Заняття 1-2

Тема: Цілетворення як важлива умова проектування сучасних педагогічних технологій навчання

Мета: проаналізуати поняття “педагогічна система”, “педагогічна технологія”, технологічний підхід до побудови навчання, вияснити їх реальні можливості та сферу адекватного застосування в практиці сучасної школи та здійсненні особистісно-орієнтованого підходу в навчанні;

Розвивати навички цілепокладання (здатності визначати цілі своєї діяльності і висувати перед собою соціально значимі цілі) через розширення кола особистісно значущих проблем, тобто розвиток системи цінностей особистості і уявлень особистості про свої можливості в своїй сфері діяльності, відповідальності за власний саморозвиток і розвиток суспільства.

Розвивати навички цілереалізації через розширення кола засобів вирішення значущих для особистості проблем за трьома напрямками: розширення освітнього простору, розширення пізнавальної бази вирішення проблем на основі засвоєння "міжпредметних" знань та перехід до універсальних методів та організаційних форм навчальної діяльності, які застосовуються у практичній і теоретичній діяльності (моделювання, прогнозування, системний аналіз, проектування, дослідження, діагностика тощо)".

Обладнання та матеріали: графопроектор, набір плівок із теми “Цілетворення”, таблиці: “Рольовий репертуар вчителя (за В. Леві)”, “Коло цілей Б. Блума”, сучасні засоби медіаосвіти.

План

1. Основні тенденції розвитку систем освіти у педагогічній практиці. Сучасні “життєві ролі” учня та “рольовий репертуар” сучасного вчителя. Поняття про педагогічні системи, педагогічну технологію, критерії педагогічної технології.

2. Провідна роль цілетворення в проектуванні педагогічної технології. Таксономія цілей за Б. Блумом. Сучасні підходи до таксономії навчальних цілей. Коло цілей Б. Блума та його використання в проектуванні педагогічної технології.

3. Цілі: навчальні, виховні, цілі розвитку. Вимоги до відбору і досягнення цілі. Поняття про несправжні цілі.

4. Технологія постановки запитань:

- переведення цілей, які грунтуються на таксонмії Б Блума, в запитання;

- запитання, які грунтуються на техніці відношень запитання-відповідь;

- технологія постановки відкритих та закритих запитань.

5. Діагностичність загальна вимога до розробки цілей і завдань навчання та виховання. Умови діагностичності цілей. Технологія постановки діагностичних цілей навчання. Переведення цілі в тестове завдання.

6. Цілетворення вчителя та учня – як важлива умова проектування суб’єкт-суб’єктного навчально-виховного середовища та здійснення особистісно- орієнтованого підходу в навчанні учнів.

Завдання до самостійної роботи студентів

1. Перерахуйте сучасні “життєві ролі”, риси і властивості випускника середньої школи, які повинні бути притаманні йому в ХХІ столітті.

2. Проаналізуйте схему “Рольовий репертуар вчителя” (за В. Леві). Які ролі вчителя на вашу думку є найбільш значущими, які – менш, які слід замінити або ліквідувати, яких - не вистачає? Проведіть горизонтальну лінію через центр схеми, яка ділить її на дві рівні частини. Яка частина ролей вчителя сприяє проектуванню творчого навчально-виховного середовища, яка – репродуктивного? Чому?

3. Які принципи побудови кола цілей Б. Блума?

В останню третину XX ст. на формування постнекласичної педагогічної парадигми значний вплив чинить розвиток засобів масової інформації, насамперед телебачення і мережі Іпіегпеt. У найближчі десятиліття школа відчуватиме могутній тиск з боку телебачення, яке дедалі більше бере на себе навчальні й просвітницькі функції. Багато каналів телебачення пропонують такі навчальні й освітні програми, як “Студія А”, “Підводна одіссея команди Кусто”, “Великі тає­мниці і міфи XX століття”, “Життя тварин”, “Освітній канал” тощо, і виконують тим самим дидактичну, розвивальну й виховну функції па­ралельно зі школою. Компакт-диски, аудіо- і відеокасети, що несуть різноманітну освітню інформацію, а не тільки музику і кіно, сьогодні доступні більшості дітей.

Окрім навчальної книги і підручника, які частково втрачають свої позиції в навчально-виховному процесі, в педагогіці загострюється увага до поєднання зусиль шкільних технологій і медіаосвіти. Поняття “медіаосвіта” походить від латинського слова медіа — засоби, за матеріалами ЮНЕСКО, означає навчання теоретичних і практичних умінь для оволодіння сучасними засобами комунікації як частини специфічної і автономної галузі знань у педагогічній теорії і практиці.

Це означення медіаосвіти не треба розуміти як допоміжний засіб з викладання біології, хімії, математики, географії або інших навчальних предметів. Медіаосвіта ставить за мету підготувати молодь до життя в сучасному інформаційному просторі, до критичного сприймання різної інформації, її відбору для задоволення власних потреб, а також навчити людину розуміти таку інформацію й усвідомлювати наслідки її впливу на психіку, оволодівати способами спілкування на основі невербальних форм зв'язку за допомогою технічних засобів.

Значний вплив на медіаосвіту мали і мають погляди французького педагога С. Френе, який говорив, що впровадження в практику школи тільки інноваційних методів і організаційних форм навчання явно недостатньо: для прогресивної педагогіки конче потрібні нові матеріальні засоби. Не дивно, що саме французькі педагоги наполегливо пропонують застосовувати аудіові­зуальні засоби, мережу Internet, програми теле­бачення в підготовці повідомлень на уроці, репортажів, інтерв’ю, анкет, імітаційних ігор тощо. Стає зрозуміло, що не варто ігнорувати медіаосвітню підготовку не тільки вдома, а й у школі, що є виявом гуманного, демократичного, особистісно-орієнтованого підходу до навчання, виховання й розвитку дітей.

Використовуючи коло цілей Б. Блума, назвіть способи діяльності (окрім зазначених в колі) та сучасні форми організації навчальної діяльності (медіаосвітньої підготовки), що сприяють розвитку різних рівнів мислительної діяльності (знання, розуміння, застосування, аналіз, синтез, оцінка).

4. Постановка запитань, які грунтуються на таксономії Б. Блума

Використовуючи таксономію Блума, можна ставити запитання, перевіряючи знання учнів і в той же час стимулювати різні рівні мислення.

Наприклад: 1 рівень мислительної діяльності - знання: учнів просять запам'ятати отриману інформацію, визначити терміни або відповісти на запитання: “хто”, “що”, “де”, “коли”?

Використовуючи таблицю “Таксономія педагогічних цілей у пізнавальній сфері (за Б. Блумом), складіть по одному запитанню з кожного рівня мислительної діяльності (Запитання можуть бути поставлені до будь-якої теми навчального предмета)

Розумові операції (рівні мислительної діяльності)	Навчальні дії (Конкретні дії учнів, що свідчать про досягнення даного рівня)	Приклади запитань
Знання запам'ятовування і репродукування (відтворення) вивченого навчального матеріалу - від конкретних фактів до цілісної теорії	- знає терміни, конкретні факти, методи, процедури, основні поняття, правила, принципи, розпізнає формули, зовнішній вигляд речовин, приладів тощо	Що таке озоновий шар? Дайте визначення… Назвіть столицю… Коли була прийнята Конституція України? Що сказано в тексті про… Де і коли народився… В якому році відбулася перша світова війна?
2. Розуміння заданого навчального матеріалу, перетворення навчального матеріалу з однієї форми виразу - в іншу, передбачення подальшого ходу явищ, подій, процесів	- розуміє факти, правила, принципи; - пояснює поняття, схеми, графіки; - перетворює словесний матеріал у математичні вирази; - приблизно описує майбутні наслідки, що випливають з наявних даних.	Поясніть своїми словами… Яка основна ідея… Опишіть, що ви побачили… Як ви розумієте поняття “нова ера”?
3. Застосування застосування вивченого матеріалу в конкретних умовах і в нових ситуаціях. Застосування законів, правил, понять, теорій, методів і засобів.	- застосовує закони, теорії в конкретних практичних ситуаціях; використовує поняття і принципи в нових ситуаціях; розв’язує проблеми, конструює (збирає) прилад тощо)	Який принцип продемонстровано…? Визначіть площу… Застосуйте правило… Яку роль відіграли Великі географічні відкриття у процесі колонізації?
4. Аналіз поділ матеріалу (об’єкта) на складові до такого стану, щоб була зрозуміла його структура. Усвідомлення принципів оргнізації	- виокремлює частини з цілого; - визначає взаємозв’язки між ними; - визначає принципи організації цілого; - бачить помилки і недоліки в логіці міркування; - проводить різницю між фактами і наслідками; - порівнює об’єкти; - виділяє приховані задуми; - оцінює значимість даних.	Що було приводом написати…? Опираючись на дослід, визначіть речовину… Проанілізуйте дії командуючого Піденно-Західним фронтом генерала Брусилова?
5. Синтез означає уміння комбінувати елементи, щоб одержати ціле, що володіє новизною, розробка плану дій або сукупності узагальнених зв’язків	- пише твір, виступ, доповідь, реферат; - пропонує план проведення експерименту або інших дій; - застосовує знання з різних галузей, щоб скласти план дій щодо розв’язання проблеми, задачі, завдання; - складає схеми задачі.	Як краще назвати…? Як можна назвати…? Що сталось би, якщо…? Як, на вашу думку, можна уникнути руйнування озонового шару?
6. Оцінка означає уміння оцінювати значення того або іншого матеріалу, методу, коли поставлені мета і критерії. Висловлювання суджень і умовиводів	- оцінює логіку побудови навчального матеріалу; - відповідність висновків до умов задачі, завдання; - значимість того або іншого одержаного продукту діяльності, виходячи із внутрішніх або зовнішніх критеріїв оцінки	Який сенатор набільш дієвий? Який малюнок ви вважаєте найкращим? Оцініть значення колонізації для подальшого розвитку людської цивілізації?

5. Запитання, які грунтуються на техніці відношень запитань і відповідей (ВЗВ).

Це техніка постановки запитань, які сприяють розвиткові всіх рівнів мислительної діяльності учнів. Цю техніку можна також використовувати для розвитку умінь учнів шукати відповідь на запитання у змісті навчального матеріалу.

За цією технікою можна складати чотири типи запитань, що відповідають шести рівням мислительної діяльності учнів, які описані у таксономії Б. Блума. Техніка постановки запитання за типом “Відразу ж” відповідають рівням - “Знання” і “Розуміння”; запитання за типом “Подумай і пошукай” - рівням “Застосування” і “Аналіз”, запитання за типом “Автор і Ти” і “На мою думку” - “Синтезу” і “Оцінці”. Ці типи запитань розглядаються нижче:

Відразу ж: Відповідь на це запитання міститься в самій історії. Слова запитання і відповіді знаходяться прямо в тексті.

Подумай і пошукай: Багато учнів, відповідаючи на запитання, орієнтуються на його формулювання, на слова, із яких вони складаються, що наводять їх на відповідь у тексті. Вони дивляться на запитання, знаходять ті ж слова в тексті і приводять відповідний вираз як відповідь. Часто при цьому вони навіть не думають про запитання - тим більше про відповідь. Щоб навчити їх розуміти зміст навчального матеріалу на більш високому рівні, можна задавати запитання, що потребують від них іншого формулювання, іншого представлення змісту навчального матеріалу. Хоча відповіді на ці запитання можна знайти в тексті, слова запитання і відповіді можуть різнитися. Підготувати такі запитання вчителю важче, але вони дуже допомагають учню думати про текст на більш високому рівні мислення: “Застосування” і “Аналіз”.

Отже суть даної техніки постановки запитань полягає в тому що, відповіді на ці запитання можна знайти в тексті, слова в запитанні і відповіді можуть суттєво відрізнятися.

Автор і ти: Відповідей на ці запитання немає в розповіді. Учень повинен подумати про це, що повідомив автор і для чого це потрібно особисто йому.

На мою думку: На ці запитання не можна відповісти на підставі тексту. Учень повинен дати на них відповідь на підставі власного досвіду. Такі запитання часто задають перед або після читання фрагменту відповідного змісту навчального матеріалу.

Щоб застосувати різноманітні запитання, потрібен час і терпіння, але це дає разючі результати.

Використовуючи техніку постановки запитань за відношенням запитання-відповідь (ВЗВ) складіть запитання до: відповідної теми уроку, контрольної роботи, інших форм навчальних занять тощо (по 1 запитанню з кожного типу).

6. Відкриті і закриті запитання.

Відкриті – це запитання на які можна дати різноманітні відповіді, а не тільки однозначно “правильно” або “неправильно”, “так” або “ні”. Як показує практика, учні віддають перевагу запитанням відкритого типу. Такий підхід до питань заохочує їх перевіряти і розвивати свої ідеї, критично аналізувати вивчений навчальний матеріал. Запитання відкритого типу починаються словами “що”, “як”, “які” тощо.

Запитання закритого типу частіше починаються дієсловом, що визначає сутність дії, і на них зазвичай можна відповісти односкладово “так” або “ні”. На таке запитання існує тільки одна правильна відповідь. Наприклад:

Відкриті запитання:	Закриті запитання:
1. Що є свідченням того, що розчин електроліту проводить електричний струм?	1. Чи проводить розчин електроліту елетричний струм?

Складіть по два запитання відкритого і закритого типу.

7. Постановка учителем конкретних цілей і завдань, визначення засобів їх досягнення принято називати педагогічним цілетворенням. Сутність педагогічної технології полягає в тому, щоб, спираючись на постійний зворотний зв'язок, гарантувати досягнення чітко поставлених цілей. Тому технологія постановки цілей стає найважливішою вихідною умовою педагогічної технології. У практиці нашої школи цілі формулюються надмірно узагальнено і недостатньо інструментально. На думку, академіка РАО І. Я. Лернера навчання ефективне тільки в тому випадку, якщо у вчителя є надійний засіб досягнення цілей і він вимагає їхньої чіткості, можливості зіставити досягнуте з бажаним.

Як, зазвичай, у більшості випадків, учителі виражають цілі навчання? Цілі можуть бути виражені:

1) через зміст навчального матеріалу ( наприклад: “вивчити народний рух в Україні в 17 сторіччі”, “вивчити правопис особистих закінчень дієслова”, “познайомитися з країною, мова якої вивчається”, “вивчити основні положення молекулярно-кінетичної теорії” тощо);

2) через діяльність вчителя ( наприклад: “розповісти учням про життя і творчість Т. Г. Шевченка”, “розповісти про еволюцію органічного світу”, “розповісти про розвиток галузей господарства Центрального економічного району”, “розповісти про промислове виробництво сірчаної кислоти” тощо);

3) через внутрішні процеси і зрушення в розвитку учнів (“проаналізувати причини революції 1905-1907 р.”, “навчити критично мислити при читанні”, “навчити учнів аналізувати текст, відбирати головні ідеї тексту і здійснювати мовну здогадку”, “проаналізувати будову кровоносної системи”, “навчити учнів аналізувати зміст розрахункових задач з хімії” тощо);

4) через зовнішньо виражену навчальну діяльність (“нанести на контурну карту межі держав і колоній”, “відпрацювати навичку правопису ненаголошених голосних у корені слова”, “скласти план переказу тексту”, “дослідити клітинну структуру рослин”, “визначити силу електроліту і реакцію гідролізу солей”, “виміряти силу струму за допомогою амперметра” тощо).

Наведіть приклади формулювання цілей навчання з використанням чотирьох вищевказаних засобів та врахуванням специфіки навчального предмета, що викладається.

8. На думку прихильників технологічного підходу до організації навчального процесу три перших способи формулювання цілей навчання не надають цілям визначеності, яку можна перевірити.

Так, якщо цілі формулюються через зміст навчального матеріалу, це тільки вказує на галузь знань, про яку буде йти мова на уроці, і не дає ніяких конструктивних початків для побудови навчального процесу.

Якщо цілі формулюються через діяльність вчителя, це зосереджує вчителя на його власній діяльності, а не на реальних результатах навчання.

Якщо ж цілі формулюються через внутрішні процеси в розвитку учнів (процеси мислення, розуміння, сприйняття, аналізу, синтезу тощо), тоді як можна зробити висновок про досягнення цих цілей, адже всередину психічних процесів проникнути неможливо? Оскільки в середину психічних процесів проникнути неможливо, міркують прихильники цього підходу, тоді психічний (у тому числі розумовий) розвиток особистості можна ототожнити тільки з реальними діями, які може продемонструвати той, кого навчають. Отже, цілі навчання повинні формулюватися таким чином, щоб із них однозначно виявлялося, якими вміннями і навичками повинен володіти учень; які вміння, навички і пізнавальні досягнення він може реально продемонструвати.

Так, наприклад, ціль “навчити аналізувати зміст розрахункових задач з хімії” може бути конкретизована через такі реальні дії учня: “здійснює стислий запис умови (за допомогою математичних, хімічних і фізичних символів”, “знаходить необхідні додаткові дані”, “знаходить формулу вирішення”, “визначає чи вирішується задача за формулою або із застосуванням хімічного рівняння”, “пропонує раціональний засіб вирішення”. Ціль “вивчити використання символічних позначень на карті погоди” може бути конкретизована через такі наступні дії учня, які засвоюються: “відтворює по пам'яті використані символи на карті погоди”, “пізнає символи на карті”, “читає карту, використовуючи символи”, “складає карту погоди, користуючись символами”, “за заданою картою, користуючись символами, дає прогноз погоди” тощо.

Наведіть по 2-3 свої приклади постановки цілей за даною технологією.

9. З вищесказаного випливає: педагогічна технологія припускає формулювання цілей через результати навчання, виражені в таких діях учнів, які можна реально пізнати. Такі цілі називаються діагностичними (що діагностуються або операціональними).

Спираючись на таксономію педагогічних цілей у пізнавальній сфері, конкретизуйте ту або іншу ціль навчання через конкретні дії учнів, що пізнаються (тобто сформулюйте діагностичні цілі) з врахуванням специфіки предмета, що викладається.

10. Діагностичне цілетворення. Уточнимо ще раз: чому в педагогічній технології так багато уваги приділяється чіткому опису цілей навчання?

Відповідь на це питання звучить таким чином: якщо ціль сформульована діагностично (тобто її досягнення можна надійно перевірити), тоді весь хід навчання може орієнтуватися на її ознаки, як на еталон. При цьому результат, досягнутий учнями на кожному етапі навчання, порівнюється з еталонними ознаками поставленої цілі. Тобто увесь час здійснюється безупинний контроль ступеня просування учнів до намічених цілей, що супроводжується відповідною корекцією ходу навчання.

Діяльнісний підхід і засіб проектування цілей навчання, який пропонує педагогічна технологія, полягає в тому, що вони формулюються через результати навчання, виражені в діях учнів (причому таких, які можна надійно пізнати, перевірити).

За характером формування конкретних цілей, їх можна безпосередньо використовувати як основу для підготовки контрольних (тестових) завдань. Використовуючи дану таблицю складіть контрольні тестові завдання за такими зразками: