12.3. Розрахунок норм праці на транспортних роботах

До сільськогосподарського транспорту відносять агрегати, маши­ни, призначені для навантаження, транспортування, розвантаження та укладання різноманітних вантажів. Потреба галузі в транспортних по­слугах задовольняється головним чином за рахунок автомобільного, тракторного та гужового транспорту. Останній залежно від характеру участі в процесі виробництва ділять на технологічний та самостійний.

Технологічний транспорт виконує внутрішньогосподарські переве­зення та безпосередньо пов'язаний з роботою інших сільськогосподарсь­ких агрегатів (підвезення насіння, добрив у період посіву, відвезення подрібненої соломи візком при прямому комбайнуванні тощо).

Самостійний транспорт, переважно автомобільний, виконує між­господарські перевезення і має значний, але опосередкований зв'язок з процесом виробництва.

В процесі нормування транспортних робіт треба враховувати різноманітність вантажів, транспортних засобів та дорожніх умов, за яких переміщуються вантажопотоки. Важливого значення набувають також сезонність перевезень і пов'язані з цим метеофактори. В цілому за рівних інших умов помітно виливають на час транспортування вантажів марки й склад транспортного засобу, а також вантажопідйомність.

Важливими нормоутворюючими факторами, що зумовлюють трива­лість вантажно-розвантажувальних робіт, є вид і склад вантажу, спосо­би, технологія й організація навантаження-розвантаження (навалом, у тарі, підноскою, укладкою тощо).

В народному господарстві всі вантажі залежно від об'ємної маси розділяють на чотири класи.

До першого класу відносять вантажі, які дозволяють повністю використовувати вантажопідйомність транспортного засобу (зерно пшениці, жом, гравій, гній, жмих та ін.).

До другого класу відносять вантажі, які дають змогу використо­вувати вантажопідйомність транспорту не менше ніж на 70% (торфо-крошка, силос, картопля, капуста, сінаж та ін.).

Вантажі, при перевезені яких коефіцієнт використання вантажо­підйомності знаходиться в межах 0,5—0,7, відносять до третього класу (соняшник, комбікорм, кукурудза в качанах, лист капусти і т. ін.).

Сіно, солому, полову та деякі інші вантажі відносять до четвертого класу. Коефіцієнт використання номінальної вантажопідйомності тут менше 0,5.

Крім вищенаведеної класифікації, вантажі систематизуються за фізико-механічними властивостями: на тверді, яких у сільському госпо­дарстві більшість; рідкі; напіврідкі й газоподібні.

За способами вантажно-розвантажувальних робіт вантажі ділять на навалочні, штучні, тарні й наливні. Останні за концентрацією поділяють на звичайні, в'язкі (масло, жом) та асенізаційні (гноївка).

За терміновістю перевезень – на звичайні й такі, що швидко псуються (молоко, виноград, помідори). Продуктивність транспортних засобів багато в чому визначається дорожніми умовами – типом доріг, їх покриттям, протяжністю маршрутів та іншими факторами. Залежно від типу дорожнього покриття й стану існують три групи доріг:

І група – з удосконаленим і твердим покриттям і ґрунтові дороги в доброму стані;

II група – з удосконаленим і твердим покриттям і ґрунтові розбиті, польові дороги;

III група – гребнисті, сильно розбиті з глибокою колією.

Снігові накатані дороги в хорошому стані відносять до І групи, засніжені гребнисті – до II, а снігову цілину – до III групи.

Для встановлення групи проводять паспортизацію дороги, в резуль­таті якої визначають характер дорожнього покриття, середню відстань маршрутів, кут схилу і показник дорожніх умов. Кожній групі відповідає свій показник.

Таким чином, продуктивність транспортних засобів залежить, го­ловним чином, від їх типу й особливостей, класу вантажів і групи доріг, взаємозв'язок яких висвітлюють дані табл. 10.

Наприклад, із погіршенням дорожніх умов і підвищенням класності вантажів від І до IV час пробігу трактором типу МТЗ 1 км підвищується майже вдвічі.

Аналіз затрат часу на транспортних роботах здійснюють за допо­могою маршрутної фотографії, а на вантажно-розвантажувальних робо­тах доцільні фотохронометражі спостереження. При проведенні спосте­режень у спостережних листах відображають всі трудові операції: щоденні технічні догляди, агрегатування з прицепами, способи заправки, холості переїзди на початку і в кінці зміни. Особлива увага звер­тається на фіксування віддалі перевезень, класифікацію вантажів і доріг, а також фактичну швидкість руху транспортних засобів з вантажем і без вантажу. На вантажно-розвантажувальних роботах детально описують технологію й організацію праці, фіксують висоту транспортного засобу, а також штабеля бурта, з якого йде навантаження, віддаль ІІереІюски, враховують затрати часу на відкриття й закриття бортів, ув'язку вантажів та ін.

До основного на транспортних роботах відносять час переміщення вантажів у просторі, який залежить від швидкісних характеристик транс­портних засобів, а також дорожніх та інших умов.

Таблиця 10