Завдання для самостійної роботи
Методичні поради до організації самостійної роботи студента
Самостійна робота є основним засобом засвоєння студентами навчального матеріалу в позааудиторний час без участі викладача. Обсяг і зміст самостійної роботи визначається робочою програмою та робочим планом у межах встановленого обсягу годин із навчальної дисципліни, методичними вказівками викладача.
Самостійна робота студента забезпечується системою навчально-методичних засобів: конспектами лекцій викладача, підручниками, навчальними та методичними посібниками, монографічною літературою і періодикою, а також засобами самоконтролю (тестами, типовим пакетом контрольних завдань).
Матеріал, передбачений навчальним планом для засвоєння студентом у процесі самостійної роботи, виноситься на підсумковий контроль поряд із матеріалом, який опрацьовувався при проведенні аудиторних занять.
Викладач проводить діагностику якості самостійної роботи студента на індивідуальних заняттях. Вони проводяться в позааудиторний час за окремим графіком, складеним кафедрою.
Самостійна робота студента проводиться за такими напрямами:
Підготовка до семінарських занять (9 год.):
вивчення лекційного матеріалу;
вивчення теми за підручниками і посібниками;
опрацювання рекомендованої монографічної літератури та періодики, передбаченої списком літератури;
прочитання публіцистичних текстів, зазначених у списку літератури.
Опрацювання програмних питань, що не розглядаються на аудиторних заняттях і виносяться на самостійне опрацювання (5 год).
Підготовка до написання модульних контрольних робіт (3 год.).
Підготовка до підсумкового контролю (1 год).
Розподіл окремих питань із певних тем здійснено відповідно до трьох етапів оцінювання знань студентів:
Стиль ділової кореспонденції (листи, послання, грамоти і т. ін.) як оперативний засіб передачі інформації на далекі відстані.
Методика пошуку й опрацювання першоджерел (оригінальних рідкісних, колекційних газет і журналів).
Перші вірші українською мовою (В. Маслович) на сторінках “Харьковского Демокрита” (1816).
Театральна і художня критика в журналі “Украинский вестник” (1816-1819).
Прагнення І. Срезневського унормувати український правопис та вимову на сторінках “Украинского сборника” (1838, 1841).
Л. Белінський про “Ластівку”.
Альманах “Молодик” в оцінці інших видань.
Збірники творів М. Максимовича “Украинец” (1859, 1964) як завершення його журналістсько-видавничої діяльності.
Іншомовна журналістика в Галичині кін. XVIII-поч. XIX ст.
Приватні видання Івана Гушалевича 1849 р. у Львові.
Видання С. Шеховича “Лада” та “Семейная библиотека” на шляху до зради національним принципам.
І. Раковський та його часописи (“Церковная газета” й “Церковний вестник”) у Будимі.
Перший український рукописний часопис “Самостійне слово” (1854-1856) – спроба студентів Київського університету відновити видання.
Газета Л. Глібова “Черниговский листок” (1861-1863).
Східноукраїнська журналістика в роки найлютіших цензурних заборон (1863, 1876).
Перші сатирично-гумористичні часописи в Західній Україні (“Клепайло” А. Вахнянина, “Фірман”, “Жельман” О. Партицького, “Кропило”, “Страхопуд” Й. Ливчака).
Радикальна (соціалістична) преса у Західній Україні.
Причини розвитку української альманахової журналістики в Росії. Автори і зміст альманахів “Луна”, “Рада”, “Степ”, “Складка”.
Газети “Громадська думка” та “Рада” у процесі формування національної свідомості українців.
Територіальне розгалуження преси поза межами України після 1905 р.
Спеціалізовані видання в Галичині перед Першою світовою війною: правничі органи, просвітянська та педагогічна преса, лікарські та сатирично-гумористичні видання.
Специфіка українських видань Буковини та Закарпаття на поч. ХХ ст.
Виникнення преси німецькою, французькою, англійською та угорською мовами з початком Першої світової війни.
Характер таборової періодики після Першої світової війни
Комуністична преса Галичини 30-х років ХХ ст.: ідейно-тематична спрятованість.
Проблематика церковних органів на Волині та Холмщині між світовими війнами: “На варті” (Володимир-Волинський, 1925-1926), “Духовний сіяч” (Кременець, 1927), “Церква і нарід” (Луцьк, 1935), “Духовна бесіда” (Варшава, 1924-1925).
Характер і спрямованість москвофільських газет Закарпаття – “Руська земля” (1919-1938), “Русский народний голос”, “Карпаторусский голос”, “Наш путь”.
Спеціалізовані видання української політичної еміграції 1923-1939 рр.: назви, автори, характер публікацій.
Поява галузевої, жіночої, провінційної партійної преси в Україні.
Партизанська і підпільна преса в Україні в роки Другої світової війни.
Спрямованість і зміст німецьких воєнних радіостанцій.
Активна участь періодики у проведенні пропагандистської кампанії у повоєнний час.
Журнал “Жовтень” та його спеціалізація на викритті української національної буржуазії.
Погляди І. Світличного, І. Драча, І. Дзюби, М. Вінграновського, В. Стуса, Є. Сверстюка.
Новий етап видання “Українського вісника” у 1974 р. під головуванням С. Хмари.
Підпільна преса в період перебудови – брошури, листівки, “Вісник України”.
Особливості телерадіопростору Криму.
Заполітизованість, партійна заанґажованість української преси ХХ ст.
Принципи утвердження літературної української мови на шпальтах національної преси впродовж ХХ ст. (від минулого до сучссності).