9.2. Способи вивчення трудових процесів і затрат робочого часу

Дослідження трудових процесів і затрат робочого часу з метою їх нормування здійснюється за допомогою спеціальних спостережень. За­лежно від змісту, форми запису, способу замірів та інших особливостей розрізняють фотографію робочого дня виконавця, хронометраж і фотохронометраж.

Фотографія (хронографія) робочого дня — це такий вид спосте­режень, коли протягом зміни у хронологічній послідовності фіксуються трудові прийоми в порядку їх виконання і реєструється тривалість цих прийомів. Фотографія має за мету виявлення втрат робочого часу, що уможливить поліпшення стану організації праці. Спостереження при цьому проводяться з точністю до 5 секунд. При реєстрації замірів застосовують переважно цифровий спосіб запису, рідше — графічний. Цифровий спосіб передбачає реєстрацію у спостережному листі спе­ціальної форми тривалості часу роботи та перерви в ній, при графіч­ному — показники наводяться у вигляді окремих ліній, довжина яких відповідає величині затрат праці. Можливий і комбінований спосіб реєстрації.

Залежно від кількості об'єктів спостереження фотографія робочого часу ділиться на індивідуальну, групову і самофотографію. У випадках, коли спостерігається діяльність одного виконавця, має місце інди­відуальна фотографія, групова — спостереження за діяльністю групи працівників, оптимальною кількістю яких вважається 3—5 чоловік. Гру­пова фотографія передбачає виконання різних, але взаємопов'язаних чи однорідних робіт (сортування картоплі, очистка зерна, скиртування соломи і т. ін.).

За змістом групова фотографія відрізняється від індивідуальної лише формою фіксації показників. Аналіз і обробка даних в ній здійснюються по кожному виконавцю.

При відповідній підготовці спостереження можуть проводити самі виконавці. Такий вид спостережень називають самофотографією, при якій враховуються укрупнені елементи робочого часу. Виконавець при цьому самостійно встановлює причини втрат робочого часу, розробляє шляхи їх усунення. Найбільш широко самофотографію використовують при оцінці праці керівників та спеціалістів сільськогосподарських підприємств.

У практиці нормування часто виникає необхідність в аналізі рівня використання не тільки трудових ресурсів, а й машин і обладнання. Залежно від цього виділяють фотографію використання часу машин і маршрутну фотографію.

Перший вид спостережень дозволяє досконально вивчити роботу машин, що використовуються в процесі виробництва протягом зміни. Порядок і техніка спостережень такі самі, як і при індивідуальній фотографії: детально фіксують час роботи і простоїв машин, а при неповній їх завантаженості зазначають причини, що їх зумовлюють. Останнє дає змогу покращити фактичні експлуатаційні показники робо­ти машин і водночас підвищити ефективність використання робочої сили.

На транспортних і деяких інших роботах застосовують маршрутну фотографію: досліджують об'єкти, які постійно переміщуються (транс­портні засоби) з метою оцінки раціональності таких переміщень. Спос­тереження ведуть за автомобілями, тракторно-транспортними агрегата­ми, скотарями тощо з наступним упорядкуванням маршрутів цих переміщень, підвищенням ефективності використання вантажопідйом­ності транспортних засобів та ін. Порядок спостережень подібний до порядку проведення індивідуальної фотографії.

В процесі нормування іноді використовують так званий спосіб моментних спостережень, що доцільно при спостереженні за відносно великою групою (10—15 і більше) виконавців. При моментних спостере­женнях нормувальник обходить робочі місця виконавця за наперед визначеним маршрутом, послідовно фіксуючи через рівні проміжки часу, чим занятий той чи інший працівник в даний момент. Зазначений спосіб базується на ймовірності повторення виконання працівником тих чи інших робіт чи простоїв у момент спостереження, причому врахову­ють не тривалість якого-небудь елемента роботи, а кількість моментів роботи чи перерв. Потім за спостереженнями підраховується загальна сума моментів і визначається процентне відношення кількості моментів по конкретному елементу до загального їх підсумку. Результат дає уяву про рівень зайнятості як окремих працівників, так і всієї групи працю­ючих, і намітити конкретні заходи по покращенню організації праці колективу.

З метою більш поглибленого вивчення трудових процесів чи окремих його елементів застосовують такий вид спостережень, як хронометраж, коли досліджується частина трудової операції, що циклічно повторюється протягом зміни. Об'єктом досліджень при хронометраж служать прийоми роботи та їх комплекси, дії та рухи виконавців. Хронометражними спостереженнями досліджують у міру необхідності основні й допоміжні роботи, такі, зокрема, як повороти, завантаження сівалок насінням, розвантаження бункерів тощо. На ці та інші елементи трудового процесу розробляються нормативи часу, здійснюється перевірка діючих і проектних норм праці, оцінюються можливості суміщення трудових прийомів у часі, встановлюються графіки узгодження трудових прийомів.

Особлива цінність хронометражу полягає в тому, що за його допо­могою здійснюється раціоналізація прийомів і методів праці виконавців, а також у тому, що на його основі узагальнюється передовий досвід у цій галузі. Все це в кінцевому рахунку сприяє зниженню трудомісткості виробництва продукції.

Техніка проведення хронометражу передбачає попереднє визна­чення перед спостереженням фіксажних точок, тобто моментів закін­чення одного елемента і початку другого. Заміри проводяться з точністю до 1 секунди за допомогою двострілочного секундоміра. Спостереження здійснюються двічі, в період найбільш повної працевіддачі виконавців і за 1,5—2 години до кінця зміни. Результати заносяться у хронокарту, приклад якої наводиться нижче.

Кількість замірів, необхідних для достовірності й обґрунтованості результатів, залежить від тривалості елементів трудового процесу, за якими ведуться спостереження, їх особливостей, і знаходиться в межах від 4 до 80, а в сільському господарстві — 5—10 разів. Значення замірів, розміщених у послідовності виконання, називаються хронорядом, який перед розрахунком нормативів праці випробовується на стійкість. Для цього визначається коефіцієнт стійкості хроноряду за такою формулою:

Де Т_мах, Т_мін, відповідно мінімальне і максимальне значення хроноряду.

Хроноряд вважається стійким, якщо розрахункове значення коефі­цієнта менше табличного у відповідних довідниках.

Більшість робіт у сільському господарстві здійснюється за допомо­гою машин. Для них відповідними організаціями розробляються техніко-економічні нормативи: продуктивність за 1 год робочого часу, передба­чений час на щоденне технічне обслуговування, машинний час та ін. В централізованому порядку розробляються нормативи на підготовку до певної роботи і заключні роботи по ній, відпочинок і задоволення особистих потреб, а також деякі інші норми.