4. Українські процеси транскордонної кластерізації та європейський досвід.
В Україні процеси формування транскордонних кластерів лише розпочалися. Так, на заході – транскордонний логістичний кластер у Закарпатській області (затверджена Програма створення транскордонних транспортно-логістичних центрів як структурних ланок інноваційних кластерів на території Закарпатської області на 2009-2011 роки розпорядженням голови державної адміністрації від 22.04.09 № 175); в українсько - польському транскордонному регіоні формуються транскордонний туристично - рекреаційний кластер (відповідні проекти подаються на дофінансування за Програмою добросусідства "Польща-Білорусь-Україна" на 2007-2013 рр.), окрім того, почав функціонувати Люблінський екоенергетичний кластер як транскордонний шляхом залучення учасника з української сторони, а саме - Центру впровадження альтернативних та відновлювальних джерел енергії. Можна очікувати подальший розвиток цього транскордонного кластеру в сфері екоенергетики у зв‘язку з актуальністю проблеми енергозбереження та використання відновних ресурсів та вторинної переробки відходів з огляду на пріоритети фінансової підтримки ЄС.
На сході країни, в Луганській області вивчаються можливості реалізації транскордонних кластерних ініціатив у транспортному машинобудуванні, сільськогосподарському виробництві, медицині.
У 2007 році започатковано будівельний кластер за участю Харківського державного технічного університету будівництва та архітектури, Бєлгородського державного технологічного університету ім. Шухова, Бєлгородського обласного фонду підтримки малого підприємництва та ВАТ «Харківський регіональний фонд підтримки підприємництва». [4]
У 2008 році підготовлена для підписання Угода про створення фармацевтичного кластеру з метою організації сучасного спільного виробництва лікарських засобів на прикордонних територіях Харківської та Бєлгородської областей.
У Донецькій та Луганській областях України і Бєлгородській області Росії в стадії розвитку транскордонний нанокластер, який може в процесі розвитку поширитися на інші сусідні регіони.
Протягом 2004-2009 років Севастопольською міською державною адміністрацією спільно з Торгово-промисловою палатою та іншими партнерськими організаціями було реалізовано ряд заходів щодо виявлення та підтримки кластерних ініціатив. Зокрема, було створено координаційну раду з питань розвитку кластерних структур, проведено відповідні дослідження тощо. Сьогодні завершується процес формування мега-кластеру «Севастополь», діяльність якого матиме вагомий вплив на розвиток транскордонного співробітництва у Чорноморському регіоні.
Разом з тим в Україні кластерна форма організації господарства ще не набула достатнього застосування і поширення. Відсутні досконалі інвестиційно-інноваційні механізми формування і функціонування кластерів, малоефективними є фінансові механізми державного регулювання їх діяльності. Це стосується, зокрема, цільового фінансування, прямої фінансової допомоги, надання субвенцій, субсидій тощо. Основні складові державної економічної політики – грошово-кредитна, податкова, амортизаційна, інвестиційна (особливо у сфері залучення іноземних інвестицій у прикордонні регіони) – ще недостатньо виконують функції стимуляторів регіонального розвитку. Зазначене актуалізує проблему кластеризації економіки України в цілому, зокрема інноваційних шляхів розвитку транскордонних регіонів як одних з найменш розвинених, які, однак, мають особливі можливості для міждержавного співробітництва.
Нині у законодавстві України відсутні нормативно-правові акти, які б регулювали процеси кластеризації. Однак, відповідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.09.08 № 1214-р Мінрегіонбуд спільно з Національною академією наук України,зокрема Інститутом регіональних досліджень, є співвиконавцями заходів з розробки Національної стратегії створення і ведення транскордонних кластерів як інструменту здійснення державної регіональної політики у транскордонних регіонах з метою підвищення конкурентоспроможності останніх. Розробка базується на дослідженні транскордонних регіонів з огляду на спільні взаємодоповнюючі галузі виробництва товарів та послуг в обох частинах регіону, виявлення проблемних питань теоретичного, правового та практичного характеру щодо ідентифікації транскордонних кластерних ініціатив та кластерів, а також методологічних підходів їх виявлення, формування та підтримки.
Слід зазначити, що промислові кластери швидко розвиваються й ефективно протистоять глобалізації, спільно беручи участь у трендах на постачання продукції та послуг, підвищуючи тим самим інвестиційну привабливість міст і регіонів.
У транскордонний промисловий кластер зазвичай об’єднуються не тільки постачальники, виробники та продавці продукції чи послуг, географічно сконцентровані на прикордонні двох або більше суміжних країн, у кластер, зокрема, входять усі зацікавлені у взаємовигідному співробітництві фірми, технологічні підприємства, підприємства сфери обслуговування і логістики, дизайнерські та PR-фірми, науково-дослідницькі та консультаційні організації.
Міжнародний досвід показує, що підприємства, об’єднані в єдину групу або кластер, здатні до швидкого економічного розвитку, життєздатного лідерства на своїх внутрішніх та зовнішніх ринках, значного створення нових робочих місць із високою доданою вартістю, швидкого технологічного прогресу.
Доцільно розглянути особливості розвитку й функціонування європейського міжрегіонального кластеру “Долини Медікон”. ТКК “Долина Медікон” – це датсько-шведська модель кластерного об’єднання, створена з метою проведення досліджень у соціальній сфері. Цей кластер є транскордонним, адже входить у датсько-шведський єврорегіон “Ересунн”. Транскордонний кластер (ТКК) “Долина Медікон” є неприбутковим об’єднанням і створює синергетичний ефект, тобто зростання ефективності діяльності в результаті інтеграції в єдину систему учасників кластеру. На території кластеру функціонує спільна мережа лікарень, університетів та наукових центрів із питань соціального розвитку й установ, що надають бізнес-послуги. Транскордонний кластер “Долина Медікон” сприяє зростанню економіки, підвищенню та посиленню розвитку його як стратегічно важливого центру в північноєвропейському регіоні, а саме в таких напрямах, як: будівництво місцевих та глобальних платформ для спільної мережі бізнесового й академічного секторів; організація заходів та семінарів, що сприятимуть зростанню поінформованості населення транскордонного кластеру; проведення аналітико-прогностичних розробок у соціально-економічній сфері кластерного об’єднання “Долина Медікон”.
Основою створення бізнес-мереж на ринку фінансових послуг єврорегіону «Слобожанщина» є розвинута банківська система як в Харківському регіоні, так і в Бєлгородській області, які займають в своїх країнах за концентрацією банківських послуг на душу населення перші місця після столиць. 7 травня 2007 року в Белгородському обласному фонді малого підприємництва під час проведення круглого столу „Кредитно-фінансові механізми розвитку малого бізнесу Белгородської області” взяли участь представники української сторони євро регіону „Слобожанщина”, що додало імпульсу розгляду питання про створення банківсько-фінансового мега-кластеру „Харків – Бєлгород” для забезпечення торговельно-економічного співробітництва територій.
Отже, створення системи фінансового забезпечення експорту товарів та послуг Харківським регіоном із використанням як каталізатора можливостей фінансово - банківського мега-кластеру і, зокрема, субкластеру „Факторинг” є перспективним і обнадійливим щодо зміни ситуації із зовнішньоекономічною діяльністю.
Для забезпечення становлення кластерних систем в сфері фінансових послуг пропонується сформувати Стратегічний план кластеризації фінансово-економічної сфери євро регіонів; провести інформаційно-технологічну кампанію серед потенційних учасників та зацікавлених осіб для роз’яснення конкурентних переваг кластерів для забезпечення реалізації принципів сталого розвитку на основі ефективного використання сполучених фінансових ресурсів.
Аналіз існуючого досвіду реалізації кластерів в Україні довів, що вони мають суттєвий недолік у відсутності сучасних технологій фінансового забезпечення їх діяльності, особливо це стосується транскордонного співробітництва, яке потребує нових рішень в умовах глобалізації. Отже,
проблемою є визначення моделі застосування фінансових послуг у забезпеченні становлення кластерних ініціатив – це виконання інфраструктурних функцій чи створення мега-кластеру фінансових послуг.
У спільних регіональних програмах транскордонного співробітництва відзначається початок нового етапу співробітництва, особливо відповідно до заходів державної програми із розвитку бізнес-мереж, що пропонується супроводжувати шляхом реалізації спільних транскодордонних проектів.
Створення організаційного забезпечення розвитку кластерів напевно буде впроваджено в розширення діяльності інших кластерів України, зокрема які мають транскордонну особливість. Спільно з Проектом ЄС „Послуги з підтримки малого та середнього підприємництва в пріоритетних Регіонах” розроблені технології можуть бути представлені в країнах ЄС.
Наприклад, у межах проекту "Українсько-польська транскордонна агенція - разом в майбутнє" розроблено Спільну польсько-українську стратегію транскордонного співробітництва для Люблінського і Підкарпатського воєводств та Волинської і Львівської областей на 2005-2015 роки, яка визначає пріоритетні галузі залучення фінансових ресурсів на підтримку транскордонного співробітництва регіону, у тому числі міжнародної технічної допомоги.
Волинська область приймала участь у реалізації ряду мікропроектів, що здійснювалися Люблінським воєводством Польщі в рамках програми ЄС Фаре, зокрема: "Міст - Люблін, як місце співпраці представників органів місцевого самоврядування Сходу і Заходу", "Підвищення можливостей використання європейських фондів органами влади прикордонних регіонів Польщі та України", "На спільному шляху. Покращення стандартів транскордонної співпраці органів самоврядування Любліна і Луцька", "Створення транскордонної стратегії запобігання паводкам в басейні річки Західний Буг", "Розвиток інституційного співробітництва в галузі сприяння підприємництву й інноваціям в прикордонних регіонах Польщі, України та Білорусі" тощо.
Вплив інтеграційних процесів за умов членства в СОТ суттєво позначається на економіці нашої країни. Але для збереження національних пріоритетів краще використати досвід транскордонних кластерів для уникнення втрати самостійності.
Основною метою створення кластерів вважається поєднання зусиль для забезпечення національної конкурентоспроможності. Важливою проблемою
є фінансування діяльності кластерів.
Згідно з Концепцією Державної програми розвитку транскордонного співробітництва на 2007–2010 роки основними джерелами фінансування транскордонного співробітництва є місцеві бюджети та міжнародна технічна
допомога. Відсутність в українських суб’єктів транскордонного співробітництва можливості забезпечити необхідне співфінансування спільних проектів — комплексу заходів суб’єктів такого співробітництва,
спрямованих на розв’язання завдань та задоволення інтересів територіальних
громад, уповільнює темпи його розвитку. Тому як можливі варіанти розв’язання проблем фінансування розвитку транскордонного співробітництва пропонуються такі: 1) Стимулювання розвитку транскордонних кластерів шляхом надання державної фінансової підтримки переважно проектам, які реалізуються в межах існуючих єврорегіонів.
Це сприятиме збільшенню обсягів фінансування та кількості проектів, що реалізуються в рамках єврорегіонів, активізації тісної співпраці з європейськими суб’єктами транскордонного співробітництва та зростанню обсягів фінансової підтримки таких проектів з боку Європейського Союзу.
Водночас незначні обсяги міжнародної технічної допомоги, спрямованої на реалізацію проектів транскордонних кластерів у східних та центральних регіонах, створюють нерівні умови порівняно із західними регіонами, що не відповідає принципам та засадам регіональної політики держави, але у межах заявленого транскордонного простору із заходу на схід це протиріччя може згладжуватися.
2) Розробка цільової програми розвитку транскордонних кластерів відповідно до проекту Національної стратегії формування та розвитку транскордонних кластерів передбачатиме фінансування проектів транскордонного співробітництва по всій території країни за рахунок коштів
державного та місцевих бюджетів, а також із залученням інших коштів, у тому числі тих, що виділяються у межах міжнародної технічної допомоги.
Деякі країни Європи, наприклад, Німеччина, мають кластери, які засновані на принципах самофінансування. Але цікавий досвід Нідерландів та Великої Британії, де фінансування транскордонних кластерів здійснюється венчурними компаніями. Вони швидкими темпами розвиваються в Європі. За участю Європейської асоціації венчурного капіталу була створена Європейська асоціація біржових дилерів (EASD) - об'єднання венчурних капіталістів, біржових дилерів, інвестиційних банків та інших інвестиційних інститутів - для формування механізмів підтримки економічного розвитку й інновацій у Європі.
Ринок венчурного капіталу в Україні становить близько 400 млн. дол. (потенційний його обсяг за даними деяких компаній сягає 800 млрд. дол. [1]
У травні 1998 року в Україні за пропозицією Європейської асоціації венчурного капіталу (EVCA) при Українській Асоціації Інвестиційного Бізнесу відкрито секцію венчурного капіталу, основне завдання якої -сприяти розвитку венчурного інвестування в Україні, а у Верховній Ради зареєстровано проект Закону України «Про венчурну діяльність в інноваційній сфері» (реєстраційний № 3710 від 21.06.2007р).
Отже, венчурні компанії в подальшому можуть стати джерелом фінансування транскордонних кластерів в Україні, але для успішного функціонування необхідна державна підтримка їх розвитку.
Висновки
1. Узагальнення світового досвіду розвитку транскордонного співробітництва дозволило констатувати, що єврорегіони у Європі вже утвердилися як організаційно-економічна платформа транскордонного співробітництва, через яку здійснюється координація стратегії розвитку транскордонного регіону; спрямовуються фінансові засоби для реалізації транскордонних та інших проектів регіонального розвитку, забезпечується менеджмент та моніторинг співробітництва.
2. Передумови створення транскордонних кластерів промислових підприємств завдяки наявному ресурсному, виробничому, трудовому та інноваційному потенціалу мають 19 областей України, які межують із регіонами сусідніх країн. В сучасних умовах транскордонне співробітництво, що засновується на кластерному підході, є пріоритетним напрямом регіональної інтеграції, який сприяє консолідації всіх видів ресурсів, диверсифікації виробництва, поширенню зовнішньоекономічної діяльності промислових підприємств, підвищенню їх фінансової стійкості тощо.
3. В процесі утвердження єврорегіонів як організаційно-фінансових структур транскордонного співробітництва єврорегіони пройшли етапи розвитку від налагодження та підтримки міжлюдських контактів у культурній та туристичній сферах, об‘єднання зусиль для вирішення екологічних та комунікаційних проблем, до повної інтегрованості транскордонного регіону з забезпеченням чотирьох свобод – вільного пересування осіб, переміщення товарів, послуг і капіталів та до координації транскордонних промислових зон/транскордонних кластерів.
4. Порівняльний аналіз єврорегіонального співробітництва країн-членів ЄС та України виявив спільні тенденції розвитку (використання єврорегіонів як структури, через яку ведеться координація співробітництва та фінансування транскордонних проектів) та значні відмінності, які полягають у наступному: порушенні принципів широкої участі громадянського суспільства у діяльності єврорегіонів; недостатньої поінформованості громадськості; відсутності системи інформаційного забезпечення транскордонного співробітництва в Україні і включення її в міжнародні інформаційні системи; недостатньому рівні професійного кадрового забезпечення вирішення транскордонних проблем; низькому рівні участі у міжнародних організаціях, що займаються проблемами регіонального розвитку.
5. Основними причинами недостатнього рівня задіяння прикордонних територій у єврорегіональних структурах, на наш погляд, є опосередкований вплив діяльності єврорегіонів на регіональний розвиток, які ще не повною мірою виявили свої можливості як новий інституційний механізм для України (передусім для регіональних органів влади районного та селищного рівнів), інертність і часовий лаг впровадження нових механізмів регіонального розвитку, зокрема, використання кластерного підходу при розробці і реалізації стратегій регіонального розвитку.
6. Неоднозначне використання терміну «єврорегіональне співробітництво» у вітчизняному середовищі науковців та управлінців зумовило уточнення категорійного апарату. Даний термін означає лише співробітництво єврорегіонів як структур, чи співробітництво в рамках єврорегіонів, на відміну від використання цього терміну для означення євроінтеграційних процесів співробітництва чи іншого тлумачення.
7. За результатами аналізу діяльності єврорегіонів за участю областей України виявлено значний вплив на регіональний розвиток, який виражається у зростанні обсягів зовнішньоекономічної торгівлі товарами та послугами, передусім із суміжними територіями, переважному залученні інвестицій і створенні спільних підприємств із партнерами – сусідами, прискореному процесі впровадження інновацій, зокрема, у територіальний менеджмент, підвищенні активності мешканців прикордоння, у тому числі їх участь у громадських організаціях, створенні неприбуткових організацій, агенцій регіонального розвитку, консалтингових фірм.
8. Аналіз діяльності єврорегіональних структур та узагальнення досвіду використання кластерного підходу у світовій та вітчизняній практиках дозволили констатувати, що в умовах формування та розвитку транскордонних кластерів доцільно в якості координуючих структур використати єврорегіони. Як керівний орган транскордонного кластеру єврорегіон повинен взяти на себе організацію та проведення заходів за участю обох сторін у всіх напрямах діяльності, що приводять до зменшення трансакційних витрат та створюють передумови виникнення синергетичного та мережевого ефектів.
9. На основі статистичного та SWOT-аналізів соціально-економічного розвитку Закарпатської області, для якої характерне значне зростання вантажних та пасажирських перевезень, зокрема, транзитних, а також враховуючи діяльність в області великої кількості транснаціональних компаній із значними обсягами матеріально-ресурсних потоків, обґрунтовано доцільність формування транскордонного логістичного кластеру. При цьому як координуючу структуру запропоновано використати національний секретаріат «Карпатського єврорегіону».
10. Процес формування та подальшої підтримки діяльності транскордонного логістичного кластеру потребує розробки відповідного плану дій (стратегії) для регіональних органів влади обох частин транскордонного регіону. З цією метою запропоновано методичні рекомендації щодо розробки організаційно-економічних механізмів реалізації означеного плану дій, що в свою чергу призведе до активізації єврорегіонального співробітництва.
Список використаних джерел
1. Внукова Н., «Транскордонні кластери: закордонний та вітчизняний досвід», [Онлайн] Режим доступу: http://www.inno.kharkov.ua/wp-content/uploads/2009/10/transkordonnd196-klasteri1.pdf1.
2. Зеленкіна К.І. «Транскордонні кластери промислових кластерів», Збірник наукових праць СНУ ім. В.Даля. - № 23 (1). – 2011.
3. Зелінська O.З. «Кластерна модель розвитку як іноваційна форма транскордонного економічного співробітництва: європейський досвід та Україна», Світове господарство і міжнародні відносини. 20, 2010
4. Мікула Н. «Стан та перспективи розвитку транскордонних кластерів в Україні», Геополітика України: історія і сучасність. - 2010. - Вип. 2
5. Мікула Н. «Методологічні підходи до ідентифікації транскордонних кластерів», Матеріали V Міжнародної науково-практичної конференції «Іноваційні інструменти та кластерний підхід в реалізації державної регіональної політики: досвід України та інших європейських держав», Севастополь, 2010. [Онлайн] Режим доступу: http://eep.org.ua/page/clusters_development/uk/
6. Поліщук В.Л. «Транскордонні кластери як складова регіональної політики розвитку регіонів в умовах євроінтеграційних процесів України», Збірник наукових праць ЛНТУ.- Випуск 6 (23). – Ч.2.- Луцьк, 2009.
7. Реус Т.С. «Транскордонні кластери як перспектива посилення конкурентоздатності прикордонних регіонів України», Збірник наукових праць ЛНТУ. - Випуск 7 (27). – Ч.4. – Луцьк, 2010.