Вихідні дані для розрахунку норми виробітку на оранці за матеріалами спостережень

Показники	У середньому за матеріалами чотирьох спостережень	Розрахункові або рекомен­довані показники
Час підготовчо-заключних робіт, хв	52	30
Робоча ширина захвату агрегату, м	1,85	1,84
Робоча швидкість руху агрегату, км/год	8,3	9,0
Погодинна продуктивність, га/год	1,46	1,63
Час одного повороту, с	82	82
Розрахунковий час основної роботи, год	5,0	5,6
Час організаційно-технологічного обслуговування в загоні, хв	14	8
Час иа відпочинок та особисті потреби, хв	21	30

Одночасно з нормою виробітку на механізованих роботах виз­начають обсяги витрат палива на фізичну одиницю роботи. Для цього важливо мати дані про погодинні витрати палива за різних режимів роботи двигуна. Дані про витрати палива на зупинках, переїздах, пово­ротах і під робочим навантаженням двигуна наводяться в технічних характеристиках тракторів. Виходячи з цього, витрату палива па одини­цю роботи () можна визначити, враховуючи раціональне використання часу роботи машини, погодинні витрати палива й технічно обґрунтовані норми виробітку:

де q_о, q_пов, q_пеp, q_xол – погодинні витрати палива відповідно при роботі двигуна під робочим навантаженням, па поворотах, переїздах, холостому ході, кг;

Т_о, Т_пов, Т_пер, Т_хол – розрахунковий час відповідно основної роботи, поворотів, переїздів, зупинок, год;

Н_зм – технічно обґрунтована норма виробітку, га.

Типові норми виробітку і витрати палива на механізовані роботи розробляються з урахуванням режиму їх використання. При цьому необхідними умовами виступають рельєф поля, прямокутна його конфі­гурація, відсутність перешкод і ступінь кам'янистості ґрунту, висота над рівнем моря не повинна перевищувати 500 м. Варіації цих умов перед­бачають диференціацію механізованих робіт на тринадцять груп, з яких перші сім груп охоплюють рівнинні райони України, а решта — гірські та передгірні райони Карпат та Криму. Крім того, залежно від складу агрегату й урожайності сільськогосподарської культури норми також можуть бути різними.

Постійні нормоутворюючі фактори по-різному впливають на нор­мативи праці. Так, із збільшенням висоти над рівнем моря знижується потужність двигуна, при обробітку йолів складної конфігурації потріб­ний додатковий час на маневрування агрегату, на рельєфних полях продуктивність сільгоспмашин зменшується через сповзання, пробуксовку і т. ін. Цілком зрозуміло, що чим важчі умови виконання роботи, тим нижча продуктивність тракторних агрегатів і більші витра­ти палива.

Для обліку ступеня виливу постійних нормоутворюючих факторів на продуктивність сільськогосподарських машин всі фактори відповід­ним чином класифікують. Зокрема, до 1 класу відносять земельні угіддя з довжиною гону понад 1000 м, правильною (прямокутною чи квадрат­ною) конфігурацією, кутом схилу до 1°, висотою над рівнем моря до 500 м, без перешкод і наявності каміння в орному шарі. До цього класу відносять також ґрунти з питомим опором ґрунту до 0,35 кг/см².

Систематизація постійних нормоутворюючих факторів і віднесення їх до класів наведені в табл. 20. При цьому ділянки правильної конфігурації, незалежно від їх розмірів, відносять до 1-го класу. За фактором наявності на полях перешкод враховується середня площа перешкод.

Нормоутворюючі фактори класифікуються кожний окремо за своїм критерієм. Так, за довжиною гону до І класу відносять поля з довжиною гону понад 1000 м, до II класу — 600—1000 м і т. д. Всього існує 10 класів. За рельєфом клас визначається кутом схилу, всього існує 5 класів. Аналогічно класифікують й інші постійні фактори (див. табл. 3).

Оцінка нормоутворюючих факторів у конкретних умовах здійсню­ється з допомогою паспортизації сільськогосподарських угідь. Паспор­тизація полів, сіножатей і пасовищ дозволяє дати кількісну оцінку постійним факторам з метою групування угідь відносно ступеня впливу факторів па норму виробітку. Вихідними матеріалами паспортизації є плани землекористування, карти ґрунтових і агрохімічних обстежень.

В процесі паспортизації встановлюють довжину гону полів і відно­сять їх до визначених класів. Аналогічно діють і з іншими факторами. Одночасно заміряють площу поля, що відповідає конкретному класу, наприклад за довжиною гону чи конфігурацією поля. Наприклад, одне з йолів сівозміни має за замірами три ділянки з класом довжини гону 300-400 м, 200-300 м, 120-150 м і площею відповідно 36, 28 і 6,8 га. За конфігурацією перша й третя ділянки — правильної конфігурації, друга має складну конфігурацію і належить до III класу. За рельєфом перша й друга ділянки мають кут схилу до 1°, а третя – 2–3°. Площа поля з перешкодами у вигляді ліній електропередач та ярів становить 0,7% загальної площі, а значить, поле за даним фактором належить до II класу. Для досліджуваної ділянки висота над рівнем моря становить менш 500 м, а каміння в орному шарі ґрунту відсутнє. Одночасно визначають механічний склад ґрунту і його питомий опір робочим органам.

Результати досліджень заносять у відомість паспортизації полів і по кожній сівозміні визначають середні величини (класи) постійних нормоутворюючих факторів. Виходячи з цих даних, по кожному полю чи групі полів розраховують середньозважений показник за формулою:

де S₁, S₂, ……,S_п – площа ділянок відповідного класу, м²;

σ₁, σ₂, ……..,σ_п – середнє значення показника нормоутворюючого фактора по кожному класу;

S_заг – загальна площа поля, м².

Середній показник (σ_п) класу конкретного фактора являє собою відношення часу обробки ділянки певного класу до часу обробки ділянки І класу такої самої площі. В нашому прикладі за класом довжини гону

за конфігурацією поля

за рельєфом ділянки

За наявністю перешкод показник дорівнюватиме 1,04, оскільки площа, яку займають перешкоди, становить 0,7% загальної площі поля і тому належить до II класу. За кам'янистістю ґрунту й висотою над рівнем моря поле відповідає І класу, а показник дорівнює відповідно 1,0.

Вище зазначалось, що залежно від класу постійних нормоутворюючих факторів всі поля, сіножаті й пасовища ділять на 13 груп. Для того щоб віднести конкретне поле до однієї з цих груп, визначають узагаль­нений показник для місцевих умов, що паспортизуються як добуток середньозважених показників по кожному нормоутворюючому фактору:

де К₁, К₂, К₃, К₄, К₅, К₆ – середньозважені значення по перерахованих нормоутворюючих факторах. У нашому випадку по конкретному полю

Узагальнений показник використовують для визначення групи поля за спеціальною таблицею (табл. 4).

Кількісне значення узагальненого показника відповідає шостому діапазону, а це означає, що наше поле належить до шостої групи. Як правило, поля сільськогосподарських підприємств відносять до однієї-двох груп, а в передгірних та гірських районах – декількох.

Таблиця 3