Господарство

Португалія - індустріально-аграрна країна. Серед капіталістичних країн Зарубіжної Європи вона поряд з Грецією займає одне з останніх місць за рівнем економічного розвитку, за величиною валового національного продукту, за загальним обсягом промушленного виробництва, а також за рівнем доходів у розрахунку на одного жителя.  Економіка Португалії як малої країни з вузьким внутрішнім ринком у великій мірі залежить від кон'юнктури світового ринку. У господарстві її значне місце займає зовнішня торгівля. Питома вага експорту у валовому національному продукті країни в 1980 р. склав 17,1%, а частка імпорту у внутрішньому споживанні досягла 28,2%. До Квітневої революції 1974 роль Португалії в системі міжнародного капіталістичного поділу праці була двоїстої: з одного боку, у зв'язку з низьким рівнем її економічного розвитку вона займала підпорядковане положення по відношенню до економічно високорозвиненим капіталістичним країнам, а з іншого-була метрополією, що експлуатує свої колонії.    Спеціалізацію Португалії в системі міжнародного поділу праці визначають окремі галузі сільського господарства (особливо овочівництво, садівництво, виноградарство, вирощування маслин), видобуток деяких видів мінеральної сировини (вольфрам, олово, пірит, уран), лісохімія, пробковая і харчова промисловість (головним чином виробництво рибних консервів, вина, оливкової олії), текстильної й швейне виробництво. У 60-70 роки з розвитком машинобудування його деякі галузі також придбали експортне значення, наприклад, судноремонт, складання радіоприймачів та телевізорів. За виробництвом і викликом окремих видів продукції (вольфраму, піритів, продуктів лісохімії, пробки тощо) Португалія посідає одне з перших місць в капіталістичному світі.  Португалія тривалий час перебувала в сильній залежності від іноземного капіталу, в першу чергу англійської. Після 2-ї світової війни вона опинилася в сфері діяльності капіталу США, а в 50-60 роки посилилася також проникнення в економіку країни західнонімецьких, французьких і японських монополій. У 60-х роках іноземні монополії отримали в Португалії ті ж права, що і національні, і це ще більше посилило їх вплив. Основна частина іноземних капіталовкладень, залучених в португальську економіку дешевизною робочою силою, спрямовувалася в промисловість, особливо в її новій галузі.  Хоча темпи промислового зростання в 60-70 роки прискорилися, величезні витрати людських і матеріальних ресурсів на колоніальні війни в Африці, мілітаризація промисловості, вузькість внутрішнього ринку засилля іноземних монополій, збереження напівфеодальних пережитків у сільському господарстві і його загальна відсталість гальмували розвиток португальської економіки.    Після революції 1974 р. і повалення фашистського режиму в Португалії здійснено ряд заходів, спрямованих на поліпшення стану економіки країни, підвищення життєвого рівня життя португальських трудящих, ослаблення панування іноземних і національних монополій. Були націоналізовані найбільші приватні банки, страхові компанії, рад підприємств електроенергетики, добувної та обробної промисло-лінощів, транспорт.  Аграрна реформа призвела до позитивних змін у сільському господарстві південних провінцій.