразнення чи пошкодження дихального центру).

Безпосередня причина смерті в пізньому періоді –опіки, масивна кровотеча з ерозованих судин.

Зміни тканин та органів під впливом електротравми.

Електромітка – це специфічна ознака – у вигляді сірувато-білої чи жовтуватої ділянки округлої чи овальної форми, щільної на дотик, розмірами 0,8 – 1 см в діаметрі. Шкіра навколо них незмінена, волосся не обпалене.

Електромітки виявляються не тільки в місці входу та виходу, але й на протязі ходу петлі току, зазвичай на згинальній та розгинальній поверхнях в ділянці великих суглобів.

Електричні опіки – утворюються внаслідок виділення в місці контакту значної кількості тепла ( при високій напрузі. Вольтовій дузі). Супроводжуються некрозом всієї товщі шкіри, іноді обвуглюються і вигоряють м’які тканини. Вони є неболючими через некроз нервових волокон в ділянці ушкодження та в периферичних відділах.

Механічні пошкодження – садна, рвані, товчені та різані рани.

Зміни внутрішніх органів – повнокрів’я, рідка кров в порожнинах серця та великих судинах, множинні крововиливи. В м’язах відсутня поперечна посмугованість і множинні вогнища некрозу.

Пошкодження атмосферним струмом (блискавкою)

Блискавка – розряд атмосферного струму великої напруги (мільйони вольт) та величини (тисячі ампер).

Результат:

• смерть: одяг та взуття розірвані, розкидані навколо трупа; металічні деталі сплавлені. Іноді ніяких слідів немає.

• відрив кінцівок

• рани

• опіки (фігури блискавки) – внаслідок розширення судин.