Введення
Кластерні моделі доречно спробувати розглянути в якості потенційних чинників зростання рівня міжнародної конкурентоспроможності економіки українських регіонів. Розбудова ефективної системи транскордонного співробітництва із впровадженням транскордонних кластерів, або транскордонних об’єднань за участю регіональних кластерів України та сусідніх країн, дозволяє краще ідентифікувати та використати на практиці шанси, які виникають внаслідок активізації інтеграційних процесів.
Інтеграційні процеси в сучасному міжнародному середовищі відбуваються шляхом залучення багатьох країн світу до щільної взаємодії в економічній, політико-правовій, соціальній, культурній, екологічній сферах. Поширення інтеграційних процесів обумовлюється загостренням проблем, які набули глобального масштабу та не можуть бути розв’язані поодинці. До позитивних ефектів глобалізації належить розширення доступу до зарубіжних ринків за рахунок зменшення тарифних та нетарифних перешкод, скорочення трансакційних витрат при здійсненні експортно-імпортних операцій, підвищення інвестиційної привабливості країни для іноземних інвесторів за рахунок відкритості економіки, участь у міжнародних коопераційних проектах, розширення можливостей захисту господарюючих суб’єктів відповідно до міжнародних норм та процедур, прийняття активної участі у обговоренні режимів регулювання міжнародних економічних відносин тощо. Розширення міжнародної взаємодії відбувається, в першу чергу, за рахунок транскордонного співробітництва, яке здійснюють промислові підприємства регіонів сусідніх країн.
Метою даної роботи є дослідження основних аспектів сучасного стану розвитку транскордонних кластерів та транскордонних об’єднань, створених за участю регіональних кластерів сусідніх країн як форми транскордонного співробітництва.
Основними завданнями роботи є: висвітлення інформації щодо визначення поняття та ролі кластерів, які можна застосовувати в міжнародній регіональній економіці; класифікація типів кластерів за особливостями їх діяльності; систематизація міжнародних кластерів за ознакою територіального поділу; наведення прикладів транскордонних кластерів та транскордонних об’єднань за участю кластерів західних європейських країн; наведення прикладів українських регіональних кластерів та транскордонних кластерів за участю регіонів України; висвітлення даних щодо додаткових можливостей інформаційного забезпечення транскордонного співробітництва України.
1. Обоснування необхідності створення транскордонних кластерів
Реалізація загальноєвропейських засад просторового розвитку, розширення ЄС до кордонів України, активізація транскордонного співробітництва та реалізація Державної стратегії регіонального розвитку України на період до 2015 року зумовили необхідність розробки і впровадження нових механізмів підвищення конкурентоспроможності прикордонних регіонів, серед яких особлива увага приділяється кластерному підходу. Окрім того, в умовах глобалізації спостерігається відхід від ієрархічних структур управління, які вже не можуть забезпечити високий рівень конкурентоспроможності будь-яких об’єктів. Серед основних чинників, які гальмують формування єврорегіонів, є відсутність бачення, зокрема у регіональних та місцевих органах влади, місця ефективної діяльності цих структур у новому інституціальному середовищі, яке нині формується в Україні. Однак, останні досягнення цивілізаційного розвитку й економічної думки стверджують, що конкурентоспроможність і процес кластеризації нерозривно пов’язані і взаємно обумовлюються. Широкомасштабне використання кластерного підходу на всіх континентах і в різних умовах довело його ефективність. Не залишилися осторонь і транскордонні регіони, які повною мірою включилися в процеси кластеризації, незважаючи на наявність кордонів і отримуючи синергетичні ефекти на транскордонних ринках. [7]
Транскордонне співробітництво, спрямоване на підвищення ефективності використання природно-ресурсного потенціалу прикордонних територій, дає можливість застосувати кластерний підхід до транскордонного регіону. Для вирішення спільних та ідентичних проблем, які виникають у транскордонних регіонах, є обов‘язкова наявність спільної стратегії просторового розвитку транскордонних регіонів, у яких досягається консенсус загальноєвропейських, національних та регіональних інтересів. У більшості європейських країн такі стратегії розробляються в системі єврорегіонів – найвищій інституційній формі транскордонного співробітництва. Одним із пріоритетних напрямів реалізації спільних програм є розвиток економічної співпраці, зокрема, з метою створення конкурентоспроможного транскордонного регіону. Згідно з досягненнями використання кластерного підходу для регіонального розвитку у країнах Західної Європи, зроблено спробу застосувати основні його засади для формування транскордонного кластеру в українському прикордонні і визначити при цьому роль єврорегіонів.
Отже, транскордонні кластери – це групи незалежних компаній та асоційованих інституцій, які: географічно зосереджені у транскордонному регіоні; співпрацюють та конкурують; спеціалізуються у різних галузях; пов'язані спільними технологіями та навичками і взаємодоповнюють одна одну, що в кінцевому підсумку дає можливість отримання синергетичних та мережевих ефектів, дифузії знань та навиків. Проте, підкреслюється, що учасники транскордонних кластерів розміщені у різних податкових, митних, законодавчих середовищах сусідніх країн, хоча й можуть мати спільні підприємства та організації, користуватися спільною інфраструктурою. Координацію транскордонного співробітництва у більшості транскордонних регіонів покладено на єврорегіони. Це обґрунтовує можливість та доцільність участі у транскордонних кластерах єврорегіонів з певними новими функціями, а саме як координуючий орган транскордонних кластерів.